Справа №1 la-76/ 2007 Головуючий у 1 інстанції. Полив'яний В.М..
Категорія ч.3 ст. 185 КК України Доповідач: Гемма Ю.М.
УХВАЛА
іменем України
23 січня 2007 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Червоненка В.Я.
суддів: Гемми Ю.М., Чупини С.П.
з участю прокурора: Литвиненка О.О.
засудженого ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 13 жовтня 2006 року, -
встановила:
Цим вироком:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Знам'янка, Кіровоградської області, українця, громадянина України, раніше судимого: 12.07.2001р. Комсомольським районним судом м. Херсона за ст.ст. 140 ч.3, 142 ч. 1,42 КК України 1960р. на 5 років позбавлення волі, звільненого 18.06.2005р. умовно-достроково на 9 місяців 17 днів; засуджено за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 1 рік позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.
Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 11.08.2006 року.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на користь НДЕКЦ при УМВС України в Херсонській області у сумі 564 грн.90 коп.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він у ніч з 29 на 30 червня 2006 року, повторно, шляхом вільного доступу проник у приміщення палаточного ларька "Янтар", розташованого на охоронюваній території ринку ХБК у АДРЕСА_1, звідки таємно викрав продукти харчування та інші товари, що належали ОСОБА_3 на загальну суму 723 грн.90 коп.
В апеляції прокурор, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_1 та кваліфікацію його дій, порушує питання про скасування вироку у зв'язку невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, посилаючись на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.69 КК України, не врахував ступінь тяжкість і обставини вчиненого ним злочину, наявність непогашеної судимості за вчинення аналогічного умисного злочину, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність ОСОБА_1 та неможливість його виправлення за строк, визначений судом у вироку. З цих підстав просить постановити новий вирок та призначити ОСОБА_1 за ч. 3 ст.185 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.
В запереченнях на апеляцію засуджений ОСОБА_1 вказує на законність і обґрунтованість вироку, просить його залишити без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення.
Іншими учасниками судового розгляду вирок щодо ОСОБА_1 не оскаржується.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи і доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації його дій за ч.3 ст.185 КК України, в апеляції прокурором не оспорюються.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні крадіжки чужого майна, та ні він, ні інші учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставин справи та розмір цивільного позову і не заперечували проти скороченого дослідження доказів відповідно до вимог ч.3 ст.299 КПК України, суд обмежився допитом підсудного та дослідженням письмових матеріалів справи.
Доводи апеляції прокурора про м'якість покарання, призначеного ОСОБА_1 із застосуванням ст.69 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Призначаючи ОСОБА_1 вид та міру покарання, суд першої інстанції, згідно з вимогами ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.
Суд прийняв до уваги те, що він позитивно характеризується за місцем проживання й роботи, та правильно визнав обставинами, що пом'якшують його покарання, такі як, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданого збитку, наявність на утриманні неповнолітньої дитини.
Це підтверджується наявними у справі довідками і даними про те, що ОСОБА_1 повністю відшкодував завдані збитки потерпілому, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується, у вчиненому розкаявся.
(а.с, 20,44, 80,81,152,153,154,155)
Врахувавши сукупність зазначених обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, дані про його особу, суд обґрунтовано визнав ці обставини такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають підстави для призначення йому покарання із застосуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межи, встановленої санкцією ст. 185 ч.3 КК України. Призначене йому покарання у виді позбавлення воді є необхідним і достатнім для виправлення й попередження нових злочинів, і підстав вважати це покарання м'яким, як про це ставиться питання в апеляції прокурора, колегія суддів не вбачає.
Разом із тим, як убачається з вироку, суд у порушенні вимог ст.67 КК України визнав обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1 - рецидив злочинів, оскільки ця обставина була врахована судом як кваліфікуюча ознака його дій і не може одночасно враховуватись як обтяжуюча покарання обставина, а тому вона підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку.
Отже вирок у цій частині в порядку ст.365 КПК України підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 13 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 в порядку ст.365 КПК України - змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку про визнання обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 - рецидив злочинів.
У решті вирок щодо нього залишити без зміни.