КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.09.2008                                                                                           № 11/55

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:             

             

 За участю

прокурора – Гриненко Г. Є.

та представників:

 від позивача 1 - не з’явились,

 від позивача 2 – Захаренко В. В., від позивача 3 - не з’явились,

 від відповідача - Пшеволоцький Ю. М.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем."

 на рішення Господарського суду м.Києва від 15.04.2008

 у справі № 11/55  

 за позовом                               Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави вособі

                                                        Міністерства оборони України (позивач 1),

                                                         Управління Західного оперативного командування

                                                        (позивач 2)

                                               Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова    (позивач 3)

    

 до                                                   Закритого акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем."

             

                       

 про                                                  спонукання до виконання мирової угоди

 

ВСТАНОВИВ:

 Військовий прокурор Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Управління Західного оперативного командування та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Київстар Дж. Ес. Ем.” про спонукання до виконання мирової угоди.

Позов мотивований невиконанням відповідачем п. 5 мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2005 року у справі № 13/407.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2008р. у справі № 11/55 позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просив його скасувати.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначив, що не був повідомлений про час та місце розгляду справи; мирова угода не є господарським договором, а тому спір про спонукання до її виконання не підвідомчий господарському суду; позивач обрав спосіб захисту права, не передбачений ст. 16 ЦК України; Указом Президента України від 15.04.2008 року суддя Євсіков О. О. був призначений на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, а тому не був уповноважений вирішувати цей спір.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – без змін.

Позивачі відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Розглянувши доводи скарги, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2005 року у справі № 13/407 за позовом Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Управління Західного оперативного командування до Закритого акціонерного товариства “Київстар Дж. Ес. Ем.” про спонукання до проведення демонтажу станції та відшкодування завданих збитків затверджено мирову угоду від 11.10.2005 року, укладену між Управлінням Західного оперативного командування та Закритим акціонерним товариством “Київстар Дж. Ес. Ем.”.

За умовами мирової угоди сторони підтвердили свій намір укласти впродовж 1 року з моменту затвердження цієї Мирової угоди договір оренди для розміщення телекомунікаційного обладнання відповідача. У випадку невиконання відповідачем вимог, викладених у цьому пункті в строки, що передбачені вище, відповідач зобов’язується демонтувати зазначену базову станцію мобільного стільникового зв’язку (п. 5).

У випадку невиконання умов цієї Мирової угоди, вона підлягає виконанню в примусовому порядку (п. 7).

Між тим, як стверджує прокурор та не заперечують позивачі та відповідач, на момент звернення до суду із позовом договір оренди для розміщення телекомунікаційного обладнання відповідача підписаний не був.

Військовий прокурор Західного регіону України звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах Міністерства оборони України, Управління Західного оперативного командування та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до Закритого акціонерного товариства “Київстар Дж. Ес. Ем.” З позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова належним позивачем у справі, враховуючи наступне.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова є правонаступником Львівської КЕЧ району і здійснює свою діяльність відповідно до Положення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова.

Відповідно до п. 2.2. Положення основними напрямками діяльності установи є організація і контроль виробничої та фінансово-господарської діяльності квартирно-експлуатаційних служб військових частин, установ, підлеглих підприємств і організацій.

Установа є юридичною особою (п. 3.1. Положення).

Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2006 року всі приміщення Управління ЗОК були передані на баланс КЕВ м. Львова.

Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру” прокурор має право звертатися до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Захист інтересів держави включає в себе захист прав державних установ як суб’єктів права власності та господарювання.

Звертаючись з апеляційною скаргою до суду, відповідач зазначає, що мирова угода не є господарським договором, а тому спір про спонукання до її виконання не підвідомчий господарському суду, а, крім того, позивач обрав спосіб захисту права, який не передбачений ст. 16 ЦК України

Проте такі висновку відповідача є хибними.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочини відрізняються від інших юридичних фактів тим, що правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату; завжди є діями фізичної або юридичної особи та є правомірними діями, що тягнуть виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин, а воля в правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків.

Тобто, правочин може бути як підставою призупинення, поновлення, реалізації тощо правовідносин, так і водночас і підставою припинення одних правовідносин та підставою виникнення або зміни інших правовідносин.

Отже укладена та затверджена Господарським судом міста Києва мирова угода відповідає вищезазначеним положенням, а тому є таким правочином, який відповідно до законодавства України повинен бути виконаний належним чином і відповідно до умов укладеної угоди.

У даній мировій угоді сторонами досягнуто згоди щодо вирішення спору іншим шляхом, застосовуючи ті заходи, які були зазначені у тексті мирової угоди, а саме: укласти впродовж 1 року з моменту затвердження цієї Мирової угоди договір оренди для розміщення телекомунікаційного обладнання відповідача; у випадку ж невиконання відповідачем вимог, викладених у цьому пункті, в строки, що передбачені вище, сторони домовились, що відповідач демонтує зазначену базову станцію мобільного стільникового зв’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди інша сторона не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Тому звернення прокурора в інтересах позивачів до суду у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо виконання умов мирової угоди є правомірним.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача виконати вимоги п. 5 Мирової угоди щодо здійснення демонтажу телекомунікаційного обладнання – базової станції стільникового зв’язку “Київстар”.  

Заперечення апелянта про неповідомлення його про час та місце розгляду справи не заслуговує на увагу, оскільки на звороті ухвал Господарського суду міста Києва від 01.04.2008 року та від 20.02.2008 року у справі є відмітка канцелярії про направлення копії вказаних ухвал відповідачу.

Заперечення апелянта щодо відсутності повноважень судді Євсікова О. О. приймати оскаржуване рішення в зв’язку з призначенням його до Київського апеляційного господарського суду Указом Президента від 15.04.2008 року № 362/2008 також не заслуговують на увагу, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення суддя Євсіков О. О. ще не був позбавлений повноважень судді Господарського суду міста Києва.

Доводи апелянта відносно того, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, а тому справа не підлягає розгляду господарським судом, не приймається апеляційним господарським судом з огляду на наступне.

У разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження” у виконавчому документі повинні бути зазначені: назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;  резолютивна частина рішення; дата набрання чинності рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 11.10.2005 року у справі № 13/407 не відповідає вимогам ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження”, а тому колегія суддів приходить до висновку, що вона не має статусу виконавчого документа. За таких підстав звернення позивача до господарського суду із позовом про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої вказаною ухвалою, є правомірним.

Інші доводи апеляційної скарги є декларативними або спростовуються вищевикладеним, а тому не можуть бути підставою скасування рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 96, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2008р. у справі     № 11/55 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді