Справа №22-ц-1546/10 Суддя-доповідач - Ведмедь

Категорія -

УХВАЛА

Іменем України

28 травня 2010 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого- Ведмедь Н.І,

суддів - СмирновоїТ.В., ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання - Федини Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 грудня 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі Сумської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги за 2007-2009 роки відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -

встановла:

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 грудня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що суд не врахував, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Вирішуючи спір суд виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-ІУ і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність, тому суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги на отримання доплати до пенсії за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що позивач має статус дитини війни.

Згідно зі ст. 6 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війн пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону N 2195-ІУ зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-У.

Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, визначена надбавка дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії то суд обгрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

За викладених обставин правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року.

Доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду є безпідставними, оскільки відповідач, не провівши відповідних нарахувань згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», допустив протиправну бездіяльність, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для висновку про пропуск строку. За таких обставин, порушене право підлягає захисту без обмеження річним строком.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 15,303,304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі відхилити.

Постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 грудня 2009 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередню до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий -

Судді -