У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
|
головуючого суддів: |
Пінчука М.Г., Патрюка М.В., Пшонки М.П., |
Костенка А.В., Прокопчука Ю.В., - |
за участю прокурора Олексюк О.Б.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу військового прокурора Черкаського гарнізону та заяву ОСОБА_1 про приєднання до касаційної скарги прокурора на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 жовтня 2006 року в справі за позовом військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “Черкасизалізобетон” про визнання права власності на квартиру,
в с т а н о в и л а :
У травні 2006 року прокурор звернувся до суду із вказаним позовом в інтересах ОСОБА_1, в якому вказував, що 20 жовтня 2004 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір НОМЕР_1 інвестування будівництва житлового будинку. ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання по внесенню коштів на будівництво двокімнатної квартири НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 загальною площею 56,77 кв. м, тобто про інвестував квартиру на визначену в договорі суму в розмірі 87118 грн. 67 коп. Проте відповідач, в порушення умов договору, квартиру в будинку не передав, як і не надав відповідні документи для оформлення права власності на вказану квартиру. У зв'язку з цим прокурор, діючи на підставі Закону України “Про прокуратуру”, просив визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на спірну квартиру.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 липня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12 жовтня 2006 року, у задоволенні позовних вимог військового прокурора гарнізону в інтересах ОСОБА_1 відмовлено.
У касаційній скарзі, до якої приєднався ОСОБА_1, прокурор, посилаючись на неправильне застосування та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення з направленням справи на новий судовий розгляд.
Касаційна скарга та заява ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 338 ЦПК України передбачено підстави для скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд, у тому числі порушення або неправильного застосування норм процесуального права за умови, що ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.
Під час касаційного розгляду виявлено порушення судами норм процесуального права, що вплинули на правильність висновків, викладених у судових рішеннях.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови від 29 грудня 1976 року №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_1 та ТОВ “Черкасизалізобетон” виник спір з приводу належного виконання умов договору інвестування, а не щодо оспорювання права власності на квартиру. При цьому суд зазначив, що ОСОБА_1 не виконав своїх зобов'язань за договором належним чином, тобто не вніс повної вартості будівництва квартири.
Апеляційний суд залишаючи рішення суду першої інстанції без зміни посилався на ці ж самі обставини.
Судами обох інстанцій належним чином не було враховано вимог статті 632 ЦК України щодо ціни договору, згідно положень якої ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
На підставі пунктів 5.3 та 7.1 зазначеного вище договору на інвестування будівництва житлового будинку, судом зроблено висновок про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань по договору, оскільки ОСОБА_1 не було внесено повної вартості двокімнатної квартири, яка була предметом договору. При цьому судом залишено поза увагою той факт, що додаткова угода про збільшення ціни договору сторонами не підписана, у зв'язку з чим підстав для визначення остаточної вартості будівництва у суду не було, оскільки вони були визначені безпосередньо ТОВ “Черкасизалізобетон” на підставі пункту 2.3 договору.
Тому висновок суду про порушення ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо інвестування визначеної в договорі квартири є передчасним.
Про вказане свідчать матеріали справи, а також лист Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України (далі - Міністерство) від 17 березня 2006 року, копія якого є в матеріалах цивільної справи (а.с.13), оскільки за договором не передбачено умов та порядку уточнення вартості предмету договору, а вартість квартири, визначена у Додатку №1 від 19 грудня 2005 року до договору (не підписаний ОСОБА_1), з огляду на висновок Міністерства, є такою, що обчислена з порушенням діючих правил її визначення.
Зроблений судом висновок щодо фактичної вартості будівництва не є безспірним, оскільки дані стосовно вартості квартири вказані відповідачем - належним чином не були перевірені на відповідність діючим нормативам в галузі будівництва.
В рішенні суду першої інстанції вказано, що на виконання умов договору ОСОБА_1 вніс по прибуткових касових ордерах 175523 грн. 86 коп., хоча вартість квартири встановлена судом в розмірі 141925 грн. Ці обставини також свідчать про суперечливість висновків щодо порушення ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором інвестування будівництва житлового будинку та дійсного розміру внесеної позивачем грошової суми.
Крім того, під час розгляду даної справи судом були допущені порушення норм процесуального права щодо вирішення питання за позовними вимогами ОСОБА_1, оскільки в матеріалах справи є його позовна заява (а.с.20), яка не була розглянута судом.
Заявлені ОСОБА_1 додаткові доводи щодо уточнення позовних вимог (а.с.65) та клопотання про залучення в справі третіх осіб й забезпечення доказів судом процесуально, відповідно до статті 168 ЦПК України, досліджені не були.
Враховуючи наведене, судові рішення, ухвалені в справі, підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки законними та обґрунтованими вказані рішення, відповідно до статті 213 ЦПК України, - визнати неможливо.
Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу військового прокурора Черкаського гарнізону та заяву ОСОБА_1 про приєднання до касаційної скарги прокурора задовольнити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 жовтня 2006 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Г.Пінчук
судді: М.В.Патрюк
А.В.Костенко
М.П.Пшонка
Ю.В.Прокопчук