Судове рішення #493090

У Х В А Л А

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі

головуючого Присяжнюк Т.І.,
суддів Кармазіна Ю.М., Глоса Л.Ф.
за участю прокурора Казнадзея В.В.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_3 та захисників адвоката ОСОБА_1 й ОСОБА_2, касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок апеляційного суду міста Києва від 7 листопада 2006 року.

Цим вироком ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, -

засуджено:

- за ст. 69 КК України 1960 року на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч. 4 ст. 19 і п.п. ”а”, ”и”, ”і” ст. 93 КК України 1960 року на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч. 4 ст. 19, ч. 2 ст. 17 і п.п. „а”, ”в”, „з”, „и”, „і” ст. 93 КК України 1960 року на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

У відповідності до ст. 42 КК України 1960 року за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_3 призначено покарання 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Згідно з вироком, приблизно в 1997 році ОСОБА_4 зайняв посаду ІНФОРМАЦІЯ_2, до мережі якого входили інші пов'язані суб'єкти господарської діяльності.

Для подолання перешкод, що виникали при здійсненні фінансово-господарської діяльності цієї мережі з боку будь-кого як з причин незаконного одержання ПДВ, так і з інших підстав, що виникали на ґрунті господарської діяльності, з метою нападу на посадових осіб та окремих громадян, ОСОБА_4 в 1997 році була створена організована злочинна група, яка з часом переросла в озброєну банду, фінансування якої здійснював він.

За ієрархією до неї увійшли ОСОБА_3 та особа, щодо якої в порушенні кримінальної справи відмовлено у зв'язку зі смертю. Ці особи почали формувати організовану групу, залучали до неї нових осіб і таким чином стали разом із ОСОБА_4 організаторами банди.

Влітку 1997 року на пропозицію ОСОБА_4, ОСОБА_3 та особи, щодо якої в порушенні кримінальної справи відмовлено у зв'язку зі смертю, знаючи про цілі і наміри угрупування, до нього вступили ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9. У період з 1997 по 1999 рік в банду, знаючи про її цілі і наміри, також вступили ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13.

Між ОСОБА_4 з одного боку, ОСОБА_3 і особою, щодо якої в порушенні кримінальної справи відмовлено у зв'язку зі смертю з другого - була досягнута домовленість про виплату грошової винагороди для членів банди, а також про місце дислокації банди на станції технічного обслуговування ІНФОРМАЦІЯ_3.

Для мобільності членам банди придбавались легкові автомобілі та мобільні засоби зв'язку, а також виділялись гроші для незаконного придбання вогнепальної зброї.

Так, при вчиненні злочинів членами банди використовувалися автомобілі: ОСОБА_3 придбаний для нього ОСОБА_4 "Мерседес-500", д.н. НОМЕР_2; ОСОБА_5 - "Фольксваген-3", д.н. НОМЕР_1; ОСОБА_8 і ОСОБА_7 - "ВАЗ-2108", д.н. НОМЕР_3, "ВАЗ-21099" д.н. НОМЕР_4 і "БМВ-520", д.н. НОМЕР_5, невстановлений слідством автомобіль "БМВ-735"; ОСОБА_6 і ОСОБА_11 - "ВАЗ-2109", д.н. НОМЕР_6 і "ВАЗ-2108", д.н. НОМЕР_3; ОСОБА_14 - "БМВ-535", д.н. НОМЕР_7.

Створена банда відрізнялася стійкістю, що проявилася в її організованості, технічній оснащеності, тісному зв'язку між організатором ОСОБА_4, керівниками банди і її членами, беззаперечним виконанням злочинних замовлень, наявністю вогнепальної зброї.

У 1997-1999 роках зазначена банда, використовуючи вогнепальну зброю - пістолети "ПМ","ТТ", "Вальтер", газовий пістолет "ІЖ-78", пристосований для стрільби бойовими патронами, а також ножі, вчинила в Києві, Хмельницькому, Херсоні ряд тяжких злочинів.

З участю ОСОБА_3 були вчинені такі злочини:

1) В жовтні 1998 року ОСОБА_15 з метою замовлення вбивства ОСОБА_16, з яким перебував у неприязних стосунках, познайомився зі ОСОБА_5. Про надходження замовлення ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_3, як одного з організаторів та керівників банди. Згодом, перебуваючи на СТО ІНФОРМАЦІЯ_3, вони разом з членами банди - ОСОБА_7 і ОСОБА_8 розробили план вбивства ОСОБА_16 та визначили виконавців цього злочину.

Виконуючи замовлення, 29.10.1998 року приблизно о 13 годині у під'їзді будинку АДРЕСА_1, діючи в складі банди, ОСОБА_14 за попереднім зговором з ОСОБА_13 з пістолету "ТТ" при пособництві ОСОБА_7 і ОСОБА_8 з корисливих мотивів учинили організоване ОСОБА_5 і ОСОБА_3 вбивство ОСОБА_16

2) ОСОБА_3, маючи умисел на знищення колективного майна ТОВ „Резон” з метою заподіяння цій юридичній особі великої матеріальної шкоди як конкуренту СТО, в якій він разом із ОСОБА_5 брали участь в управлінні, наприкінці листопада 1998 року розробив план вчинення злочину, визначив його виконавця - члена банди ОСОБА_10 та спосіб скоєння, а саме, шляхом підпалу.

06.12.1998 року приблизно о 20 годині ОСОБА_10, виконуючи замовлення ОСОБА_3, разом з невстановленою слідством особою на ім'я ОСОБА_17, на автомобілі ВАЗ-2108, наданому ОСОБА_3, прибули на місце вчинення злочину, де умисно знищили і пошкодили шляхом підпалу колективне майно ТОВ „Резон”, розташованого в будинку № 24-А по вул. Артема, в м. Києві, заподіявши цьому товариству матеріальну шкоду на суму 37 633 грн. 87 коп.

3) 17.03.1999 року близько 8 години в під'їзді будинку АДРЕСА_2 бандою вчинено напад на ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_18 за те, що той вимагав виконання угоди, укладеної між ТОВ «Ріко» та підконтрольним ТОВ "Топ-Сервіс" ТОВ "Лінда", з метою припинення активної діяльності по вирішенню господарського спору на користь ТОВ „Ріко”. При цьому ОСОБА_3, як один із керівників банди, по замовленню ОСОБА_4 розробив план вчинення нападу на ОСОБА_18 та визначив виконавців злочину. Член банди ОСОБА_10 по завданню ОСОБА_3 взяв участь у організованому бандою злочині. Разом з невстановленою слідством особою вони напали на ОСОБА_18 і кулаками умисно заподіяли йому легкі тілесні ушкодження, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

4) 17.05.1999 року приблизно о 18 годині у під'їзді будинку АДРЕСА_3 бандою було вчинено напад на ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_19 за те, що він чинив дії, аналогічні діям ОСОБА_18. При цьому ОСОБА_3, який вже по замовленню організував напад на ОСОБА_18, на замовлення ОСОБА_4 розробив план нападу на ОСОБА_19, спосіб його вчинення, а також залучив до підготовки вчинення злочину ОСОБА_6. ОСОБА_6 відстежив ОСОБА_19, а згодом знайшов пособника та виконавця злочину - ОСОБА_11 і ОСОБА_12 та забезпечив їх своїм автомобілем ВАЗ-2109 для використання при вчиненні нападу. ОСОБА_11 під час вчинення злочину забезпечив мобільність пересування, а ОСОБА_12 із застосуванням ножа умисно заподіяв ОСОБА_19 легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. За виконання цього злочину через ОСОБА_3 з виділених ОСОБА_4 грошей ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 одержали 1000 доларів США, які розподілили між собою.

5) 13.04.1999 року приблизно о 8 годині ранку в під'їзді будинку АДРЕСА_4 на замовлення ОСОБА_4 бандою було вчинено напад на ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_20, який вимагав перереєстрації ТОВ "Топ-Сервіс" за місцем його фактичного знаходження по вул. Гайдара, 6 в Залізничному районі м. Києва, у зв'язку з тим, що це товариство одержувало відшкодування ПДВ з бюджету у значних розмірах, а його керівництво відмовлялося виконувати домовленість про надання району фінансової допомоги на соціальні потреби. В підготовці злочину брали участь члени банди ОСОБА_3 і ОСОБА_5, які розробили план вбивства ОСОБА_20, спосіб його вчинення. ОСОБА_5 доніс замовлення від ОСОБА_4 до інших членів банди, а ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_10 встановили адресу та відстежили потерпілого. ОСОБА_8 забезпечив пересування ОСОБА_10 до місця злочину та перевезення для цього зброї, чекав на виконавця злочину, щоб утекти після реалізації умислу на вбивство. ОСОБА_10 з метою вбивства з невстановленого слідством пістолета вистрелив в шию потерпілому і заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. Смерть ОСОБА_20 не настала завдяки вчасному наданню кваліфікованої медичної допомоги. За виконання цього злочину ОСОБА_4 виплачено 20 000 доларів членам банди, які в ньому брали участь.

Вироком Апеляційного суду м. Києва від 15.03.2004 року, який набрав законної сили, ОСОБА_4 та інші члени створеної ним банди - ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12 визнані винуватим у вчиненні бандитизму, умисних вбивств при обтяжуючих обставинах, а також інших тяжких і особливо тяжких злочинів.

Під час досудового слідства ОСОБА_3 з метою ухилення від слідства і відбуття покарання переховувався на території Російської Федерації, у зв'язку з чим 16.05.2000 року був оголошений у розшук.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок суду за м'якістю призначеного засудженому ОСОБА_3 покарання, а справу направити на новий судовий розгляд.

Засуджений ОСОБА_3 та в його інтересах захисники ОСОБА_1, ОСОБА_2 у касаційних скаргах та доповненнях ОСОБА_3 до своєї касаційної скарги просять вирок суду скасувати, а кримінальну справу закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діях засудженого складу злочину. Покликаються на порушення органами досудового слідства і судом кримінально-процесуального законодавства, однобічність досудового і судового слідства, що призвело до безпідставного засудження ОСОБА_3, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, що судом не дана належна оцінка показанням ОСОБА_21, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про неприязні стосунки між засудженим й ОСОБА_4, внаслідок чого останній двічі організовував вчинення замаху на життя ОСОБА_3, а тому він не міг бути організатором, а тим паче керівником організованої ОСОБА_4 банди, що у вчиненні злочинів його обмовили ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_6, що суд прийшов до висновку про доведеність його винуватості у вчиненні вбивства потерпілого ОСОБА_16 на підставі суперечливих показань ОСОБА_5, ОСОБА_13 й ОСОБА_14. Крім того, як вказують апелянти, ОСОБА_3 у періоди вчинення злочинів, за які його засуджено, заходився на території Чехії, що спростовує його причетність до їх скоєння. На підтвердження цього доводу посилаються на показання ОСОБА_21, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_22. Стверджують, що судом безпідставно відхилялись клопотання про виклик і допит у судовому засіданні свідків ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_22, ОСОБА_6.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, пояснення захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підтримання скарг щодо засудженого, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання і касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Доводи в касаційних скаргах про те, що досудове і судове слідство по справі проведено необ'єктивно, неповно і з обвинувальним ухилом, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, позбавлені підстав.

Як встановлено матеріалами справи, органами досудового слідства і судом дотримано вимоги ст. 22 КПК України.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів за обставин, зазначених у вироку, підтверджуються сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні та належно оцінених судом.

1. Обставини створення мережі підприємств із словосполученням "Топ-Сервіс", пов'язаних з ними підприємств, керівництво ними ОСОБА_4, створення банди, докладно наведено у вироку Апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2004 року у справі ОСОБА_4 та інших членів банди, який набрав законної сили.

За цим вироком суду, ОСОБА_4 визнаний винним в організації озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації та на окремих осіб, а так само участь у такій банді та вчинюваних нею нападах. До складу банди входили інші засуджені по цій справі, особа, щодо якої матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження у зв'язку з розшуком (ОСОБА_3) та особа, щодо якої в порушенні кримінальної справи відмовлено у зв'язку зі смертю (ОСОБА_24).

Причетність ОСОБА_3 до організації озброєної банди, участь в банді та його роль у вчинених бандою злочинах підтверджуються показаннями засуджених по цій справі, потерпілих на досудовому слідстві і в судовому засіданні, даними висновків експертиз, показаннями свідків та іншими доказами, які наведенні по кожному епізоду обвинувачення.

Доводи ОСОБА_3, в яких він заперечував свою участь в організації озброєної банди, участі в ній та у злочинах, організованих бандою, і наполягав, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_15 обмовили його з метою самим уникнути кримінальної відповідальності та що в періоди, до яких відносяться нібито вчиненні ним злочини, він перебував за межами України, при перевірці у кримінальній справі не знайшли свого підтвердження.

Причетність ОСОБА_3 до організації озброєної банди, участь у ній та вчинюваних бандою злочинах за обставин, викладених у вироку, підтверджується показаннями засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_9 на досудовому слідстві і частково в судовому засіданні, показаннями потерпілих на досудовому слідстві і в судовому засіданні, даними висновків експертиз, показаннями свідків та іншими доказами, які наведені по кожному епізоду обвинувачення.

У вироку суду докладно наведені докази щодо мети створення банди, її ієрархії, наявності в неї зброї, засобів пересування, які використовувалися для вчинення злочинів і були в індивідуальному та загальному користуванні членів банди.

Зокрема, ОСОБА_7 підтверджував, що з ОСОБА_3 у 1996 році познайомився через ОСОБА_24, який загинув у 1998 році, підтримував з ним приятельські стосунки, за винагороду перевозив осіб, на яких вказував ОСОБА_3. Коли в 1998 році почала створюватися СТО, директором якої був ОСОБА_5, одночасно окремі повноваження керівника також мав ОСОБА_3.

З показань ОСОБА_7 на досудовому слідстві видно, що в 1997 році через ОСОБА_3 та ОСОБА_24 він познайомився з ОСОБА_4, якого вважав президентом та власником підприємства „Топ - Сервіс”. Їх сумісним завданням було стати опорою для ОСОБА_4 на випадок виникнення перешкод, які б заважали фінансовому збагаченню підприємства, незалежно від причин виникнення перешкод і правомірності дій осіб. Саме задля виконання цього завдання вони об'єднались з ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12.

ОСОБА_7 давав узгоджені показання відносно розподілу між ними ролей під час виконання злочинного замовлення, одержаного від ОСОБА_4. За його словами, визначивши жертву, ОСОБА_4 наказував наближеним до нього ОСОБА_3 та ОСОБА_24, які дії відносно неї необхідно вчинити. ОСОБА_3 і ОСОБА_24, в свою чергу, доводили завдання ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, котрі були безпосередньо підлеглими ОСОБА_3 та ОСОБА_24 і виконували всі їхні вказівки. Після смерті ОСОБА_24 01.08.1998 року його місце в злочинній ієрархії зайняв ОСОБА_5. Завданням ОСОБА_8 було відстежувати осіб, відносно яких готувалися злочини, ОСОБА_7 - знайти виконавців або осіб, через яких можна було знайти виконавців. ОСОБА_5 забезпечував мобільність пересування виконавців перед та після вчинення злочину. Всі питання по організації і вчиненню злочинів вони обговорювали в приміщенні СТО, а для скоєння злочинів використовували вогнепальну зброю.

Як зазначав ОСОБА_7, ОСОБА_14, отримавши замовлення на вчинення злочину, обговорював його в присутності ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_3, після чого звертався до виконавця, зокрема, до ОСОБА_13. ОСОБА_6 звертався до виконавців ОСОБА_11 та ОСОБА_12. ОСОБА_10 вчиняв злочини на вимогу його, ОСОБА_7, та ОСОБА_3. З метою придбання зброї він разом з ОСОБА_3 їздив до м. Львова, однак зброя, яку вони дивилися, їм не підійшла.

Аналогічні за змістом показання дали засудженні ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_10 на досудовому слідстві, які містяться в матеріалах кримінальної справи.

Засуджений ОСОБА_10 неодноразово наполягав, що саме ОСОБА_3 давав йому доручення на вчинення підпалу ТОВ „Резон”, та нападу на ОСОБА_18, ОСОБА_19 і ОСОБА_20.

ОСОБА_14 на досудовому слідстві показував, що вбивство ОСОБА_16 йому і ОСОБА_13 доручили ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_8.

Згідно з показаннями ОСОБА_13 ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 спілкувалися між собою на рівних, а ОСОБА_3 вів себе як старший над ними. При цьому ОСОБА_13 показував, що ОСОБА_3 був одним із організаторів вбивства ОСОБА_16, і що про вчинене ОСОБА_13 вбивство ОСОБА_16 звітував саме перед ОСОБА_3. ОСОБА_13 також підтвердив, що в ОСОБА_3 був автомобіль „Мерседес 500”, якого йому подарував ОСОБА_4 наприкінці 1998 - на початку 1999 року.

Засуджений ОСОБА_6 також на досудовому слідстві зазначав, що був знайомий з ОСОБА_3 і ОСОБА_5 з часу навчання в Київському державному інституті фізичної культури. В подальшому він був водієм ОСОБА_3, який давав йому різні доручення, зокрема, в травні 1999 року знайти людей для вчинення нападу на ОСОБА_19 (т. 13, а.с. 157-159, 370-385).

ОСОБА_8 уточнював на досудовому слідстві, що для мобільності вчинення злочинів користувалися різними автомобілями. А саме, автомобіль ВАЗ-21099 бежевого кольору державний номер НОМЕР_4 знаходився в загальному користуванні його, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_24. ОСОБА_7 дав йому в користування автомобіль ВАЗ-2108 чорного кольору, потім з ОСОБА_24 придбали автомобіль ВАЗ-2109 блакитного кольору, автомобіль ВАЗ-2108 білого кольору. Цей автомобіль він віддав батьку ОСОБА_5. Четвертий автомобіль - БМВ-735 чорного кольору був придбаний ОСОБА_24. Автомобілі були придбані за генеральними дорученнями і ними міг користуватися хто завгодно з їхньої компанії, оскільки доручення на право керування цими автомобілями були практично у всіх. Пізніше у ОСОБА_3 з'явився автомобіль «Мерседес-500», у ОСОБА_5 - "Фольксваген-гольф».

(т. 5, а.с. 21, 92, 189, 191, 156-215, 16-48, 65-75, 93-100, 135-149; т. 6, а.с. 187-191; т. 7, а.с. 189-190; т.14, а.с. 84-163, 214-217).

Показання засуджених підтверджуються вилученими у підсудних дорученнми на керування автомобілями, виявленими на місці злочинів гільзами, пістолетами, висновками балістичних та судово-медичних експертиз, на які є посилання по кожному епізоду обвинувачення.

Із наведених доказів в сукупності з іншими суд першої інстанції, давши їм оцінку, вірно дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 був одним із організаторів озброєної банди і учасником вчинених бандою злочинів.

2.Організація ОСОБА_3 нападу бандою на ОСОБА_16, поєднаного з умисним вбивством при обтяжуючих обставинах підтверджується показаннями засудженого ОСОБА_5 на досудовому слідстві про те, що в середині жовтня 1998 року ОСОБА_4 попросив його зв'язатися з ОСОБА_15 і надати йому допомогу. При зустрічі наступного дня біля готелю «Спорт» в м. Києві ОСОБА_15 повідомив, що йому заважає працювати ОСОБА_16, а тому його треба найближчими днями вбити. За виконання замовлення на убивство ОСОБА_15 пообіцяв заплатити 10 тис. доларів США, а для вчинення вбивства дати пістолет «ТТ». Але від пістолету він відмовився, мотивуючи тим, що в них є своя зброя. Після цього ОСОБА_15 під надуманим приводом зустрівся з ОСОБА_16 біля будинку АДРЕСА_1. Він, ОСОБА_5, який в цей час з машини спостерігав за ними, таким чином побачив жертву та взнав її адресу.

Як стверджував ОСОБА_5, з метою реалізації замовлення на вбивство, вчинення злочину він доручив ОСОБА_14, пообіцявши заплатити 3 000 доларів США. 29.10.98 ОСОБА_14 повідомив, що ОСОБА_16 вбито та розповів про обставини вбивства, безпосереднім виконавцем якого був ОСОБА_13. У той же день ОСОБА_5 одержав від ОСОБА_15 10 тис. доларів США за виконання замовлення на вбивство та пістолет “ТТ”, який в подальшому був використаний при вчиненні під час замаху на вбивство ОСОБА_25 в Хмельницькому. Наступного дня, знаходячись на СТО, він передав ОСОБА_14 3 тис. доларів США. На думку ОСОБА_5, про цей злочин могли знати ОСОБА_8 і ОСОБА_3.

У подальшому ОСОБА_5 при допиті його як обвинуваченого 13.02.02 року уточнив свої показання і власноручно вказав, що в жовтні - листопаді 1998 року ОСОБА_26 поцікавився в нього місцем перебування ОСОБА_3. Дізнавшись, що ОСОБА_3 в Києві, ОСОБА_26 написав на листку два номери телефону і попросив передати його ОСОБА_3, додавши, що знайомому потрібна якась допомога. Він передав цей листок ОСОБА_3. Незабаром ОСОБА_3 наказав йому зустрітися з ОСОБА_15. При зустрічі, ОСОБА_15 попросив зібрати про ОСОБА_16 інформацію про те, хто до нього приїжджає, на яких автомобілях, у який час і т.д. Після цього ОСОБА_15 показав йому ОСОБА_16 біля будинку потерпілого. Зміст розмови з ОСОБА_15 він передав ОСОБА_3. Наступного дня він і ОСОБА_3 доручили ОСОБА_14 і його знайомому ОСОБА_13 виконати прохання ОСОБА_15, тобто зібрати інформацію про ОСОБА_16. На прохання ОСОБА_3 він передав ОСОБА_13 500 доларів США та показав ОСОБА_16 і адресу його проживання.

Як показував ОСОБА_5, через деякий час ОСОБА_3 повідомив йому про убивство ОСОБА_16. Після цього ОСОБА_3 сказав, що ОСОБА_15 міг сильно його «підставити», а тому попросив зустрітися з ОСОБА_15 та взяти в нього якісь гроші. При зустрічі ОСОБА_15 передав 10 тис. доларів США. Ці гроші він передав ОСОБА_3 (т. 5, а.с. 41-44, 48, 68-71, 77-78, 93, 101-103, 136-140).

ОСОБА_15 в судовому засіданні підтвердив своє знайомство з ОСОБА_3, з яким зустрічався на СТО. Він показував, що ОСОБА_5 називав ОСОБА_3 „шефом”. Крім того, ОСОБА_15 підтвердив, що був знайомий з ОСОБА_16, надавав йому консультації в сфері банківської діяльності, за що отримав від нього 5000 доларів США, а також знав, що ОСОБА_16, як і він, цікавиться механізмом переведення грошей з готівкових в безготівкові і навпаки. ОСОБА_16 просив допомогти в переказі грошей за кордон, але він йому відмовив. ОСОБА_15 підтвердив показання ОСОБА_5 щодо замовлення на збір інформації стосовно ОСОБА_16. За показаннями ОСОБА_15, через 3-4 дня він довідався, що ОСОБА_16 вбито. У цей же день увечері йому подзвонили, можливо, це був ОСОБА_5, і дорікали, що нібито він “підставив” людей, що виконували його доручення, втягнув їх у брудну історію, у зв'язку з цим зажадав 10 000 дол. США, а тому він віддав ОСОБА_5 цю суму.

ОСОБА_14 та ОСОБА_13 на досудовому слідстві також при допитах давали докладні показання про обставини одержання замовлення від ОСОБА_5 на вбивство ОСОБА_16 та виконання цього замовлення. Свої показання вони підтверджували при відтворенні обстановки і обставин події. З протоколів цих слідчих дій убачається, що ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в приміщенні СТО, де на той час ремонтувався автомобіль ОСОБА_14 "БМВ-535", неодноразово вели з ними розмови відносно директора фірми, який займається конвертацією валюти. Від них вони дізналися, що ця особа живе поруч з місцем знаходження фірми і має при собі великі суми (100-600 тис. доларів). Вони запропонували йому і ОСОБА_13 напасти на ОСОБА_16, відібрати в нього гроші, з яких половину залишити собі, а решту віддати їм. При цьому запевняли, що ОСОБА_16 не буде звертатися за притягненням їх до відповідальності, оскільки сам займається незаконною діяльністю. ОСОБА_14 та ОСОБА_13 погодилися. ОСОБА_5 показав їм жертву та місце проживання потерпілого.

Невдовзі машину ОСОБА_14 відремонтували за 2750 доларів, які належали ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_8. Гроші передав йому в їх присутності ОСОБА_3. Після цього ОСОБА_14 та ОСОБА_13 на автомобілі ОСОБА_14 з метою пограбування ОСОБА_16 декілька разів приїжджали до його будинку, однак відібрати гроші не вдавалося. ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 висловлювали невдоволення тим, що результату немає, і повідомили, що замовник вимагає вже не пограбування, а вбивства ОСОБА_16, яке треба вчинити терміново. При цьому вони передали ОСОБА_13 пістолет "ТТ", який був іржавим, демонстрували роботу цього пістолету та проінструктували, як користуватися ним при вбивстві ОСОБА_16. За виконання замовлення ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запропонували ОСОБА_13 та ОСОБА_14 3 000 доларів. Погодившись, ОСОБА_13 29.10.1998 року приблизно о 13 год. 30 хв., дочекавшись ОСОБА_16, в той час, коли потерпілий виходив з будинку, пострілом в голову вбив його. Після цього він сів в автомобіль ОСОБА_14, який очікував його в обумовленому місці, і вони приїхали на СТО та розповіли ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подробиці вбивства. Через деякий час ОСОБА_5 з ОСОБА_3 привезли їм 3 000 доларів і хтось з них попередив, що якщо буде потреба в його "послугах" ОСОБА_13, то через ОСОБА_14 вони його знайдуть. ОСОБА_14 при допиті як обвинуваченого 18.05.2000 року категорично вказав на ОСОБА_3 як на організатора злочину та підтвердив факт участі ОСОБА_3 в обговоренні плану вбивства ОСОБА_16, а також в передачі грошей ОСОБА_13 за виконання замовлення на вбивство ОСОБА_16 (т. 5, а.с. 192-193, 196, 181, 237-238, 259, 275; т. 6, а.с. 187-191, 197-200, 207, 210-211, 239-241; т. 13, а.с. 228-234, 387-391).

ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на досудовому слідстві підтвердили, що вбивство ОСОБА_16 ОСОБА_5 доручив ОСОБА_14, а останній підключив для цього ОСОБА_13. В результаті ОСОБА_16 був вбитий. Крім цього, із показань ОСОБА_8 відомо, що під час вбивства ОСОБА_16 було використано пістолет ТТ, який був викинутий неподалік від місця скоєння злочину, і що гроші потерпілого в сумі близько 100 тис. доларів США ОСОБА_14 та ОСОБА_13 не забрали, бо гроші залишилися в машині потерпілого. Зі слів ОСОБА_8 з розмов, що відбувалися після цього злочину, він зрозумів, що пограбування, яке планувалося ОСОБА_3, не відбулося, а тому ОСОБА_3 з цього приводу дуже сердився (т. 5 а.с. 181, 192-193, 196, 237-238, 259, 275, т. 13, а.с. 198)

Факт умисного вбивства ОСОБА_16 з вогнепальної зброї підтверджується також: показаннями свідків ОСОБА_27, ОСОБА_28, які були очевидцями вбивства ОСОБА_13 ОСОБА_16; даними протоколу огляду місця події, згідно яких з місця огляду вилучено гільзу калібру 7,62 мм та пістолет ТТ НЛ-28-36 з шістьма патронами; даними висновку судово-медичної експертизи про те, що на трупі ОСОБА_16 виявлено одне вогнепальне кульове наскрізне поранення шиї, від якого настала смерть; даними висновків балістичної експертизи про те, що пістолет ТТ НЛ-28-36, який був вилучений на місці вбивства ОСОБА_16, справний, придатний для пострілів і належить до нарізної вогнепальної зброї. Гільза, яка була вилучена там же, відстріляна з наданого на дослідження пістолету (т. 2, а.с. 212-225, т. 8, а.с. 55-58, т. 13, а.с. 407-409).

Показання засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_13 про корисливий мотив, який вони разом з ОСОБА_3 переслідували при вбивстві ОСОБА_16, підтверджується також показаннями свідків ОСОБА_27, ОСОБА_29, яким достовірно було відомо, що ОСОБА_16, займаючись незаконною конвертацією валюти, може мати при собі велику суму грошей, а також виявленими в автомобілі потерпілого грошовими коштами в сумі 116 тис. доларів та 19 800 грн.

Показання ОСОБА_14 та ОСОБА_13 про те, що крім ОСОБА_5 участь в розробці плану вчинення злочину брали ОСОБА_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, а пістолет "ТТ", який вони їм дали для вбивства ОСОБА_16, знаходився в загальному користуванні засуджених, колегія суддів вважає достовірними, оскільки ці показання відповідають встановленим обставинам.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, давши належну оцінку наведеним та іншим доказам у справі, зокрема показанням ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_13 і ОСОБА_15, які вони давали на різних стадіях досудового і судового слідства, в яких викривали ОСОБА_3 як особу, причетну до організації вбивства ОСОБА_16, вірно дійшла висновку про винність ОСОБА_3 у вчиненні цього злочину.

За таких підстав доводи засудженого ОСОБА_3 та його захисників про відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину по епізоду умисного вбивства ОСОБА_16 безпідставні.

3. По епізоду організації ОСОБА_3 нападу бандою на ТОВ „Резон” та умисне знищення та пошкодження майна шляхом підпалу в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3, довідавшись восени 1998 року, що в приміщенні ТОВ "Резон", яке розташоване на першому поверсі будинку по вул. Артема, 24-а в м. Києві, знаходяться запчастини для автомобілів американського виробництва, як член банди, котрий одночасно брав участь у створенні СТО по ремонту автомобілів американського виробництва, з метою усунення конкурента, дав завдання ОСОБА_10 вчинити підпал приміщення ТОВ "Резон". Одержавши згоду від ОСОБА_10, ОСОБА_3 надав йому для здійснення злочину автомобіль "ВАЗ-2108", державний номер НОМЕР_3.

06.12.1998 року ОСОБА_10 разом з не встановленою слідством особою вчинив підпал, внаслідок чого ТОВ “Резон” завдано матеріальних збитків на 37 530 грн.

Такий висновок суду ґрунтується на показаннях засудженого ОСОБА_10 на досудовому слідстві, які він підтвердив при відтворенні обстановки і обставин події, про те, що саме ОСОБА_3 дав йому доручення підпалити офіс фірми по вул. Артема в м. Києві, показав місце його знаходження та надав автомобіль. При цьому ОСОБА_3 пояснив йому, що ця фірма є конкурентом СТО, якою він керував, а тому, вчинивши підпал, ОСОБА_10 тим самим допоможе СТО, а значить і собі (т. 7, а.с. 204-205, 240-245; т. 11, а.с. 75).

Підстав для обмови ОСОБА_10 ОСОБА_3 судом не встановлено.

Факт підпалу приміщення ТОВ «Резон» по вул. Артема, 24-а у м. Києві та сума завданих збитків підтверджується також: актом пожежі; даними висновку дослідження причини пожежі; даними висновку пожежно-технічної експертизи; актом інвентаризації; актом приймання виконаних робіт, пов'язаних з ремонтом пошкодженого внаслідок пожежі приміщення; показаннями потерпілого ОСОБА_30- ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 2, а.с. 242, 243-244, 245-247, 249; т. 8, а.с. 98-92).

Доводи ОСОБА_3 в доповненнях до касаційної скарги про те, що він не міг давати в користування ОСОБА_10 автомобіль ВАЗ-2108, оскільки не володів цим автомобілем, спростовуються показаннями ОСОБА_8, ОСОБА_7 на досудовому слідстві про те, що автомобілями, які були в користуванні банди, могли користуватися будь-хто з її членів незалежно від того, на кого цей автомобіль був зареєстрований.

За таких підстав доводи засудженого та його захисників щодо його непричетності до вчиненого злочину безпідставні, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3, як організатора цього злочину, доведена повністю.

3. Організація ОСОБА_3 нападу бандою на ОСОБА_18 і ОСОБА_19 підтверджується матеріалами справи, згідно з якими ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_19 та голова правління цього товариства ОСОБА_18, діючи від імені ТОВ “Ріко”, мали договірні відносини з ТОВ “Лінда” та ТОВ “Київпродторг”, які входили в мережу підприємств “Топ-Сервіс”. Через невиконання ТОВ “Лінда” умов договору виникла заборгованість перед ТОВ “Ріко” на 341 тис. грн. та, як наслідок, доарбітражний спір.

З метою врегулювання цього спору ОСОБА_18 та ОСОБА_19 неодноразово зустрічалися з ОСОБА_4, як з керівником створеної за його участю мережі підприємств. Однак, не досягнувши згоди, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 вирішили припинити ділові стосунки з ОСОБА_4 і звернутися до арбітражного суду. ОСОБА_4, з метою досягнення домовленості про досудове врегулювання спору, призначив ОСОБА_18 зустріч на 17.03.1999 року на післяобідній час.

Щоб продемонструвати свої можливості впливу на ОСОБА_18 і примусити його відмовитися від вирішення спору в суді, у ОСОБА_4 виник злочинний намір на спричинення ОСОБА_18 перед зустріччю тілесних ушкоджень.

Реалізуючі свій умисел, ОСОБА_4, як організатор банди, дав завдання одному з її керівників - ОСОБА_3 організувати напад на ОСОБА_18. ОСОБА_3, в свою чергу, звернувся до члена банди ОСОБА_10, якому наказав знайти особу, котра разом з ним візьме участь у нападі на ОСОБА_18, вказав адресу знаходження офісу ТОВ "Ріко" по вул. Тарасівській, 9-а, в м. Києві та описав зовнішність жертви. ОСОБА_10 дав згоду на вчинення злочину.

Для виконання завдання ОСОБА_10 17.03.1999 року, діючи в складі банди, з метою нападу на ОСОБА_18 зустрівся з невстановленою слідством особою, яка погодилася на участь у злочині. Близько 8 години вони приїхали до офісу ТОВ "Ріко", і побачивши, як у двір заїхав автомобіль, з якого вийшов до будинку потерпілий, пройшли за ним. В під¢їзді ОСОБА_10 та невстановлена слідством особа умисно нанесли ОСОБА_18 удари рукою в обличчя та різні частини тіла, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

Однак і після цього ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не погоджувалися на вимоги ОСОБА_4 щодо умов розрахунків і не визнавали претензії щодо ТОВ “Ріко” з боку підконтрольних “Топ-Сервісу” суб¢єктів господарської діяльності.

Щоб змусити ОСОБА_19 припинити активну діяльність в інтересах ТОВ "Ріко", перед розглядом справи в арбітражному суді, призначеного на 18 травня 1999 року, в ОСОБА_4 в травні 1999 року виник злочинний умисел на заподіяння ОСОБА_19 тілесних ушкоджень.

Як керівник створеної за його участю мережі підприємств і організатор банди, він знову звернувся до керівника банди - ОСОБА_3 з замовленням організувати напад на ОСОБА_19 з метою заподіяння тому тілесних ушкоджень.

Прийнявши замовлення від ОСОБА_4, ОСОБА_3 розробив план здійснення нападу, дав вказівку члену банди ОСОБА_10 нанести ножем ОСОБА_19 тілесні ушкодження та назвав адресу проживання ОСОБА_19. Для того, щоб під час виконання злочину не виникли непередбачувані обставини, за пропозицією ОСОБА_3 були втягнуті у злочин ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_12. ОСОБА_10 показав ОСОБА_11 будинок АДРЕСА_3, у якому проживав ОСОБА_19, і повідомив, що потерпілий користується автомобілем "Фолькваген-Пассат" темно-зеленого кольору.

Протягом кількох днів ОСОБА_11 разом з ОСОБА_10 на автомобілі "ВАЗ-2106", яким користувався ОСОБА_10, під'їжджали до будинку, де жив ОСОБА_19, для того, щоб вчинити на нього напад. Однак ОСОБА_19 не появлявся протягом тривалого часу, тому ОСОБА_10 так і не зміг виконати замовлення, а потім з невстановлених причин відмовився брати участь у цьому злочині.

Діючи відповідно до розробленого ОСОБА_3 плану, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 протягом декількох днів на автомобілі ВАЗ-2109, який для вчинення злочину надав їм ОСОБА_6, їздили до будинку ОСОБА_19. 17.05.1999 року ОСОБА_11 і ОСОБА_12 приблизно о 19 годині побачили, що ОСОБА_19 приїхав додому. ОСОБА_11 передав ОСОБА_12 ніж, і той пішов за потерпілим в під'їзд. В під'їзді ОСОБА_12 ножем наніс ОСОБА_19 сім поранень у різні частини тіла, спричинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Після нападу на ОСОБА_19 ОСОБА_12 сів в автомобіль, в якому його чекав ОСОБА_11, і вони з місця злочину втекли. За напад на ОСОБА_19 і заподіяння йому тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 передав через ОСОБА_3 грошову винагороду, із якої ОСОБА_3 віддав ОСОБА_6 1 000 доларів США, які були поділені між ОСОБА_6, ОСОБА_12 та ОСОБА_11.

Викладене суд встановив, дослідивши: рішення зборів засновників ТОВ “Ріко” про призначення ОСОБА_18 на посаду ІНФОРМАЦІЯ_4, установчі документи, договори на поставку продукції, доарбітражні претензії, показання потерпілих ОСОБА_18 та ОСОБА_19, свідків ОСОБА_31, ОСОБА_26, засуджених ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, які вони дали на досудовому слідстві, протоколи огляду місця події, рішення арбітражного суду, дані висновків судово-медичних експертиз. Причому ОСОБА_6 під час очної ставки з ОСОБА_7 12.03.2001 року зазначив, що саме від ОСОБА_3 він одержав замовлення про напад на ОСОБА_19 (т. 3, а.с. 91-93, 99-140, 141; т. 4, а.с. 31-32; т. 6, а.с. 11-12, 38, 53, 54, 94-99, 195-197; т. 7, а.с. 203-204, 243-244; т. 8, а.с. 166-167, 171; т. 13, а.с. 157-159; 306-307, 317-318, 323-326, 327-328).

Доводи засудженого ОСОБА_3 та його захисників про те, що засуджений непричетний до вчинення злочинів в складі банди щодо ОСОБА_18 та ОСОБА_19, спростовуються наведеними у вироку доказами. Посилання в апеляціях на те, що ОСОБА_10, стверджуючи, що діяв за вказівкою ОСОБА_3, обмовив засудженого, суперечать матеріалам справи в їх сукупності. Суд належним чином дав оцінку показанням ОСОБА_10 та ОСОБА_6 в суді, які змінили свої показання, котрі давали на досудовому слідстві, і визнав їх недостовірними. Так, засуджений ОСОБА_6, вказавши, що обмовив ОСОБА_3 на прохання ОСОБА_4, скористався своїм конституційним правом і від дачі в подальшому показань відмовився. При цьому суд оголосив його показання на досудовому слідстві та заяви, яки надійшли від нього. З цього випливає, що показання ОСОБА_6 в суді не направлені на обтяження обвинувачення ОСОБА_3.

Тому суд обґрунтовано відмовив у клопотаннях ОСОБА_3 та його захисників про повторний допит ОСОБА_6. За таких підстав посилання ОСОБА_3 на неповноту судового слідства через відмову у повторному допиті ОСОБА_6 безпідставні.

Та обставина, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в суді заявили, що не знають ОСОБА_3, не може свідчити про непричетність засудженого до злочину, оскільки їм запропонували взяти участь у злочині не ОСОБА_3, а ОСОБА_6.

Те, що ані ОСОБА_18, ані ОСОБА_19 не вказали на ОСОБА_3 як на учасника злочину, не спростовує обвинувачення, оскільки всі подробиці розробки плану і реалізації злочину щодо них їм не були відомі.

Суд першої інстанції дав належну оцінку наведеним доказам і на законних підставах визнав, що доводи ОСОБА_3 та його захисників про непричетність засудженого до вчинення злочинів щодо ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не ґрунтуються на матеріалах справи.

4. Напад бандою на ОСОБА_20, поєднаний з замахом на умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, за участю ОСОБА_3 суд обгрунтував наступними доказами.

15.09.1993 року райдержадміністрацією Жовтневого району м. Києва зареєстровано ТОВ "Топ-Сервіс" за юридичною адресою м. Київ, пр. Перемоги, 37/10.

У подальшому юридична адреса ТОВ "Топ-Сервіс" в межах Жовтневого району м. Києва неодноразово змінювалася. Проте, фактичне місцезнаходження товариства було по вул. Гайдара, 6 у Залізничному районі м. Києва.

У відповідності до угод в процесі здійснення господарської діяльності ТОВ "Toп-Сервіс" протягом 1997-1999 років вступало в договірні відносини з суб'єктами інших держав і згідно законодавства мало право на відшкодування з державного бюджету ПДВ з суми поставленого на експорт товару за місцем реєстрації платника в межах надходжень ПДВ у Державний бюджет України.

З урахуванням того, що ТОВ “Топ-Сервіс” підприємницької діяльності в районі не вело, однак було найбільшим одержувачем ПДВ з загального наповнення бюджету, ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_20, який одночасно був і головою Жовтневої районної Ради у м. Києві, починаючи з 1997 року, неодноразово ініціював перевірки правомірності нарахованого до відшкодування ПДВ. Ним також ставилися вимоги про перереєстрацію цього підприємства по місцю його фактичного знаходження та інші вимоги, які не йшли всупереч діючого законодавства.

Однак ОСОБА_4, як фактичний керівник мережі підприємств “Топ-Сервіс”, вимоги ОСОБА_20 ігнорував і продовжував розширювати цю мережу з реєстрацією у Жовтневому районі м. Києва.

Вказані обставини суд встановив, досліджуючи статутні документи, договори оренди приміщення, договори на поставку продукції, які при розгляді справи по обвинуваченню ОСОБА_4 та ін. визнані такими, що укладені з неіснуючими суб'єктами підприємницької діяльності, дані податкової інспекції, показання потерпілого ОСОБА_20 (т. 3 а.с. 176-245).

У зв'язку з негативним ставленням ОСОБА_20 до діяльності ТОВ “Топ-Сервіс” і активною позицією потерпілого, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на його вбивство.

З цією метою, згідно ієрархії в організованій ОСОБА_4 банді, він в лютому 1999 року замовив її керівникам - ОСОБА_3 і ОСОБА_5 - організувати вбивство ОСОБА_20. За виконання цього замовлення ОСОБА_4 пообіцяв 20 000 доларів США.

Отримавши замовлення, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 розробили план вчинення нападу на ОСОБА_20, спосіб його вчинення, а також визначили виконавців. Згідно з планом, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 повинні були встановити місце проживання ОСОБА_20 та відстежити маршрут його руху з місця роботи додому, а ОСОБА_10 мав бути виконавцем злочину. Також ОСОБА_3 і ОСОБА_5 було визначено знаряддя злочину - пістолет, який зберігався на території СТО. Крім цього, ОСОБА_8 повинен був забезпечити пересування ОСОБА_10 на автомобілі на місце злочину та відходу після скоєння злочину.

Діючи у відповідності з планом, ОСОБА_3, перебуваючи на СТО, в присутності ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, з метою схилення ОСОБА_10 до вчинення вбивства поставив умову - довести відданість учасникам банди. ОСОБА_10 погодився вбити ОСОБА_20.

Після цього, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 за дорученням ОСОБА_3 та ОСОБА_5 встановили місце проживання ОСОБА_20 в кв. № 5, яка знаходиться на другому поверсі першого під'їзду будинку АДРЕСА_4. ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 з метою готування до злочину неодноразово приїздили до цього будинку, однак ОСОБА_20 не було.

13.04.1999 року близько 7 години ОСОБА_8 на автомобілі "БМВ-735" забрав з дому ОСОБА_10 і разом приїхали неподалік будинку ОСОБА_20. ОСОБА_8 передав ОСОБА_10 пістолет та рукавички. ОСОБА_10 пішов в під'їзд будинку, де знаходилася квартира ОСОБА_20, і очікував там потерпілого.

Близько 8 год. він побачив, як під'їхав службовий автомобіль ОСОБА_20. Коли невдовзі ОСОБА_20 вийшов з квартири, ОСОБА_10 вистрелив йому в область шиї. Будучи впевненим, що вбив потерпілого, ОСОБА_10 прийшов до автомобіля, де в обумовленому місці його чекав ОСОБА_8, та вони з місця злочину втекли.

ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про те, що вбивство ОСОБА_20 вчинено. В той самий день ОСОБА_5 доповів ОСОБА_4 про виконання замовлення, за що ОСОБА_4 дав ОСОБА_5 20 000 доларів США. З цієї суми по 4 000 доларів отримали ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10.

Однак ОСОБА_20 вчасно була надана медична допомога, і він залишився живим. Засуджені злочин не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі. ОСОБА_20 завдані тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя.

До такого висновку суд першої інстанції прийшов на підставі показань ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_7, засуджених 15.03.2004 року (т. 5, а.с. 32-38, 49, 55-64, 71-74, 101, а.с. 145-146, 185-187, 191, 176, 241-248, т. 13 а.с. 120), даних протоколів огляду місця події, висновків експертиз.

Крім того, як показував ОСОБА_10, через деякий час після вчинення злочину щодо ОСОБА_20 до нього додому приїхали ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_7, щоб довідатися про подробиці вбивства. ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_20 живий і про це відомо ОСОБА_4. У цей же день приблизно о 20 годині ОСОБА_3 знову приїхав до нього і передав 4 тис. доларів, попередивши, що, можливо, гроші прийдеться повертати.

Наступного ранку до нього приїхали ОСОБА_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 з вимогами повернути гроші, оскільки ОСОБА_20 залишився живим. Проте він категорично відмовився їх повертати.

ОСОБА_10 на очній ставці з ОСОБА_4 стверджував, що з розмов засуджених йому відомо про те, що замовлення на вбивство ОСОБА_20 виходило від ОСОБА_4 (котрого в той час всі називали "жирним", "товстим").

Свої показання ОСОБА_10 підтвердив на місці злочину при відтворенні обстановки і обставин події, уточнивши при цьому подробиці вчинення замаху на вбивство ОСОБА_20. Зокрема, ОСОБА_10 стверджував, що ОСОБА_3 був безпосереднім організатором цього злочину. (т.7 а.с. 184-189, 195-203, 241-242, т. 13, а.с. 4-7).

ОСОБА_8 при допиті як обвинуваченого 14.02.2002 року також показував, що ОСОБА_3 дав йому вирізану з газети фотокартку ОСОБА_20 для того, щоб він встановив його адресу, бо ОСОБА_20 заблокував рахунки його фірми, а тому ОСОБА_3 треба зустрітися з ним в неробочий час. Виконавши це завдання, він ОСОБА_3 дав адресу потерпілого. Після цього ОСОБА_3 наказав йому відстежити ОСОБА_20 біля будинку, однак того деякий час не було. Однак через декілька днів, побачивши, як з під'їзду вийшов ОСОБА_20 і сів в автомобіль, повідомив про це ОСОБА_3. На вимогу ОСОБА_3 він показав ОСОБА_10 під'їзд, в якому знаходиться квартира ОСОБА_20. Через декілька днів ОСОБА_3 забрав в нього автомобіль "БМВ", який мав реєстраційні номери Полтавської області. Дізнавшись, що ця машина в розшуку, ОСОБА_3 вирішив продати її по запчастинах. На СТО, ІНФОРМАЦІЯ_8, її частково розрізали та розібрали (т. 9 а.с. 199-200).

Засуджений ОСОБА_4 на досудовому слідстві не заперечував того, що повідомив ОСОБА_3 про вимогу голови Жовтневої райдержадміністрації перереєструвати ТОВ «Toп-Сервіс» в інший район. Як показував ОСОБА_4, він запевняв ОСОБА_3, що в разі перереєстрації підприємства грошей в них не буде. Після цього ОСОБА_7 або ОСОБА_5 стали цікавитися в нього адресою голови Жовтневої райдержадміністрації. Однак, стверджує ОСОБА_4, метою цих розмов було бажання відмовитися від щомісячної плати грошей ОСОБА_3. Разом з тим, зазначає, що на другий день після замаху на вбивство ОСОБА_20 він дав ОСОБА_5 2-3 тис. доларів як плату за "дах" (т. 2, а.с. 117-118).

На активну роль ОСОБА_3 в організації замаху на вбивство ОСОБА_20 ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 наполягали під час розгляду справи щодо них, ОСОБА_4 та інших учасників банди. Їх показання в цілому відповідають показанням на досудовому слідстві (т.9 а.с.227-228, 234-235)

Як показав в суді потерпілий ОСОБА_20, у той час, коли засуджені намагалися його відстежити, він перебував за межами Києва. 13.04.1999 року приблизно о 8 годині, виходячи з квартири, звернув увОСОБА_4, що на сходовій площадці збоку справа стояла людина. В цей час пролунав постріл, яким його було тяжко травмовано в область шиї.

Ці показання потерпілого підтверджуються також: даними протоколу огляду місця події, з яких видно, що в першому під'їзді будинку АДРЕСА_4 виявлена гільза від 9 мм патрона до пістолета ОСОБА_3; даними висновків судово-медичної експертизи про наявність у ОСОБА_20 вогнепального кульового поранення голови, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя; даними висновків судово-балістичних експертиз про те, що гільза, вилучена з місця злочину, та куля, витягнута з тіла ОСОБА_20, були частиною патрона 9 мм до пістолета ОСОБА_3 і відстріляні ймовірніше всього із саморобної чи переробленої зброї до пістолета ОСОБА_3 (т. 3, а.с. 246-262, т. 8, а.с. 144-150, 160-162).

Показання засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 на досудовому слідстві, в яких вони викладали обставини вчинення замаху на вбивство ОСОБА_20 на замовлення ОСОБА_4, суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними, оскільки вони послідовні, узгоджуються з доказами, які містяться у матеріалах справи і досліджені судом.

Суд правильно визнав, що деякі розбіжності в показаннях засуджених ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_5 щодо подробиць участі в інкримінованих злочинах по цьому епізоду ОСОБА_3 та в показаннях ОСОБА_5 і ОСОБА_8 відносно суми одержаних грошей кожним з співучасників злочину не впливають на доведеність вини засудженого у вчиненні цього злочину та кваліфікацію злочинних дій. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що діючи, в складі банди, ОСОБА_4 замовив вбивство ОСОБА_20 з корисливих мотивів, у зв'язку з виконанням потерпілим службового обов'язку. За такими самими ознаками, діючи в складі банди, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 організували вчинення злочину та разом з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 розробили його план, за яким ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відстежили потерпілого, встановили його адресу, потім ОСОБА_8, діючи разом з безпосереднім виконавцем злочину - ОСОБА_10, за заздалегідь спланованими діями про спільне виконання вбивства, надав автотранспорт і керував ним, з цією метою незаконно перевозив та зберігав вогнепальну зброю, з метою забезпечення скоєння злочину привіз ОСОБА_10 до будинку, де жив потерпілий. Всі ці дії охоплювалися єдиним умислом з виконавцем злочину і являли собою частину того обсягу дій, які були достатніми для реалізації спільного умислу. Однак, злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі засуджених по справі членів банди, зокрема, ОСОБА_3.

Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12 не тільки вказували на ОСОБА_3, як на організатора злочинів, а також визнавали себе винними у їх вчиненні, повідомивши детальні обставини вчинення злочинів, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх показання достовірними.

Посилання ОСОБА_3 та його захисників в апеляції на те, що засуджений в дні вчинення злочинів знаходився в Чехії, а тому не міг брати в них участь, були предметом перевірки судом. Вони спростовані даними Державної прикордонної служби про перетин кордону ОСОБА_3 (т. 11, а.с. 79), показаннями засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10.

Суд навів мотиви, з яких визнав недостовірними показання свідків ОСОБА_21, яка з 1998 року по червень 1999 року проживала з ОСОБА_3, та приятеля засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_22, котрі наполягали на тому, що з кінця лютого до початку березня 1999 року вони і засуджений перебували у Чехії.

Доводи засудженого ОСОБА_3 про те, що він не міг бути членом банди та активним її учасником через те, що був повідомлений ОСОБА_7 у 1997-1998 роках про готування ОСОБА_4 замаху на його життя, а тому виїхав за кордон, спростовуються показаннями ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 про участь ОСОБА_3 у інкримінованих йому злочинах, показаннями ОСОБА_4 про роль ОСОБА_3 при вирішенні всіх конфліктних ситуацій, пов'язаних з діяльністю “Топ-Сервісу”, наявними у справі доказами про дарування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 один одному дорогих подарунків (автомобілів, земельної ділянки), проведення разом дозвілля. Зазначені обставини у сукупності з даними, які викладені у вироку Апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2004 року, дали суду підстави зробити висновок про те, що ОСОБА_4, ОСОБА_3 і оточення останнього мали спільні інтереси, їх стосунки тривалий час були приятельськими та дружніми, а також на те, що тих неприязних стосунків, на які наголошував ОСОБА_3, не було.

Судова колегія, аналізуючи наведені докази, дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши зібрані докази і давши їм належну оцінку, зробив правильний висновок щодо винуватості ОСОБА_3 в організації озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а так само участь у такій банді і у вчинюваних нею нападах, в організації вбивства ОСОБА_16 та замаху на умисне вбивство ОСОБА_20 і кваліфікував його дії - за ст. 69 КК України 1960 р.; ч. 4 ст. 19 і п.п. "а", "и", "і" ст. 93 КК України 1960 року; за ч. 5 ст. 19, ч. 2 ст. 17 і п.п. "а", "в", "з", "и", "і" ст. 93 КК України 1960 року.

Призначене ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, ступеню тяжкості вчинених злочинів, даним про особу засудженого.

При цьому судом взято до уваги, що ОСОБА_3 створив за участю ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_6 разом з особою, відносно якої в порушенні кримінальної справи відмовлено у зв'язку зі смертю, найбільш небезпечну злочинну організацію - банду для збройного нападу на окремих громадян з низьких спонукань - задля захисту інтересів незаконної господарської діяльності і одержання прибутків, що протягом тривалого часу підсудний свідомо посягав на життя і здоров'я людей, які добросовісно виконували свої обов'язки та намагалися своїми діями захистити законні інтереси держави і права інших суб'єктів.

Суд урахував керівну роль ОСОБА_3 у банді, що за його вказівками та за його участі у злочинах вчинено напади на громадян ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, що в результаті сумісних злочинних дій одна особа померла (ОСОБА_16), і ці дії свідчать про його небезпеку для суспільства.

Доводи, викладені в касаційному поданні прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_3 покарання, є безпідставними.

Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційного подання прокурора.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, передбачених ст. 370 КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, не допущено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

касаційні скарги засудженого ОСОБА_3, його захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 і касаційне подання прокурора залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду м. Києва від 7 листопада 2006 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Судді

Присяжнюк Т.І. Кармазін Ю.М. Глос Л.Ф.

Показати/Приховати судові провадження

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація