ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

07 березня 2007 р.

№ 6/289-06

        Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

                                                Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки

на постанову

від 01.11.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду

№ 6/289-06 Дніпропетровської області

за  позовом

Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки

до	Товариства з обмеженою відповідальністю “Чижи”,                                   м. Дніпропетровськ

про	стягнення 1 276 864,86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача  -                                     Кузнецова Г.П., Грекова Г.В.

від відповідача -                                 Савенко О.О.

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством "Ровенькиантрацит" заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Чижи" про стягнення  боргу за договором поставки вугілля в сумі 1276864,86 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.06 позов задоволено

Суд вмотивував своє рішення тим, що позивач не надав згоди на зарахування зустрічних однорідних вимог, а відповідно до ст. 601 ЦК України, яка не допускає припинення зобов’язання зарахуванням  зустрічних однорідних вимог  якщо одна сторона звернулася з заявою про зарахування, а інша сторона зобов’язана протиставить цій вимозі заперечення відносно характеру, розміру виконання, тощо, то в такому випадку суперечка підлягає судовому розгляду і зарахування можливе лише за рішенням суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду   від 01.11.06 рішення господарського суду від 15.08.06 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції неправильно застосовано  положення ст. 601 ЦК України та неповно з’ясовані всі обставини, що стосуються заліку зустрічних однорідних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України  скаржник просить скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що станом на дату проведення заліку, борг за вугільну продукцію за договором № 311/79 від 19.08.03 складав 1276864,86 грн., а не 5292504,72 грн. як вказано в заяві  про залік, борг же за ТМЦ взагалі був відсутній. Наданий розрахунок суми відсотків по товарному кредиту за договором № ТК-1/03 від 05.06.06 на суму 1848974,37 грн. не відповідає сумі, що вказана в заяві про залік.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що сторонами спору укладено договір поставки вугілля за № 311/379  від 19.08.03. З вересня 2003р. по лютий 2004р. позивач відвантажив відповідачеві 59709,00 тн.  вугілля на суму 8458840,94 грн.

Відповідач сплатив позивачеві за отримане вугілля 3650000 грн. На суму 3531976,10 грн.  проведено зарахування зустрічних однорідних вимог. Заборгованість  відповідача складає 1276684,86 грн.

Між тим, матеріалами  справи  встановлено, що сторонами спору 05.06.03 укладено договір за № ТК-1/03 (арк.спр. 112 т.6)  за яким ТОВ Чижи" передає у власність ДП "Ровенькиантрацит" продукцію виробничо-технічного призначення на умовах товарного кредиту.

Згідно п.5.2 договору - проценти за користування товарним кредитом встановлені в розмірі 24% річних.

Відлік строку товарного кредиту починається з дати отримання продукції  покупцем.

З накладних товариства "Чижи" та довіреностей виданих ДП "Ровенькиантрацит"  вбачається, що зазначена продукція отримана позивачем (арк.спр. 114-123 т.6).

В наданих суду поясненнях (арк. спр. 68 т.8) відповідач зазначає, що  заборгованість ДП "Ровенькиантрацит" перед ТОВ "Чижи" складається з 3531976,12 грн. вартості поставленого  обладнання та 1760528,60 грн. процентів за користування товарним кредитом.

В матеріалах справи (арк. спр. 126 т.6)  міститься розрахунок нарахованих процентів.

Отже, позивач мав грошові зобов’язання перед відповідачем, а відповідач грошові зобов’язання зі сплати вартості поставленого йому вугілля.

Заявою від 21.02.05 за вих. №  101, яка отримана  позивачем 25.02.05 ТОВ "Чижи" повідомило позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 5292504 грн.

ТОВ "Чижи" вказувало у заяві про те, що за договорами № 311/379 від 19.08.03 та за № 310/377 від 19.08.03 товариство має заборгованість за поставлене вугілля в сумі 5292504,72 грн.

За договором № ТК-1/03 від 05.06.03 за поставлене обладнання  на умовах товарного кредиту ДП "Ровенькиантрацит"  має борг перед товариством в сумі 5292504,72 грн.

Зустрічні однорідні вимоги, на підставі ст. 601 ЦК України припиняються.

До заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог додавалися відповідні документи, що підтверджено описом цих документів.

Листом за № 5-А від 23.03.05  ТОВ "Чижи" повторно повідомило ДП "Ровенькиантрацит" про зарахування зустрічних однорідних вимог та зазначило, що в разі неповернення  йому акта звірки розрахунків протягом 10 днів з дати вручення, залишає за собою право вважати  заборгованість узгодженою.

На підтвердження розрахунків, до листа  надано відповідні документи.

В травні 2006 року ДП "Ровенькиантрацит"  заявило товариству "Чижи" письмову вимогу про сплату боргу в сумі 1276864,84 грн.

У відповіді на цю вимогу ТОВ "Чижи" (т.1 арк.спр. 56) зазначає про здійснений  взаємозалік і наводить перелік документів, які були передані ДП "Ровенькиантрацит", що підтверджують розрахунки.

Зазначені документи передавалися нарочним та рекомендованим листами, у відповіді на цей лист  від 19.06.06 за № 54юр  "Ровенькиантрацит" повідомляє, що проценти за користування товарним кредитом нараховані відповідно до договору № ТК-1/103 від 05.06.03. Однак заява про залік  відхилена, сума  процентів не узгоджена, акт звірення не підписаний.

При цьому позивач не посилається на відсутність заборгованості за вказаним договором.

Як вбачається з переписки між сторонами, заяву про залік зустрічних однорідних вимог товариство "Чижи" надіслано позивачу 21.02.05 за № 101, а відповідь ДП "Ровенькиантрацит", з якої слідує, що ця заява товариства була отримана, надійшла  від ДП "Ровенькиантрацит" лише 19.06.06.

Як вбачається з договору за № 311/379 від 19.08.03 строк оплати поставленого вугілля сторони не визначили.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов’язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою одної із сторін.

Договорами, що укладені сторонами не передбачено недопустимість зарахування зустрічних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає юридичну оцінку, дану апеляційним судом такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду   від  01.11.06 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий                                                                        Л.Невдашенко

Судді                                                                                            М.Михайлюк

                                                            

                                                                                              Н.Дунаєвська