Справа №22-а-1262/11 01.03.2011
Справа № 22а-1262/2011 року. Головуючий по першій інстанції ОСОБА_1
Категорія 70. Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
ПОСТАНОВА
іменем України
1 березня 2011 року. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Лисенка П.П.,
суддів: Кутової Т.З. та Шолох З.Л.,
із секретарем судового засідання - Величковською В.С.,
в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області переглянула постанову місцевого Арбузинського районного суду Миколаївської області від 1 липня 2010 року, ухвалену у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області (далі - управління ПФУ) про визнання бездіяльності протиправною та покладення зобов'язання вчинити певні дії.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували, -
встановила:
У листопаді 2008 року позивач пред'явив зазначений позов до управління ПФУ, в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо неперерахування йому як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон від 18 листопада 2004 року) у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 року до 1 жовтня 2008 року, зобов'язати управління ПФУ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості.
Постановою місцевого Арбузинського районного суду Миколаївської області від 1 липня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Також на відповідача покладено обов'язок здійснити перерахунок пенсії з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В апеляційній скарзі управління ПФУ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило скасувати рішення і ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
На підставі Закону України від 02 грудня 2010 року «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності з 30 грудня 2010 року, апеляційні скарги на рішення місцевих судів по справам щодо соціальних виплат, розглянутих в порядку цивільного судочинства, розглядаються апеляційними судами в порядку адміністративного судочинства.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.
Положеннями ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006р. "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року зупинено на 2007 рік із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення на 2007р. дії ст.6 Закону від 18 листопада 2004 року.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст.6 Закону від 18 листопада 2004 року, тобто з цього часу відновилось право позивача на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Що стосується нарахування підвищення пенсії за 2008 рік, то підпунктом 2 п. 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" норми ст.6 Закону від 18 листопада 2004 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст.6 Закону від 18 листопада 2004 року, тобто з цього часу відновилось право позивача на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Повно та всебічно дослідивши обставини спору і давши належну оцінку наявним доказам, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що управління ПФУ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, управління ПФУ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність. Разом з цим, задовольнивши позовні вимоги частково, суд І інстанції припустився помилки в частині нарахування позивачу доплат до пенсії в період з 22 травня 2008 року без обмеження будь-яким кінцевим строком, фактично зобов'язавши здійснити дії на майбутнє незалежно від можливих змін у законодавстві. Тому, допущену помилку слід виправити постановою судової колегії, змінивши в цій частині судове рішення і зобов'язавши управління ПФУ здійснити наведений перерахунок пенсії з 22 травня 2008 року по день ухвалення рішення судом першої інстанції - 1 липня 2010 року.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів управління ПФУ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Безпідставними є і посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів управління ПФУ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Керуючись ст.ст. 198, 201 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області задовольнити частково.
Постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 1 липня 2010 р. в частині вирішення вимог ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області про покладення зобов'язання здійснити перерахування доплати до пенсії за період з 22 травня 2008 р. змінити, виклавши її резолютивну частину в цій частині в новій редакції:
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 за період з 22 травня 2008 року по 1 липня 2010 року, обчисливши її з урахуванням підвищення в розмірі 30% визначеної відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальної пенсії за віком, та виплатити визначену різницю.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть учать у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Судді:
%
А