Новокаховський міський суд Херсонської області

м. Нова Каховка, пр. Дніпровський, 1а, 74900, (05549) 4-26-60

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2010 року

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді - Непомнящої Н.О.

при секретарі - Биковій Ю.В.

з участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідачки: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нова Каховка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2001 по 2009 рік з ОСОБА_4, визнання прибудови площею 43,9 кв.м. до будинку 174 по вул. Шевченко в смт. Дніпряни спільним майном подружжя, стягнення з ОСОБА_4, 50 000 грн. - 1/2 вартості спільного сумісного майна подружжя.

В судовому засіданні позивач змінив позовні вимоги, просив суд стягнути на свою користь вартість будівельних матеріалів та виконаних робіт по будівництву прибудови до будинку 174 по вул. Шевченко в смт. Дніпряни, враховуючи, що прибудова є самочинним будівництвом, яке він здійснив у 1992 році під час перебування з відповідачкою у шлюбі, тому має право на Уг частку вартості цих матеріалів, яку просив визначити на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи, просив також стягнути з відповідачки 1/2 вартості автомобіля ВАЗ 21013, який коштував 1500 доларів і був проданий ним у 1999 році для організації поїздки дружини за кордон.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов із доповненнями та змінами підтримали з наведених у первісному позові підстав.

Представник відповідачки в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що шлюбні стосунки сторін припинилися у 2001 році відразу ж після розлучення, тому позивач пропустив строк звернення до суду із позовом про поділ майна подружжя; з 2001 року відповідачка весь час проживає та працює в Італії, рідко навідуючись в Україну до сина в м. Севастополь, восени 2007 року приїздила для вирішення питань по ремонту будинку 174 по вул. Шевченко в смт. Дніпряни, частка якого є її власністю, внаслідок чого у вказаний період спірна прибудова була повністю перебудована за кошти відповідачки.

Заслухавши позивача, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, матеріали інвентарної справи на будинок 174 по вул. Шевченко в смт. Дніпряни, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПШС України, в редакції 1969 року, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їхньої спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном.

Згідно ст. 29 КпШС України якщо між подружжям н досягнуто угоди про спосіб розподілу спільного майна, за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення про присудження майна в натурі одному з подружжя із покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його долю грошима. При цьому суд приймає до уваги інтереси неповнолітніх дітей та інтереси одного з подружжя, які заслуговують на увагу. Для вимоги про розподіл спільного сумісного майна розлученого подружжя встановлюється трирічний строк позовної давності.

Судом встановлено, що сторони перебували між собою у зареєстрованому шлюбі з 28.01.1992 по 15.06.2001 року.

Позивач у позовній заяві посилається на ту обставину, що фактично шлюбні стосунки сторін тривали з 15.06.2001 року до 2009 року, а розлучення було фіктивним, в зв'язку з чим просив встановити факт перебування з ОСОБА_4 у фактичних шлюбних відносинах, який матиме для позивача юридичне значення для пред'явлення вимоги про поділ майна, оскільки строк позовної давності в такому випадку має обчислюватися з 2009 року.

Представником відповідача в судовому засіданні зроблено заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім*єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 Сімейного кодексу.

При цьому норма ст. 74 Сімейного кодексу України не має зворотної дії в часі, тому позовні вимоги про встановлення факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі однією сім'єю, можуть бути заявлені лише за період з 1 січня 2004 року, тобто з моменту набрання чинності Сімейним кодексом України.

Оцінюючи позовні вимоги в цій частині суд вважає, що вони належним чином не доведені.

Так, зі змісту самої позовної заяви вбачається, що з 2006 року позивач не мав відомостей про місцеперебування відповідачки, відповідно - будь-якого спілкування між ними не було, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог про перебування сторін у фактичних шлюбних стосунках у період з 2006 по 2009 рік. Іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, зокрема показаннями свідка ОСОБА_5 ці висновки суду не спростовуються.

Позовні вимоги щодо проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу у 2004 - 2005 роках також не доведені, зокрема надані позивачем листи, що надішли на його ім'я від ОСОБА_4 датовані періодом 2002-2003 роки, тому ці докази не можуть бути прийняті судом до уваги, інших належних доказів в частині перебування сторін у фактичних шлюбних стосунках за цей період суду не надано.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, тому позивач пропустив трирічний строк звернення до суду із позовом про поділ майна подружжя, який має обчислюватися з 15.06.2001 року, з моменту реєстрації розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що під час перебування сторін у шлюбі була збудована прибудова до будинку 174 по вул. Шевченко в смт. Дніпряни, 1/2 частка якого належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 факт будівництва прибудови підтверджується договором від 17.03.1992 року, укладеним між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, актом прийому-передачі виконаних робіт від 21.08.1992 року, показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7

Прибудова є самочинним будівництвом, що підтверджується матеріалами інвентарної справи на вказаний будинок, цей факт н оспорюється учасниками процесу.

Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи від 02.08.2010 року ринкова вартість будівельних матеріалів, використаних в процесі будівництва прибудови в 1992 році станом на липень 2010 року складає 102607 грн.

Суд визнає обґрунтованість доводів позивача в тому, що будівельні матеріали, придбані та використані в процесі будівництва спірної прибудови під час шлюбу є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, проте позовні вимоги про стягнення з відповідачки 1/2 частки їх вартості задоволенню не підлягають внаслідок пропуску строку позовної давності, про який заявлено представником відповідача в судовому засіданні.

Разом з цим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки 1/2 вартості автомобіля ВАЗ 21013 в розмірі 750 доларів задоволенню не підлягають внаслідок їх необґрунтованості та недоведеності належними та допустимими доказами, оскільки викладені у позові обставини в цій частині не доведені в судовому засіданні.

Керуючись ст. 10,11, 60, 31, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.О.Непомняща