У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 березня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2

            Вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 15 серпня 2005 року засуджено:

ОСОБА_1, раніше судимого, останній раз 17.04.2000 р. Рокитнянським районним судом Київської області за ч.3 ст.81 КК України на 3 роки позбавлення волі,

за ч.2 ст.289 КК України на 7 років позбавлення волі; ч.2 ст.194 КК України - на 10 років позбавлення волі; ч.2 ст.185 КК України - на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі;

ОСОБА_3, відповідно до ст.89 КК України судимості не має,

                          і

ОСОБА_2, судимості не має,

кожного за ч.2 ст.289 КК України відповідно - на 6 і 5 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 2 листопада 2005 року апеляції засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок без зміни.

ОСОБА_1, ОСОБА_3 й ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони у стані алкогольного сп'яніння у ніч із 29 на 30.04.2005 р. у смт. Рокитно Рокитнянського району Київської області за попередньою змовою між собою, із проникненням у сховище, незаконно заволоділи автомобілем Ауді - 80, державний номер НОМЕР_1, який належав ОСОБА_4, вартістю 23 962 грн., що завдало значної матеріальної шкоди останньому.

          Крім цього, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він після незаконного заволодіння автомобілем ОСОБА_4 умисно підпалив зазначений вище автомобіль, знищивши його у такий спосіб, що заподіло ОСОБА_4 шкоду у великих розмірах.

Його також визнано винуватим у тому, що він у ніч із 29 на 30.04.2005 р. у смт. Рокитно Рокитнянського району Київської області, з автомобіля Ауді -80 повторно таємно викрав майно ОСОБА_4 вартістю 500 грн.

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, просить судові рішення змінити й пом'якшити, із застосуванням ст.69 КК України, покарання.

Судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не оскаржено.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність зміни судових рішень щодо всіх засуджених за ч.2 ст.289 КК України, виключення з даного обвинувачення кваліфікуючої ознаки - завдання значної матеріальної шкоди,  перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, а судові рішення щодо ОСОБА_2 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_1 й ОСОБА_3 - зміні з таких підстав.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості  засуджених у незаконному заволодінні транспортним засобом, учиненому за попередньою змовою групою осіб із проникненням у сховище, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема показаннями засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3, показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, висновками експертиз і даними, які містяться в протоколах слідчих дій. Скоєне ними діяння за ч.2 ст.289 КК України за ознаками вчинення цього злочину за попередньою змовою групою осіб з проникненням у сховище кваліфіковані правильно.

Разом із тим, кваліфікація їх дій ще і за  ознакою завдання значної матеріальної шкоди не відповідає вимогам закону і підлягає виключенню з вироку та ухвали.

Так, суд першої інстанції, прийшовши до висновку про наявність у діях засуджених по незаконному заволодінню транспортним засобом вказаної кваліфікуючої ознаки, виходив з вартості автомобіля - 23 962 грн., враховуючи редакцію ст. 289 ч.2 КК України, яка діяла на час розгляду справи.

Однак під час апеляційного розгляду справи 02.11.2005р. набув чинності (з 13.10.2005р.) Закон України від 22.09.2005р. “Про внесення зміни до статті 289 Кримінального кодексу України”, яким пом”якшена кримінальна відповідальність. Зокрема, відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом за кваліфікуючою ознакою завдання значної матеріальної шкоди за  ч. 2 ст.289 КК України (з урахуванням п.2 Примітки до цієї статті) настає лише у випадку, коли злочином заподіяні реальні збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 Тому апеляційному суду відповідно до вимог ч.1 ст. 5 КК України, перевіряючи  правильність кваліфікації дій засуджених, належало виходити саме з нової редакції ст. 289 цього Кодексу.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у ніч із 29 на 30.04.2005 р. у смт. Рокитно Рокитнянського району Київської області за попередньою змовою між собою проникли в гараж, який належав ОСОБА_4 та незаконно заволоділи його автомобілем Ауді - 80 вартістю 23 962 грн. Після цього  зазначені особи намагалися продати  автомобіль ОСОБА_5, однак їм це не вдалося. У подальшому, коли вони знаходились в с. Шандри Миронівського району Київської області, автомобіль вийшов із ладу, а тому вони залишили його біля ставка, розпорядившись ним у такий спосіб, а самі пішли в сторону смт. Рокитне. Однак  ОСОБА_1 без участі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернувся й шляхом підпалу знищив автомобіль.

З наведеного випливає, що матеріальна шкода потерпілому завдана не в результаті незаконного заволодіння засудженими транспортним засобом, а внаслідок знищення його ОСОБА_1 шляхом підпалу , дії якого отримали самостійну кваліфікацію за ч.2 ст. 194 КК України також і за ознакою заподіяння майнової шкоди у великих розмірах.

За таких обставин апеляційна інстанція повинна була виключити з вироку кваліфікуючу ознаку дій ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 по незаконному заволодінню транспортним засобом - завдання значної матеріальної шкоди потерпілому, що в порушення вимог закону нею не було зроблено. Тому як вирок районного суду, так і ухвала апеляційного суду, підлягають зміні в цій частині. 

Посилання засудженого ОСОБА_2 на суворість призначеного йому покарання безпідставне.

Як убачається з вироку, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, наявні по справі обставини, що пом”якшують та обтяжують покарання, та призначив засудженому мінімальну міру покарання, передбачену санкцією ч.2 ст. 289 КК України. 

Виключаючи одну з  кваліфікуючих ознак  цього злочину, колегія суддів не вбачає підстав для пом”якшення призначеного всім засудженим покарання.

Крім того, у  матеріалах справи відсутні обставини, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 діяння, а тому його доводи про можливість застосування до нього ст. 69 КК України є необгрунтованими. 

Ураховуючи викладене та, керуючись статтями 394 і 395 КПК України, колегія суддів, - 

У Х В А Л И Л А:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 15 серпня 2005 р. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2005 р. щодо ОСОБА_2 та відповідно до ст.395 КПК України щодо ОСОБА_1 й ОСОБА_3 змінити. Виключити із зазначених судових рішень в частині їх засудження за ч.2 ст. 289 КК України кваліфікуючу ознаку - завдання значної матеріальної шкоди.

        Судді:

СЕЛІВОН О.Ф.                      КУЗЬМЕНКО О.Т.                 ПИВОВАР В.Ф.