У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Кармазіна Ю.М.,
суддів	Глоса Л.Ф.   і  Паневіна В.О.
за участю прокурора	Глибченко Т.Г.
та засудженого	ОСОБА_1

 

розглянула в судовому засіданні 13 березня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2006 року, яким

 

ОСОБА_1,  громадянин України, такий, що  раніше не судився,

 

засуджений за ст. 115 ч. 2 п.п. 1, 4 КК України на довічне позбавлення волі.

         Цим вироком постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 1650 гривень майнової та 50000 гривень моральної шкоди.

         Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

         ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за умисне вбивство двох осіб, яке він вчинив з особливою жорстокістю за таких обставин.

         14 липня 2006 року приблизно о 3-ій годині у приміщенні гральних автоматів ІНФОРМАЦІЯ_1, між відвідувачем ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які працювали відповідно охоронцем і маркером цього закладу, виникла сварка через те, що ОСОБА_1, програвши гроші, почав пред'являти претензії щодо технічної справності автомата та стукати по ньому кулаком. У подальшому ОСОБА_1 вгамувався і продовжував гру, під час якої до нього підійшов ОСОБА_4, який попросив пригостити його сигаретою, але той в такому проханні відмовив. З цього приводу між ними знову відбулась сварка, що супроводжувалась обопільною нецензурною лайкою і перейшла в бійку, під час якої ОСОБА_4 кулаком ударив ОСОБА_1 в ділянку лівої скроні. У зв'язку з цим у засудженого виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з особливою жорстокістю. З цією метою він вихопив кухонного ножа, якого заздалегідь узяв із дому і ховав під одягом, та завдав ОСОБА_4 численних ударів в різні частини тіла, в тому числі й у ділянку грудної клітки та живота, де знаходяться життєво важливі органи.

         ОСОБА_5, намагаючись захистити ОСОБА_4, стала наносити рукою удари по спині ОСОБА_1 та відтягувати його від потерпілого. Реалізуючи свій умисел на вбивство двох осіб з особливою жорстокістю, ОСОБА_1 ударив її ножем у ділянку шиї. Після того, як поранена ОСОБА_5 відійшла від засудженого, він перерізав ножем ОСОБА_4 шию.

         Позбавивши у такий спосіб життя ОСОБА_4, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_5 і завдав їй ножем численні удари в різні частини тіла, в т.ч. і в ділянку спини, пошкодивши при цьому селезінку, легеню і серце, а також перерізав шию, внаслідок чого настала смерть потерпілої.

         Завдаючи ножем численних ударів потерпілим, ОСОБА_1 усвідомлював, що такими діями спричиняє їм нестерпний біль та особливі страждання, і така обставина охоплювалась його умислом.

         У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії зі ч. 2 п.п. 1, 4 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання в межах санкції цього закону. Своє прохання вмотивовує тим, що матеріали справи достатніх доказів його вини в убивстві потерпілої ОСОБА_5 не містять. Показання на досудовому слідстві, на які суд послався у вироку як на доказ винуватості і в яких він не заперечував факту вчинення цього злочину, дав унаслідок застосування до нього психологічного тиску з боку слідчого. З огляду на це, вирок у частині засудження за умисне вбивство ОСОБА_5 просить скасувати за недоведеністю участі у вчиненні злочину. Оспорює також правильність кваліфікації дій за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України за обвинуваченням в убивстві ОСОБА_4, оскільки умислу на вчинення злочину з особливою жорстокістю не мав.

         Аналогічне прохання міститься і в касаційній скарзі захисника ОСОБА_2, на обґрунтування якого він наводить такі ж, як і його підзахисний, доводи.

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого на підтримання касаційних скарг, думку прокурора, який вважав за необхідне виключити з вироку лише посилання суду на висновок судово-медичної експертизи речових доказів, зокрема, кросівок, як на доказ, що є недопустимим, а в решті вирок залишити без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

         Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у злочині, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наведеними у вироку доказами, які судом досліджено всебічно, повно й об'єктивно.

         Доводи касаційних скарг про непричетність засудженого до умисного вбивства потерпілої ОСОБА_5 є безпідставними і спростовуються такими доказами.

         Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у показаннях на допитах в якості обвинуваченого вину в умисному вбивстві як ОСОБА_4, так і        ОСОБА_5 визнавав і з приводу обставин вчинення злочину давав докладні показання, зміст яких зводився до того, що 14 липня 2006 року приблизно о 1-й годині ночі ОСОБА_1 зайшов до зали гральних автоматів. Після того, як програв гроші, почав обурюватись і стукати по клавіатурі автомата. Охоронець ОСОБА_4 та маркер ОСОБА_5 зробили йому зауваження, внаслідок чого виникла сварка. Програвши всі гроші, пішов додому, взяв ще 400 гривень та кухонного ножа з дерев'яною ручкою для самозахисту. Повернувшись приблизно о 2-ій годині 30 хв. до гральних автоматів, продовжив гру, під час якої між ним та ОСОБА_4 знову виникла сварка. ОСОБА_4 у відповідь на відмову дати сигарету завдав йому удар кулаком у ліву скроню. Діставши ніж, намагався налякати ОСОБА_4, але той ножа вихопив. Йому вдалось відібрати в потерпілого ножа, яким він завдав  ОСОБА_4 удар в лівий бік живота. В цей час ОСОБА_5 вдарила його по спині рукою. Відштовхнувши її, він продовжував наносити потерпілому удари ножем у різні частини тіла. ОСОБА_5 намагалась відтягнути його від ОСОБА_4 і тому ОСОБА_1 навідліг ударив її ножем в область шиї. Після цього ОСОБА_5 відійшла в бік робочої стійки, а він продовжував наносити ОСОБА_4 удари ножем доти, поки той не впав на підлогу. Підійшовши до ОСОБА_5, також наніс їй удари ножем у спину, шию та інші частини тіла. Стверджував, що після того, як потерпілі від його ударів упали на підлогу, він перерізав їм горло. Залишивши приміщення, пішов додому. Там помив ножа, руки і кросівки, зняв джинси і футболку, які були забруднені кров'ю, і кинув їх у шафу. Переодягнувшись, поїхав до ОСОБА_6, якій розповів, що у приміщенні гральних автоматів на нього був вчинений напад, під час якого він, захищаючись, порізав собі руки, хоча насправді це сталося під час відбирання ножа в ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 176-177, т. 2 а.с.46-48).

         Обставини, за яких ОСОБА_1 вчинив убивство ОСОБА_4 і ОСОБА_5, він відтворив на місці події, докладно розповівши про механізм заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень ( т. 1, а.с. 182-185, 186-193).

         За показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_7, продемонстрований засудженим спосіб нанесення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ударів об'єктивно узгоджується із даними висновків судово-медичних експертиз про їх локалізацію на трупах потерпілих. Колото-різані, різані рани та пошкодження, заподіяні потерпілим, на окремих ділянках їх тіл, в тому числі й на шиї, за ствердженням експерта, є однотипними, тобто ідентичними за силою ударів, механізму заподіяння, тощо.

         Показання ОСОБА_1 про те, що при відбиранні ножа в потерпілого ОСОБА_4 він порізав собі руки, узгоджуються з даними висновків судово-медичних експертиз про наявність на долонях його рук різаних ран (т. 1, а.с. 69, 70).

         Як вбачається з даних протоколів від 14 і 16 липня 2006 року, з будинку, в якому проживав засуджений, з дотриманням установленого законом порядку, були вилучені одяг ОСОБА_1, в якому він був у ніч вчинення злочинів, та кухонний ніж з дерев'яною ручкою, яким, за його показаннями, наносив удари потерпілим (т. 1, а.с. 65, 107).

         Судово-медичними (імунологічними) експертизами на джинсових штанах, футболці і ножі було виявлено кров людини (т. 1, а.с. 126-127, 136-137, 141-142).

         За висновками цих експертиз кров на штанах та ножі могла походити від ОСОБА_4. Разом із тим, експерт не виключав наявності домішок крові на них і від ОСОБА_5, і самого ОСОБА_1, оскільки їх кров є одногрупною і належить до групи А з ізогемаглютиніном АВ. Кров на футболці за своїми біологічними властивостями схожа з кров'ю як потерпілої ОСОБА_5, так і з кров'ю ОСОБА_1

         Згідно з даними висновку судово-криміналістичної експертизи № 100, 101 МК від 20 липня 2006 року наявні на трупах потерпілих тілесні ушкодження могли бути заподіяні ножем, який був вилучений з будинку, в якому проживав засуджений (т. 1, а.с. 196-200).

         Таким чином, зазначеними висновками експертиз підтверджуються показання засудженого, в яких він стверджував, що під час вчинення злочину був в одязі, який потім став предметом експертного дослідження, а також і про те, що при заподіянні потерпілим тілесних ушкоджень використовував ножа з дерев'яною ручкою, якого взяв удома.

         Показаннями свідка ОСОБА_8 підтверджується факт вчинення засудженим у ніч на 14 липня 2006 року в залі гральних автоматів сварки з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 При цьому зі змісту протоколів його допитів як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні вбачається, що, програвши гроші, ОСОБА_1 нервував, бив кулаком по автомату, а ОСОБА_5 з ОСОБА_4 робили йому з цього приводу зауваження, на які він не реагував. У зв'язку з тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 назрівав конфлікт, він приблизно о 1-й годині ночі залишив залу гральних автоматів. Залишаючи приміщення, в якому присутніми були лише ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_1, він бачив, як останній обурювався і продовжував бити по клавіатурі автомата. Перейшовши дорогу, чув крики ОСОБА_5, які лунали з приміщення, і зрозумів, що конфлікт там продовжувався. Дізнавшись вранці 14 липня 2006 року про вбивство ОСОБА_4 і ОСОБА_5, про події, що мали місце вночі в залі гральних автоматів за участю ОСОБА_1, розповів дільничному інспектору міліції (т. 1, а.с. 57, 101-102, т. 2, а.с. 7-8).

         Із показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що 14 липня 2006 року приблизно о 5 годині 30 хвилин до неї додому прибіг наляканий ОСОБА_1, в якого були порізані долоні обох рук. Поясняючи походження ран, він стверджував, що, коли зайшов у приміщення гральних автоматів, то побачив охоронця, який закривавлений лежав на підлозі, а на нього накинувся невідомий чоловік з маскою на обличчі та з ножем у руках. Відбираючи в того ножа, порізав собі руки.

         Як вбачається з показань свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10., походження ран на руках ОСОБА_1 їм, як медичним працівникам, пояснював: першій - захистом від нападу на нього мужчини з ножем на зупинці "7-ма підстанція", другій - захистом від нападу на нього бородатого мужчини, котрий в залі гральних автоматів, що біля зупинки "Сурікова", сидів на охоронцеві і бив його ножем.

         Такі розбіжності в показаннях ОСОБА_1 про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень у вигляді різаних ран долоней рук суд правильно розцінив як намагання засудженого уникнути відповідальності за скоєне і, з наведенням переконливих мотивів, поклав в основу обвинувального вироку його визнавальні показання, які він дав на досудовому слідстві, будучи допитаним як обвинувачений.

         Підтвердженням правильності такого рішення суду є також те, що як вбачається з матеріалів справи, всі допити ОСОБА_1 на досудовому слідстві, на яких він визнавав себе винним у вчиненні інкримінованого цим вироком злочину, проводились за участю захисника. Його показання про обставини злочину є послідовними і логічними. Будь-яких даних, які б свідчили про те, що розповідь засудженого з висвітленням лише йому відомих нюансів вбивства ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а також місця приховання слідів злочину, була зумовлена примусом чи застосуванням інших недозволених методів ведення досудового слідства, матеріали справи не містять. У кожному протоколі допиту ОСОБА_1 власноручно стверджував, що показання він давав добровільно, у вчиненому каявся і просив такі обставини врахувати як пом'якшуючі при призначенні покарання. З огляду на це, доводи касаційних скарг про застосування до ОСОБА_1 органом досудового слідства недозволених методів є необґрунтованими.

         Згідно з даними висновків судово-медичної експертизи № 1800 від 19 серпня 2006 року смерть ОСОБА_4 настала від гострої крововтрати, яка розвинулась внаслідок множинних (не менше дев'ятнадцяти) проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки, різаної рани шиї з повним перетинанням судинно-нервового пучка, масивного крововиливу в порожнини плеври та зовнішнього крововиливу (т. 1, а.с. 75-78).

         За даними висновку судово-медичної експертизи № 1801 від 17 серпня 2006 року смерть ОСОБА_5 настала від множинних (не менше тридцяти семи) колото-різаних і різаних поранень шиї, тулуба та верхніх кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів, які ускладнилися гострою крововтратою та малокрів'ям внутрішніх органів (т. 1, а.с. 82-86).

         Предметно дослідивши вищезазначені докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 в убивстві ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з особливою жорстокістю і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 п.п. 1, 4  ст. 115 КК України.

         Завдаючи велику кількість ударів ножем потерпілим у різні частини тіла і позбавляючи їх у такий спосіб життя, засуджений усвідомлював, що завдає їм особливих страждань і ця обставина охоплювалась його умислом.

         З огляду на це, доводи касаційних скарг про відсутність у діях        ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки умисного вбивства, як особлива жорстокість, є безпідставними.

         Згідно з даними висновку судово-психіатричної експертизи

ОСОБА_1 під час скоєння злочину психічним захворюванням чи тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав і не страждає на теперішній час (т. 1, а.с. 206-210).

         Співставивши такі висновки  експертизи з діяннями ОСОБА_1, які характеризують об'єктивну сторону вчиненого ним злочину, суд дійшов обґрунтованого висновку, що за скоєне суспільно небезпечне діяння він є осудним.

         Разом з тим, обговорюючи питання щодо правильності призначення ОСОБА_1 покарання, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в цій частині не повністю відповідає вимогам закону.

         У санкції ч. 2 ст. 115 КК України довічне позбавлення волі передбачене як альтернативне покарання, яке застосовується лише в тих випадках, якщо суд не визнає за можливе застосовувати такий його вид, як позбавлення волі на певний строк. У будь-якому разі суд повинен обов'язково мотивувати неможливість застосування такого виду покарання.

         Призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі, суд не дотримався як вимог ст. 64 КК України щодо обов'язкового мотивування свого рішення в цій частині, так і загальних принципів призначення покарання, визначених ст. 65 цього ж Кодексу.

         Обґрунтовуючи своє рішення в частині необхідності призначення засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі, суд послався на те, що ОСОБА_1 не розкаявся у вчиненому злочині.

         Таке посилання суду не ґрунтується на вимогах закону, оскільки відсутність каяття ч. 1 ст. 67 КК України не віднесено до обставин, що обтяжують покарання, а тому це не могло бути врахованим при його призначенні.

         Крім того, навівши у вироку дані, які цілком позитивно характеризують особу засудженого, суд фактично не врахував їх при призначенні йому покарання.

         Обираючи ОСОБА_1 найсуворіший вид покарання, поза увагою суду лишилась і протиправна поведінка потерпілого ОСОБА_4 щодо засудженого, який, як зазначено у вироку, зініціював конфлікт і першим застосував фізичну силу.

         Ураховуючи такі обставини, позитивні дані про особу ОСОБА_1 колегія суддів вважає за можливе призначене засудженому покарання пом'якшити, ізолювавши його від суспільства на певний строк з поміщенням до кримінально-виконавчої системи.

         Не звернув уваги суд і на ту обставину, що вилучення у ОСОБА_1 кросівок здійснювалось з недотриманням установленого ст.ст. 178, 184 КПК України порядку проведення цієї слідчої дії. Про це, на думку колегії суддів, свідчить, зокрема, те, що проводилась вона без наявності постанови слідчого і без його участі, вилучені кросівки не упаковувались і не опечатувались (т. 1, а.с. 60).

         З огляду на це, посилання суду у вироку на дані висновки судово-медичної (імунологічної) експертизи № 86 від 16.08.2006 року, предметом дослідження якої були виявлені на кросівках схожі на кров плями бурого кольору, підлягає виключенню із судового рішення, оскільки такий доказ колегія суддів визнає недопустимим.

         Інших істотних порушень норм кримінально-процесуального закону при розслідуванні справи та її розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо ОСОБА_1 судового рішення, не встановлено.

         Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

 

                                                  у х в а л и л а:

        

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і його захисника       ОСОБА_2 задовольнити частково.

         Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.

         Виключити із вироку посилання суду на висновок № 86 від 16.08.2006 року судово-медичної (імунологічної) експертизи як на доказ через його недопустимість.

         Пом'якшитиОСОБА_1 призначене за ст. 115 ч.2 п.п. 1, 4 КК України покарання до п'ятнадцяти років позбавлення волі.

         У решті вирок залишити без зміни.        

        

 

                                                           С у д д і:

 

 

 

Ю.М. Кармазін                     Л.Ф. Глос                     В.О. Паневін