Справа №22-ц-1246/10 Суддя-доповідач -

Категорія -

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2010 року м.Суми

колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Ведмедь Н.І.,

суддів - Смирнової Т.В., Ільченко О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Федини Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Буринському районі

на постанову Буринського районного суду Сумської області від 09 листопада 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Буринському районі Сумської області про стягнення недоплаченої соціальної допомоги «Дітям війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду, -

встановла:

Постановою Буринського районного суду Сумської області від 09 листопада 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду

України в Буринському районі Сумської області .

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Буринському районі

Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% за 2007 рік та на 20 % за 2008-2009 роки від мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування» і провести відповідні виплати за 2007 рік з 09

липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, за 2008 рік з 22 травня 2008

року по 31 грудня 2008 року включно, за 2009 рік починаючи з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року, з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Буринському районі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що суд не врахував, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний ЗАХИСТ дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України .

Дослідивши матеріали справи, перевіривши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Вирішуючи спір суд виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність, тому суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги на отримання доплати до пенсії за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, за 2009 рік починаючи з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що позивач має статус дитини війни.

Згідно зі ст. 6 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону N 2195-ІУ зупинена на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-У.

Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, визначена надбавка дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Констатуції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, ВІДПОВІДАЧ мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, за 2009 рік починаючи з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду є безпідставними, оскільки Управління як орган, якому законодавством делеговано повноваження щодо перерахування і виплати пенсії та доплат до них повинно було діяти відповідно до ст. 6 вказаного Закону, але на порушення цієї статті таких нарахувань (перерахунку) не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність. У зв'язку з цим, відсутні правові підстави для висновку про пропуск позивачем строку для звернення до суду, отже порушене право підлягає захисту без обмеження річним строком.

За викладених обставин правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії, як дитина війни, за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, за 2009 рік починаючи з 01 січня 2009 року то 30 вересня 2009 року.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 15, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Буринському районі відхилити.

Постанову Буринського районного суду Сумської області від 09 листопада 2009 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців .

Головуючий:

Судді: