Справа №22-ц-1428/10 Суддя-доповідач - Ведмедь

Категорія -

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2010 року м.Суми

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого- Ведмедь НІ,

суддів - СмирновоїТ.В..ГагінаМВ.,

з участю секретаря судового засідання - Федини Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі на постанову Недригайлівського районного суду Сумської області від 26 жовтня 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі Сумської області про визнання дій відповідача незаконними та про стягнення з відповідача 4589 грн. 10 коп. щомісячної державної соціальної допомоги. -

встановила:

Постановою Недригайлівського районного суду Сумської області від 26 жовтня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Поновлено, як пропущений з поважних причин, строк звернення позивача до суду.

Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі Сумської області щодо ненарахування і невиплати у 2007, 2008. 2009 року позивачу, як дитині війни, підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі Сумської області здійснити перерахунок та провести відповідні виплати підвищення пенсії позивачу на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 липня 2009 року з урахуванням уже сплаченої відповідачем позивачу частини підвищення до пенсії.

У задоволенні інших вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 01 грн. 70 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що суд не врахував, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій. передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Вирішуючи спір суд виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами етапі 6 Закону № 2195-ІУ і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність, тому суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги на отримання доплати до пенсії за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 липня 2009 року.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що позивач має статус дитини війни.

Згідно зі ст. 6 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війні пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону N 2195-ІУ зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають ОСОБА_2 України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-У.

Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, визначена надбавка дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідач ОСОБА_2 України ( є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до частини 2 статті 152 ОСОБА_2 України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 ОСОБА_2 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 липня 2009 року в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних КОШТІВ для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки, питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищенню до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії . віком, встановленого частиною першою сталі 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

За викладених обставин правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач мав право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня по 31 грудня 2007 року з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 липня 2009 року.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 15,303,304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст.313, п. 1 ч. І ст.314,ст.ст.315,317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі відхилити.

Постанову Недригайлівського районного суду Сумської області від 26 жовтня 2009 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: