Справа № 11-624/10 Головуючий у І інстанції
Провадження № - Доповідач у 2 інстанції . .
Категорія 23.06.2010
УХВАЛА
Іменем України
23 червня 2010 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Шилової Т.С.
суддів Каленченко Н.О., Нагорного А.М.
за участю прокурора Скрипка І.М., Чупринської Є.М.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
виправданого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2, прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.04.2010, яким
ОСОБА_2, 10.12.1967р.н., уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого директором фірми „Епоха", громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, на утриманні діти 1998р.н. та 2002р.н., нагородженого медаллю „За мужність", раніше не судимого,
виправдано за ст. 201 ч.2 КК України та засуджено за ст.201 ч.І КК України до З років позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди На підставі ст. ст. 75,76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
ОСОБА_3, 23.07.1958р.н., уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, пров.Чехівський,3, кв.5, працюючого генеральним продюсером компанії „Панорама", громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, має на утриманні непрацездатних батьків, раніше не судимого виправдано за ст. 201 ч.2 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
Органами досудового слідства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються за ч.2 ст. 201 КК України в тому, що вони у 2006 році , маючи умисел на незаконне переміщення через митний кордон України з Грузії до України історичних та культурних цінностей і старовинної холодної зброї, маючи спеціальну освіту, досвід роботи у сфері купівлі-продажу, оцінювання і колекціонування таких предметів, знаючи встановлений порядок їх переміщення і через митний кордон України, вступили у злочинну змову та заздалегідь домовилися про спільне ' вчинення злочину, визначивши дії, які кожен із них мав вчинити для досягнення спільної злочинної мети - незаконного ввезення з Грузії до України історичних та культурних цінностей і холодної зброї .
Згідно вироку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у пред»явленому обвинуваченні виправдані. Цим же вироком ОСОБА_2 засуджено за ст. 201 ч.І КК України за скоєння контрабанди - умисне недекларування історичних і культурних цінностей - рами для картини , виробленої у 1820 роках, рами для картини, виробленої у другій половині XIX століття, 2-х ваз паших з фарфору однакових за формою, вироблених у 1881-1884 роках, стопи коронаційної .
виробленої у 1896 році.
На вирок суду засуджений ОСОБА_2А подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати та виправдати його у зв»язку з відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ч.І ст. 201 КК України, а справу закрити на підставі ст. 6 п.2 КПК України.
При цьому апелянт посилається на те, що по справі безліч доказів порушень та перекручувань дійсних обставин справи як під час досудового так і судового слідства. По справі не здобуто доказів того, що він мав умисел на контрабанду речей, оскільки пред»явив до митного контролю всі свої речі. Стаття 22 Закону України « Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» не забороняє ввезення культурних цінностей, щодо яких не оголошено розшук. Речі, які він ввозив в Україну не оголошені в національний або міжнародний розшук.
Прокурор Бориспільської міжрайонної прокуратури на вирок суду подав апеляцію, в якій просить вирок Бориспільського міськрайонного суду від 07.04.2010 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати у зв»язку з однобічністю судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Кримінальну справу направити до Бориспільського міськрайонного суду на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
При цьому апелянт посилається на те, що суд, аналізуючи під час винесення вироку зібрані по справі докази, помилково дійшов до висновку, що під час судового слідства не доведено вини, попередньої змови та прямого умислу у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вчинення злочину, передбаченого ст.201 ч.2 КК України. Вважає дане твердження суду необ»єктивним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Як вбачається з вироку, суд протлумачив нормативні акти, що регулюють судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил та зазначив про відсутність в діях ОСОБА_3 та ОСОБА_2 об»'єктивних ознак злочину, однак ці висновки належним чином не мотивував.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Скрипки І, яка просила задоволити апеляцію прокурора, а справу повернути до суду першої інстанції , апеляцію засудженого задовольнити частково , аналогічну думку прокурора Чупринської Є.М., яка ствердила і про те, що вказівки ухвали апеляційного суду від 02.07.2008 року про повернення справи на додаткове розслідування у повному обсязі не виконані органом досудового слідства, засудженого ОСОБА_3 та його захисника , які просили вирок залишити без зміни, та обговоривши доводи апеляцій , колегія суддів вважає, що апеляції засудженого та прокурора підлягаютг частковому задоволенню, вирок скасуванню, а справа поверненню прокурору для проведення додаткового розслідування з таких підстав.
У відповідності до ст. ст. 369, . 370 КПК України істотні порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи є підставами для скасування вироку.
Стаття 334 КПК України передбачає , що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред»являлось підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.
Суд при постановленні вироку не дотримався зазначених вимог закону та у мотивувальній частині виправдувального вироку не виклав обвинувачення , яке було пред»явлено підсудним і яке визнане недоведеним.
Виправдовуючи ОСОБА_2 по пред»явленому органом досудового слідства обвинуваченню за ч.2 ст. 201 КК України суддя між тим визнав його винним за ч.І ст. 201 КК України, яке органом досудового слідства не пред»являлось ОСОБА_2, таким чином прийняв два рішення які суперечать одне одному.
Крім того, на порушення вимог ст. ст. 327, 334 385 КПК України суд в мотивувальній і резолютивній частинах вироку не вказав передбачені законом підстави виправдування ОСОБА_3В та ОСОБА_2 / відсутність події злочину, відсутність в діянні підсудного складу злочину, недоведеність участі підсудного у вчиненні злочину/.
Згідно із ст. 275 КПК України суд розглядає справу в межах пред'явленого обвинувачення.
і
Відповідно до змісту ст. ст. 132, 223 КПК України документи органу досудового слідства, які містять формулювання обвинувачення, повинні відображати всі елементи складу злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа.
Перевіркою справи встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02.07.2008 року дана кримінальна справа була повернута Генеральному прокурору України на додаткове розслідування у зв»язку з неправильністю та неповнотою досудового слідства та порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, яке не може бути усунуто в ході судового слідства. При цьому суд послався на порушення при прийнятті рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, суттєві протиріччя, неконкретність обвинувачення, а саме при викладанні об'єктивної сторони злочину, за яким обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , необхідністю встановлення конкретих норм законодавства, які порушені винними особами при незаконному переміщенні культурних історичних цінностей та зброї, усунення протиріч щодо кількості предметів, незаконно переміщених через митний кордон України, вжиття інших заходів забезпечення пред'явлення конкретного за змістом обвинувачення та інше.
У відповідності зі ст. 374 КПК України вказівки суду, який, розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковим для органів дізнання і судового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному розгляді справи судом.
Між тим, встановлено, що при проведенні додаткового розслідування органом досудового слідства належним чином не конкретизоване обвинувачення ОСОБА_2А і ОСОБА_3В, а пред'явлене обвинувачення є неконкретним, надто громіздким, грунтується на припущеннях, крім того, не з'ясований належним чином умисел обвинувачених на скоєння контрабанди за попередньою змовою.
Із постанов про притягнення ОСОБА_2А та ОСОБА_3 як обвинувачених із обвинувального висновку не можливо зробити однозначний висновок про те, у чому проявилось незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, та з яким умислом був скоєний злочин ОСОБА_2 Між тим об'єктивна сторона контрабанди характеризується лише прямим умислом.
Таке формулювання обвинувачення є неконкретним і не давало можливості суду для постановления будь-якого вироку в справі і є підставою для її повернення на додаткове розслідування.
У відповідності зі ст. 64 КПК України ці обставини підлягають доказуванню при провадженні досудового слідства.
За таких обставин вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на додаткове розслідування, в ході якого необхідно ретельно проаналізувати та дати належну оцінку всім наявним у справі доказам з метою з»ясування мотиву скоєння злочину, умислу та інших обставин справи.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 та прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури задоволити частково.
Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.04.2010 року щодо ОСОБА_2А та ОСОБА_3 скасувати.
Кримінальну справу повернути Генеральному прокурору України на додаткове розслідування.
Головуючий
Судді 1. 2.