Справа №2-а-1117/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 22-а/1890/13575/12 Суддя-доповідач - Жмака

Категорія - 99

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого Жмаки В. Г.,

суддів Попруги С. В., Собина О. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні апеляційного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Ромни

на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 лютого 2010 року

у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Ромни

про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -

встановила:

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 лютого 2010 року вимоги задоволені частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача і зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по30 листопада 2007 року.

У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки судове рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що задовольнивши вимоги позивача щодо сплати підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України від 18.11.04р. № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни»суд не прийняв до уваги положення ст.7 зазначеного закону про те, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

За цих обставин управління пенсійного фонду не мало підстав нараховувати будь-які підвищення до пенсії позивача, оскільки дія ст.6 Закону № 2195-ІV була зупинена, а після визнання Конституційним Судом України зупинення неконституційним, був відсутній механізм фінансування доплат.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за слідуючих обставин.

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач, як орган якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і здійснити позивачу відповідні нарахування за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена. Але у порушення вимог зазначеного закону відповідач таких нарахувань не проводив, чим допустив протиправну бездіяльність.

Місцевий суд обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача, а колегія суддів доводи його як апелянта, щодо відсутності механізму фінансування підвищення пенсій відповідно до ст.6 Закону № 2195-ІV, оскільки реалізація позивачем права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормах законодавства, не може бути поставлена у залежності від бюджетних асигнувань. В зв'язку з цим, посилання апелянта на ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»про те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, є необґрунтованим.

Задоволивши позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив зі змісту ч.2 ст.99 КАС України та того, що з позовом до суду позивач звернувся в межах встановленого законом строку, після того як дізнався про порушення своїх прав і з таким висновком колегія суддів погоджується. Підвищення до пенсії позивачу виплачується відповідачем як єдиний платіж разом з основною пенсією без будь-якого розмежування за джерелами фінансування, а невиплата передбачених законом підвищень до пенсії порушувала його права.

Ухваливши рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, місцевий суд вірно керувався Законами України «Про соціальний захист дітей війни», «;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про Державний бюджет України на відповідні роки, відповідними рішеннями Конституційного Суду України, навівши мотиви та обґрунтування своїх висновків, з якими колегія суддів погоджується і які не спростовуються доводами апеляційної скарги. Підстав для скасування та ухвалення нового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій та статус суддів»щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами»колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Ромни залишити без задоволення.

Постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -