ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2007 р. | № 37/210-06(37/112-05) |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” , м. Київ |
на постанову | від 15.11.2006 Харківського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 37/210-06 Харківської області |
за позовом | Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” в особі Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Український союз підприємців” м. Київ |
до | Відкритого акціонерного товариства “ Харківський комбікормовий завод”, м. Харків |
про | стягнення 596 491,07 дол. США (3 161 999,17 грн.) |
за участю представників сторін:
від позивача – Похиленко А.В., Максимов А.А.
Представник Генеральної прокуратури України Прасов О.О.
від відповідача –Добреля І.В.
ВСТАНОВИВ:
Державним підприємством “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” в особі представника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Український союз підприємців” заявлено у березні 2005 року позов до Відкритого акціонерного товариства “Харківський комбікормовий завод” про стягнення 569491,07 дол. США (3 161 999, 17 грн.) за поставлений соєвий шрот.
На обгрунтування позову зазначено, що соєвий шрот поставлено відповідачу згідно договору за № 32-1-13.3 від 23.09.1996 та програмою PL- 480.
Отримання відповідачем вказаної продукції підтверджено товарно-транспортною накладною та актом звіряння станом на 01.03.1997.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2005 залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2005 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що документи, на які посилається позивач, не можуть бути належними доказами факту поставки продукції Харківському комбікормовому заводу, оскільки вони містять вказівки на інший договір, а саме - № 32-1-134 та іншу програму повернення валютного кредиту.
У травні 2006 року Державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” подало заяву про перегляд рішення суду від 05.07.2005 за нововиявленими обставинами.
Заявник зазначає про те, що після винесення рішення у справі, не погоджуючись з даною складною ситуацією, звернувся з заявами про порушення кримінальної справи, по факту зникнення соєвого шроту, поставленого відповідачу.
Постановою помічника прокурора Ленінського району м. Харкова від 11.12.2005 в порушенні кримінальної справи відмовлено.
26 квітня 2006 року заявником отримано постанову судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20.03.2003, якою припинено провадження у справі по звинуваченню Пересипкіної Лідії Анатоліївни у скоєні злочину, передбаченого ст. 167 ч.2, у зв’язку зі сплином строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
В постанові, зазначає скаржник, встановлено факт отримання та використання відповідачем соєвого шроту за договором № 32-1-133.
Встановлений в ході розслідування кримінальної справи факт отримання Харківським комбікормовим заводом соєвого шроту є належним доказом, вважає заявник і є підставою для звільнення від доказування факту отримання відповідачем соєвого шроту за договором № 32-1-133 від 23.09.1996.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2006, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовлено з огляду на те, що наведені заявником підстави перегляду рішення не є нововиявленими обставинами, а є новими доказами несвоєчасно поданими стороною у справі.
Крім того, постанова, на яку посилається заявник, як на нововиявлену обставину, не доводить факт поставки відповідачу соєвого шроту за товарно-транспортними накладними, які були надані позивачем під час вирішення спору, в підтвердження позовних вимог у справі № 37/112-05.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України, скаржник просить скасувати ухвалу суду від 09.10.2006 та постанову від 15.11.2006, справу передати на новий розгляд, посилаючись на те, що судом порушено норми процесуального права, зокрема апеляційний суд розглянув справу у відсутності заявника, без повідомлення про розгляд справи прокуратури Ленінського району Харківської області про час і місце судового засідання.
Крім того, скаржник вважає, що суд дав неправильну оцінку наведеним ним обставинам.
Постанова суду від 20.03.2003 доводить факт отримання відповідачем соєвого шроту за договором № 32-1-133 і є нововиявленою обставиною, а товарно-транспортні накладні є похідними від договору.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомо заявникові.
Як роз’яснено Пленумом Верховного Суду України, в постанові від 27.02.1981 за № 1 “Про практику перегляду судами у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили”, та Президією Вищого господарського суду України (Роз’яснення від 21.05.2002 за № 04-5/563), виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами.
Як вбачається з тексту заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, заявник після розгляду справи судом звернувся із заявою до прокуратури про порушення кримінальної справи по факту зникнення соєвого шроту.
Постановою помічника прокурора Ленінського району м. Харкова від 11.12.2005 відмовлено у порушенні кримінальної справи ( а.с. 7 т.11).
З доданих до заяви матеріалів вбачається, що заявник надсилав запити до правоохоронних органів і 26.04.2006 отримав постанову Ленінського районного суду від 20.03.2003 про припинення провадження у справі щодо посадової особи Харківського комбікормового заводу у зв’язку зі сплином строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Наведене свідчить про те, що заявник мав можливість отримати зазначені докази на стадії підготовки позовної заяви до суду ще у 2005 році. Тобто, вказані докази не були своєчасно подані позивачем до суду.
Відповідно до наведених вище Роз’яснень Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, в разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має прийняти ухвалу про залишення судового рішення без змін.
Щодо доводів скарги про порушення апеляційним судом процесуальних норм при розгляді справи, то ці доводи є неспроможними і спростовуються матеріалами справи.
Апеляційна скарга, прийнята судом, ухвалою від 02.11.2006, призначена до розгляду на 15.11.2006. Зазначену ухвалу суду, як вбачається зі штампу суду, відправлено 02.11.2006 і отримано скаржником 07.11.2006, а 10.11.2006 ним подано клопотання про перенесення розгляду справи на більш пізніший строк, без наведення поважних причин.
Щодо неповідомлення прокурора про розгляд справи, то участь прокурора у розгляді справи регламентується ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні –також і усно. В матеріалах справи відсутні відомості про те, що прокуратура повідомляла суд про свій намір взяти участь у розгляді справи судом.
Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану місцевим та апеляційним судами обставинам справи такою, що грунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська
дп