ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

                                         Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

-          Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ Мультимікс-Студіо": Тимофєєв О.М., дов. б/н від 22.02.2007р.;

-          Приватного підприємства "Артпласт": Крилов А.В., дов.№01/20 від 20.12.2006р.;

-          Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос": не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У травні 2005 році Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо” звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства “Артпласт” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос”, в якій просило стягнути з Приватного підприємства “Артпласт” грошові кошти у сумі 300000грн. та з Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос” грошові кошти у сумі 960грн. У вересні 2005р. позивач надав суду уточнення позовних вимог та просив стягнути з Приватного підприємства “Артпласт” грошові кошти (збитки) в розмірі 300000грн. та з Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос” грошові кошти (збитки) в розмірі 960грн.

У жовтні 2005р. Приватне підприємство “Артпласт” звернулося до господарського суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо” про стягнення заборгованості у сумі 100320грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.11.2005р. у справі №19/151 (колегія суддів у складі головуючого Овсяннікової О.В., судді Гончарова С.А., Мальцева М.А.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо” задоволено, стягнуто з Приватного підприємства “Артпласт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо” 300000грн. збитків, 3000грн. держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо” 960грн. збитків та 9,6грн. держмита. Приватному підприємству “Артпласт” відмовлено у задоволенні зустрічного позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо” 100320грн. боргу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2005р. у справі №19/151 (колегія суддів у складі головуючого          Скакуна О.А., суддів Колядко Т.М., Мірошниченка С.В.) апеляційну скаргу Приватного підприємства “Артпласт” задоволено частково, рішення господарського суду Донецької області від 14.11.2005р. у даній справі скасовано у частині стягнення з Приватного підприємства “Артпласт” 300000грн. та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" 960грн. збитків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо”. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2006р. рішення господарського суду Донецької області від 14.11.2005р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2005р. у справі №19/151 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складу суддів.

Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо” звернулося до господарського суду з заявою про зміну підстав позову, в якій просить стягнути солідарно з Приватного підприємства "Артпласт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 300960грн. на підставі ст.ст.612, 1212 ЦК України.

У вересні 2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Колос” звернулося до господарського суду із зустрічною позовною вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо”, за участю третьої особи Приватного підприємства “Артпласт”, про визнання недійсними договору №1/2005 від 07.04.2005р. на виробництво відеороліка, укладеного між Приватним підприємством “Артпласт” та Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо”, та договір поручительства від 15.04.2005р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос” та Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо”.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.09.2006р. у справі №19/151 (колегія суддів у складі головуючого Склярук О.І., суддів Арсірій Р.О., Татенко В.М.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо” до Приватного підприємства “Артпласт” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос” задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства “Артпласт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо” 300000грн., витрати по сплаті держмита у сумі 3000грн., витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 117,62грн. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос” відмовлено. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос” до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо” та Приватного підприємства “Артпласт” про визнання недійсним договору поруки від 15.04.2005р. та договору №1/2005 від 07.04.2005р. на виготовлення відеоролику задоволено. Визнано недійсними з моменту укладання договір поруки від 15.04.2005р., підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос” та Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо”, та договір №1/2005 від 07.04.2005р. на виготовлення відеоролику, підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо” та Приватним підприємством “Артпласт”. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос” витрати по сплаті державного мита у сумі 85грн. та витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн. В задоволенні позову Приватного підприємства “Артпласт” до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо” про стягнення заборгованості в розмірі 100320грн. відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2006р. у справі №19/151 (колегія суддів у складі головуючого Діброви Г.І., суддів Гези Т.Д., Стойка О.В.) апеляційну скаргу Приватного підприємства “Артпласт” на рішення господарського суду Донецької області від 27.09.2006р. у справі №19/151 залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 27.09.2006р. у даній справі - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими актами, Приватне підприємство "Артпласт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2006р. та рішення господарського суду Донецької області від 27.09.2006р. у справі №19/151, внаслідок порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідження обставин справи неналежним чином, та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов Приватного підприємства “Артпласт” до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо”.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛ Мультимікс-Студіо" скористалося правом, наданим ст.1112 ГПК України, та надіслало відзив на касаційну скаргу, в якій просить залишити без змін оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" не скористалося правом, наданим ст.1112 ГПК України, та не надіслало відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників Приватного підприємства “Артпласт” та Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ Мультимікс-Студіо" матеріали справи та доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ Мультимікс-Студіо", викладені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті ними рішення і постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарським судом першої інстанції встановлено та відповідає матеріалам справи те, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо” (рекламодавцем) та Приватним підприємством “Артпласт” (продюсером) договір №1/2005 від 07.04.2005р. на виготовлення відеоролику є договором про створення на замовлення і використання об'єкту права інтелектуальної власності, з чим правомірно погодився суд апеляційної інстанцій.

При вирішенні спору по суті місцевим господарським судом встановлено, що всупереч вимог ст.1112 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором про створення за замовленням і використання об'єкту права інтелектуальної власності, що повинен визначати способи та умови використання цього об'єкту замовником, одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк, тоді як зазначений договір №1/2005 від 07.04.2005р. не містить ані способу, ані умов використання об'єкту, а відтак суд першої інстанції правильно визнав недійсним вказаний договір на підставі ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, з чим правомірно погодився суд апеляційної інстанції.

Згідно із ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог зазначеної норми закону є підставою його недійсності згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15.04.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос” (поручителем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо” (кредитором) був укладений договір поруки, за яким відповідно до вимог ст.553 Цивільного кодексу України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку за основним договором. З врахуванням приписів зазначеної норми кодексу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що порука є додатковим зобов'язанням до основного договору №1/2005 від 07.04.2005р. на виготовлення відеоролику, та враховуючи визнання цього договору недійсним, суд першої інстанції обґрунтовано визнав недійсним і договір поруки від 15.04.2005р., з чим правильно погодився суд апеляційної інстанції.

З врахуванням приписів зазначених норм Цивільного кодексу України суд першої інстанції правомірно задовольнив зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос”, визнавши недійсними договір поруки від 15.04.2005р. та договір №1/2005 від 07.04.2005р. на виготовлення відеоролику.

Поряд з цим, суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання зобов’язань за договором №1/2005 від 07.04.2005р. на виготовлення відеоролику, 07.04.2005р. сторонами договору був підписаний виробничий графік для зйомки відеоролику, яким визначені фази роботи та дата їх виконання, з чого суди обґрунтовано дійшли висновку щодо виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо” та Приватним підприємством “Артпласт” своїх зобов'язань щодо складання та затвердження графіку виконання робіт.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.04.2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо” перерахувало Приватному підприємству “Артпласт” 300960грн.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України, якою запроваджено, що недійсні правочини не тягнуть за собою жодних правових наслідків, окрім тих, що пов’язані з їх недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як вірно зазначено попередніми судовими інстанціями, Приватне підприємство “Артпласт” всупереч п.8 вказаного графіку, яким визначений строк - 19.04.2005р. виконання етапу, обумовленого пунктом 1.3.2 вищевказаного договору, а також проведення передвиборчої зустрічі для надання фото та відео матеріалів на затвердження, акторів (не менш трьох на роль), локація знімальних місць, костюмів, декорацій, зачісок, макіяж, антураж, інтер'єр спальні, теліжки, тексти пісні та види фонтану, не надав доказів виготовлення та передання Товариству з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо” ролику та погодження з ним обставин, визначених у п.8 вказаного графіку. Це призвело до відмови Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо” від договору з посиланням ст.612 Цивільного кодексу України та вимагання відшкодування збитків та повернення отриманих грошових коштів в розмірі 300000грн., про що Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультимікс-Студіо” направило на адресу Приватного підприємства “Артпласт” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос” листа №07/04 від 12.05.2005р., однак судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що договором №1/2005 від 07.04.2005р. не передбачена можливість сторін у разі невиконання його умов відмовитися від договору. З огляду на вищенаведене, з врахуванням приписів ст.216 Цивільного кодексу України попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки договір на виготовлення відеоролику визнано недійсним, то слід застосовувати правові наслідки недійсності правочину, тобто кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультімікс-Студіо”, стягнув з Приватного підприємства “Артпласт” 300000грн. та відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультімікс-Студіо” у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ “Колос” 960грн., а також обґрунтовано відмовив Приватному підприємству “Артпласт” у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛ Мультімікс-Студіо” заборгованості в розмірі 100320грн. відповідно до вимог ст.216 Цивільного кодексу України.

З вказаними висновками правильно погодився суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в апеляційному провадженні, та підставно залишив рішення місцевого суду без змін.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів під час нового розгляду справи з урахуванням наданих сторонами заяв про зміну підстав позову, зустрічної позовної заяви про визнання недійсними вказаних договорів, і підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовими інстанціями не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги внаслідок правильного застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2006р. та рішення господарського суду Донецької області від 27.09.2006р. у справі №19/151.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Приватного підприємства "Артпласт" залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Донецької області від 27.09.2006р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2006р. у справі №19/151 залишити без змін.