У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

                 головуючого                                  Селівона О.Ф.,

                 суддів                            Лавренюка М.Ю., Пивовара В.Ф.

                      за участю прокурора                  Морозової С.Ю.

розглянула в судовому засіданні 22 березня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 1 лютого 2006 року, якою щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

який вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 199 КК України, застосовано примусовий захід виховного характеру у виді передачі його під нагляд батьків.

          В апеляційному порядку справа не розглядалась.

Згідно з постановою 2 січня 2005 року неповнолітній ОСОБА_2 за місцем свого проживання на прохання ОСОБА_1 з використанням комп'ютерної техніки виготовив на аркуші паперу копію грошової купюри номіналом 50 грн. серії АК № 9106321. Цього ж дня ОСОБА_1 вирізав копію купюри з паперу, виготовив підроблену національну валюту України у виді банкноти, перевіз її до місця свого проживання АДРЕСА_1, а  5 січня 2005 року о 6 год. 50 хв. на привокзальному ринку м. Коростеня Житомирської області збув          підроблену банкноту номіналом 50 грн. ОСОБА_3, яка виявила підробку і ОСОБА_1 було затримано.

          У касаційному поданні заступника прокурора Житомирської області ставиться питання про скасування даної постанови щодо ОСОБА_1 і  направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону з тих мотивів, що суд всупереч вимогам ч. 3 ст. 105 КК України не встановив тривалості застосованого до ОСОБА_1 примусового заходу виховного характеру.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання і просила його задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів дійшла висновку, що його необхідно залишити без задоволення.

Так, з постанови суду щодо ОСОБА_1 убачається, що, приймаючи рішення про застосування до нього примусового заходу виховного характеру у виді передачі його під нагляд батьків, суд, на що обгрунтовано посилається прокурор, всупереч вимогам ч. 3 ст. 105 КК України не встановив тривалості такого заходу.

Проте, це питання може бути вирішено судом, який постановив рішення, в порядку ст. ст. 409, 411 КПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційне подання заступника прокурора Житомирської області на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 1 лютого 2006 року про застосування до ОСОБА_1 примусового заходу виховного характеру залишити без задоволення.

Рекомендувати суду першої інстанції в порядку ст. ст. 409, 411 КПК України встановити тривалість застосованого до ОСОБА_1 примусового заходу виховного характеру.

Судді:

      Селівон О.Ф.                   Лавренюк М.Ю.                    Пивовар В.Ф.

                        З оригіналом згідно:

            Суддя Верховного Суду України                                 О.Ф.Селівон