Справа №22-а-2279/11 12.04.2011

Справа № 22а-2279/2011 року. Головуючий по першій інстанції ОСОБА_1

Категорія 70. Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

іменем України

12 квітня 2011 року. м.Миколаїв.

Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Шолох З.Л. та Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Величковською В.С.,

в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва переглянула постанову місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 вересня 2009 року, ухвалену у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі - управління ПФУ) про визнання бездіяльності протиправною та покладення зобов'язання вчинити певні дії.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували, -

встановила:

В лютому 2009 року позивач пред'явив зазначений позов до управління ПФУ, в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо неперерахування їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон від 18 листопада 2004 року) у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, зобов'язати управління ПФУ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості.

Постановою місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 вересня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Також на відповідача покладено обов'язок здійснити перерахунок пенсії з 9 липня по 31 грудня 2007 року у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В апеляційній скарзі управління ПФУ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило скасувати рішення і ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

На підставі Закону України від 02 грудня 2010 року «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності з 30 грудня 2010 року, апеляційні скарги на рішення місцевих судів по справам щодо соціальних виплат, розглянутих в порядку цивільного судочинства, розглядаються апеляційними судами в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.

Положеннями ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак, згідно з п. 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року на цей рік зупинено.

До того ж, Законом України від 19 січня 2006 р. «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про державний бюджет України на 2006 рік» виключено п. 17 ст. 77 вказаного закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради з питань бюджету.

Між тим, протягом 2006 р. Кабінет Міністрів України не приймав рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про державний бюджет України на 2006 рік». Тому пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 р., у 2006 р. запроваджені не були.

В свою чергу, п.12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006р. "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року зупинено на 2007 рік із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення на 2007р. дії ст.6 Закону від 18 листопада 2004 року.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст.6 Закону від 18 листопада 2004 року, тобто з цього часу відновилось право позивача на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007 року.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку наявним доказам в частині вимог про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за 2007 рік, а тому прийшов до обгрунтованого висновку про те, що управління ПФУ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, управління ПФУ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність в 2007 році в період з 9 липня по 31 грудня.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів управління ПФУ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.

Безпідставними є і посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів управління ПФУ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва відхилити, а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 вересня 2009 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть учать у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Головуючий Судді: