Справа №22ц-50, 2007р. Головуючий в 1-й інстанції
Ратушна В.О.
Категорія: 41 Доповідач - Пузанова Л.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року січня "16" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Пузанової Л.В.
Суддів: Фурман Т.Г., Стародубця М.П.
при секретарі - Костеннікові Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» на рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 23 жовтня 2006 року в справі
за позовом.
ОСОБА_1
до
відкритого акціонерного товариства
«Херсонський бавовняний комбінат»
про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації
втрати частини заробітної плати в зв'язку із затримкою її
виплати, стягнення середнього заробітку за час затримки
розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
В липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначав, що 14 квітня 2004 року він був звільнений з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 ВАТ «ХБК».
Оскільки при звільненні відповідач не провів з ним повного розрахунку, позивач просив стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі, розмір якої на день звільнення становив 5 600 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні розмір якого за період з 14.04.2004 року по 01.06.2006 року становить 130 357 грн., суму компенсації за період затримки з 14.04.2004 року по 01.06.2006 року в розмірі 1 299 грн. 20 коп., а також 100 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути з ВАТ «ХБК» на його користь 6 121 грн. 45 коп. заборгованість по заробітній платі, 1 530 грн. -компенсації втрати частини доходу в зв'язку з порушенням терміну виплати; 101 606 грн. 40 коп. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням суду від 23 жовтня 2006 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ВАТ «ХБК» на користь ОСОБА_1 б 121 грн. 45 коп. - заборгованості по заробітній платі, 1 530 грн. - компенсації втрати частини доходу, 101 606 грн. 40 коп. -середньомісячної заробітної плати за час затримки кінцевого розрахунку та 1 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Суд стягнув з ВАТ «ХБК» судові витрати у розмірі 1 102 грн.
В апеляційній скарзі відкрите акціонерне товариство «Херсонський бавовняний комбінат» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, зазначаючи, що висновки суду в спірних правовідносинах не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, які ці правовідносини регулюють.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач викладені в ній доводи не визнав, а рішення суду вважає правильним та законним.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги і відповідно до положень ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Так, судом встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах відповідно до контракту, укладеного між: позивачем та Фондом державного майна України як вищим органом ВАТ «ХБК» /а.с.61-65/.
Наказом Фонду державного майна України №741 від 14.04.2004 року трудовий договір припинено за ініціативою роботодавця з підстав передбачених п.8 ст. 36 КЗпП України /а.с.66/.
При звільненні ОСОБА_1 виплата всіх належних йому від товариства сум відповідачем не проведена. Сума заборгованості по заробітній платі перед позивачем становить б 121 грн. 45 коп. /а.с.67/.
Вказані факти сторони визнають і не оспорюють.
Перевіряючи доводи сторін щодо причин невиплати належних ОСОБА_1 при звільненні сум, суд в межах наданих сторонами доказів встановив, що невиплата відбулася через відсутність у товариства необхідних фінансів, а не з вини самого позивача, як стверджували представники відповідача, заперечуючи позовні вимоги.
При цьому суд, на думку колегії суддів, правильно виходив з того, що звільнивши позивача із своєї ініціативи відповідач зобов'язаний був у день звільнення виплатити йому усі належні від товариства за трудовим договором суми, а сама по собі відсутність коштів у роботодавця, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99р. №13, не виключає його відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Враховуючи, що відповідач не довів відсутності своєї вини у затримці розрахунку позивача та зважаючи, що його посилання на те, що саме з вини ОСОБА_1 як керівника товариства відбулася затримка виплати належної йому заробітної плати та розрахунку при звільненні, не має правового значення
при вирішенні даного спору, оскільки обов'язок провести
розрахунок з працівником трудовим законодавством покладено на роботодавця, а не його посадових осіб, які відповідають за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації в межах та порядку, визначених законом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з її несвоєчасною виплатою у розмірі, витребуваному позивачем та не оспореному відповідачем, а також: про наявність у спірних правовідносинах передбачених ст. 117 КЗпП України підстав для стягнення з ВАТ «ХБК» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день постановления рішення.
Зазначені висновки суду підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами та відповідають нормам трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні спору суд не врахував той факт, що в день звільнення ОСОБА_1 був відсутній на роботі і вимогу про розрахунок не пред'являв, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки позивача, який на день звільнення перебував у службовому відрядженні, за змістом ч.1 ст. 116 та ст. 121 КЗпП України не можна вважати таким, що не працював. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне врахувати, що і після звернення ОСОБА_1 до суду з вимогою про розрахунок, такий розрахунок відповідач з ним не провів.
Необґрунтованими колегія суддів вважає також: доводи апеляційної скарги про те, що суд неправомірно не зменшив розмір стягнутого на користь позивача середнього заробітку на суму отриманої ним після звільнення заробітної плати у ТОВ «Амалтея», т.я. із дослідженої судом апеляційної інстанції трудової книжки позивача та із наданої ним довідки НОМЕР_1, виданої ТОВ «Амалтея» 19.12.2006р. вбачається, що на посаді комерційного директора у товаристві «Амалтея» ОСОБА_1 працює з 01.08.2002 року за сумісництвом, в той час, як діюча у період виникнення спірних правовідносин частина 3 ст. 117 КЗпП України передбачала зменшення розміру зазначеної в ч. 1 цієї статті компенсації на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи лише в тому разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку став на іншу роботу.
Законом України №3248 від 20.12.2005 року частина З ст. 117 КЗпП України виключена із кодексу.
При вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд, на думку колегії суддів, обґрунтовано виходив з того, що не провівши з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, відповідач допустив порушення законних прав останнього і це призвело до моральних страждань та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Вказані обставини відповідно до ст.2371КЗпП України є підставою для відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові.
Визначений судом розмір грошового відшкодування
моральної шкоди відповідає характеру порушення та глибині страждань позивача і сторонами не оспорюється.
Що ж стосується доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду щодо відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів вважає їх такими, що не відповідають положенням ст.233 КЗпП України, оскільки порушення прав позивача на отримання розрахунку при звільненні тривало і на день його звернення за захистом до суду.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в зазначеній частині постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права і підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Разом з тим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом норм матеріального права при визначенні розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача згідно ст. 117 КЗпП України і вважає, що визначення розміру середньої заробітної плати повинно бути проведено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1996 року №100 (з наступними змінами).
Дослідивши надані сторонами докази, що стосуються відомостей, необхідних для визначення розміру середнього заробітку ОСОБА_1 в спірних правовідносинах, колегія суддів приходить до висновку, що зазначений у довідці НОМЕР_2, виданій відповідачем 31.08.2006 року, розмір середньоденної заробітної плати позивача в сумі 69 грн. 78 коп. відповідає положенням пунктів 2,3,8 та 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати і його необхідно застосувати при нарахуванні виплат, передбачених ч.1 ст. 117 КЗпП України шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком та за період з 14.04.2004 року по день ухвалення судом рішення в даній справі становлять 641 день.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 44 728 грн. 98 коп. (69 грн. 78 коп., середньоденний заробіток х 641 робочий день ), а не в розмірі 101 606 грн. 40 коп., як визначив суд.
При цьому колегія суддів вважає, що обчислена у зазначеному вище порядку середня заробітна плата позивача не підлягає коригуванню відповідно до п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, оскільки докази про підвищення тарифних ставок і посадових окладів у ВАТ «ХБК» в розрахунковому періоді сторонами суду не надані, а факт такого підвищення відповідач заперечує.
Покладений судом першої інстанції в основу рішення розрахунок позивача для визначення розміру передбачених ч. 1 ст. 117 КЗпП України виплат не ґрунтується на доказах та суперечить нормам матеріального права, що регулюють ці питання, а наданий представником позивача суду апеляційної інстанції
розрахунок цих виплат побудований не на фактичних
даних, що мали місце в товаристві, а на тому, що протягом 2004-2006 років відбувалось підвищення мінімальної заробітної плати і відповідно повинна була збільшуватися тарифна ставка працівника першого розряду.
Дане твердження не відповідає положенням п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати і не може бути прийнятим до уваги при вирішенні спору, що виник між сторонами в даній справі.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зміні, а визначений судом до стягнення на користь позивача розмір передбачених ч.1 ст. 117 КЗпП України виплат - зменшенню із 101 606 грн. 40 коп. до 44 728 грн. 98 коп.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України зменшенню підлягає також розмір стягнутого з ВАТ «ХБК» в дохід держави судового збору із 1 102 грн. до 533 грн. 80 коп.
На підставі ст. 117 КЗпП України, керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія судів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 23 жовтня 2006 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ «ХБК» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити, зменшивши розмір стягнутого судом середнього заробітку із 101606 грн. 40 коп. до 44 728 грн. 98 коп. (сорока чотирьох тисяч семисот двадцять восьми гривень 98 коп.), а розмір судового збору із 1 102 грн. до 533 грн. 80 коп. (п'ятисот тридцяти трьох гривень 80 коп.).
В решті частині це ж рішення залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Л.В.Бузанова
Судді: М.П.Стародубець, Т.Г.Фурман