Справа №22-а-2339/11 04.10.2011
Справа № 22а-2339 /2011 року. Категорія 70.
Головуючий по І інстанції Єгорова Н.І. Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1
УХВАЛА
іменем України
4 жовтня 2011 року. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Лисенка П.П.,
суддів: Лівійського І.В. та Шаманської Н.О.,
із секретарем судового засідання - Бобуйок І.Ф.,
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Доманівському районі Миколаївській області переглянула рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 8 вересня 2010 року, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Доманівському районі Миколаївській області (далі -управління ПФУ) про покладення зобов'язання вчинити певні дії,-
встановила:
22 червня 2010 року позивач пред'явила зазначений позов до УПФУ в Доманівському районі Миколаївської області, в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо неперерахування їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон від 18 листопада 2004 року) у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, 1 листопада по 31 грудня 2009 року/ та з 1 січня по 31 травня 2010 року, зобов'язати управління ПФУ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості.
Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 8 вересня 2010 року позов задоволено частково.
На управління ПФУ покладено обов'язок здійснити перерахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 22 червня 2009 року по 31 травня 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В задоволенні позовних вимог щодо перерахунку та виплати спірного підвищення за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і з 1 січня 2009 року по 21 червня 2009 року відмовлено у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі Закону України від 02 грудня 2010 року «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності з 30 грудня 2010 року, апеляційні скарги на рішення місцевих судів по справам щодо соціальних виплат, розглянутих в порядку цивільного судочинства, розглядаються апеляційними судами в порядку адміністративного судочинства.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.
Положеннями ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, п.12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006р. "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року зупинено на 2007 рік із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення на 2007р. дії ст.6 Закону від 18 листопада 2004 року.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст.6 Закону від 18 листопада 2004 року, тобто з цього часу відновилось право позивача на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Що стосується нарахування підвищення пенсії за 2008 рік, то підпунктом 2 п. 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" норми ст.6 Закону від 18 листопада 2004 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст.6 Закону від 18 листопада 2004 року, тобто з цього часу відновилось право позивача на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Окрім цього, статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», Кабінету Міністрів надано право в 2009 р. та 2010 р. встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 р. і 2010 р. дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року, проте лише в межах позовної давності.
Повно та всебічно дослідивши обставини спору і давши належну оцінку наявним доказам, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що управління ПФУ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена і лише в межах позовної давності). Однак, управління ПФУ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
За такого, підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів управління ПФУ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Безпідставними є і посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів управління ПФУ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Керуючись ст.ст. 198, 201 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Доманівському районі Миколаївській області відхилити.
Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 8 вересня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Судді: