копія
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 березня 2012 р. Справа № 2a-1870/716/12
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Савченка Д.М.,
суддів - Соп"яненка О.В., Бондаря С.О.,
за участю секретаря судового засідання - Прімової О.В.,
представника відповідача 2 - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України про стягнення грошової компенсації,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулась до суду з позовом до Міністерства фінансів України (далі – відповідач 1), Міністерства юстиції України (далі – відповідач 2), Державного казначейства України (далі – відповідач 3), Державної судової адміністрації України (далі – відповідач 4), в якому просить суд стягнути компенсацію за невидане службове обмундирування за 2003-2006 роки у сумі 15 400 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач з 05.05.93 р. працює на посаді судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області. За період з 2003 по 2006 рік вона не отримувала службове обмундирування або грошову компенсацію його вартості, тому просить стягнути з відповідачів грошову компенсацію за невидане службове обмундирування в сумі 15 400 грн.
Позивач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (а.с. 40), в судове засідання не з’явився.
Представник відповідача 1 надав письмові заперечення проти позову (а.с. 44-46), в яких вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки частиною дванадцятою статті 44 Закону України «Про статус суддів» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що судді забезпечуються безоплатним службовим обмундируванням за нормами, які визначаються Урядом України, при цьому, цією статтею та іншими статтями Закону України «Про статус суддів» не передбачається права суддів на отримання компенсації за невидане службове обмундирування. Оскільки право на отримання грошової компенсації за невидане службове обмундирування у Законі України «Про статус суддів», а також в інших законах України не передбачено, то вимоги позивача щодо стягнення на його користь грошової компенсації за невидане службове обмундирування є безпідставними та задоволенню не підлягають. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 4 вересня 2003 року №1393 «Про норми забезпечення мантіями та суддівськими нагрудними знаками суддів судів загальної юрисдикції» визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 177 «Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України», а тому законні підстави забезпечувати службовим обмундируванням (крім мантії та суддівського нагрудного знаку) суддів судів загальної юрисдикції України у 2000-2007 роках відсутні. Разом з цим, Положенням про порядок одержання обліку, видачі та носіння службового обмундирування суддів України (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від в 22 квітня 1994 року № 16/5, передбачалося, що за одяг, який не виданий, згідно з нормами забезпечення з причин, незалежних від Верховного Суду України, Вищого Арбітражного Суду України, Міністерства юстиції України, суддям виплачується грошова компенсація вартості даного одягу і згідно із нормами зараховується у термін його носіння. Для оформлення компенсаційних виплат подається заява судді на ім'я голови Верховного Суду України, Вищого Арбітражного Суду України, обласного (міського) суду, арбітражного суду. Міністра юстиції Республіки Крим, начальника управління юстиції. Положенням визначалося, що виплата грошової компенсації проводиться бухгалтеріями Верховного Суду України, Вищого Арбітражного Суду України, обласного, Київського, Севастопольського міського суду, арбітражних судів областей, міст Києва та Севастополя, Міністерства юстиції Республіки Крим, управлінь юстиції обласних, Київського, Севастопольського міських держадміністрацій. Проте наказ Міністерства юстиції України від 22.04.94 № 16/5 "Про затвердження Положення про порядок одержання, обліку, видачі та носіння службового обмундирування суддів України" втратив чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 13 березня 2003 року № 19/5.
Представник відповідача 2 надав письмові заперечення проти позову (а.с. 52, 53), в яких вважає позовні вимоги необгрунтованими, оскільки згідно статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет України при цьому «бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами». Принцип цільового використання бюджетних коштів, на якому ґрунтується бюджетна система України, закріплений і підпунктом 8 пункту 1 статті 7 Бюджетного кодексу України. Статтею 119 Бюджетного кодексу України встановлено, що нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису, має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України. Відповідно до пункту 2 статті 23 Бюджетного кодексу України „бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України..." Частина 12 статті 44 Закону України „Про статус суддів", який діяв на той період, передбачала, що судді забезпечуються безкоштовним службовим обмундируванням за нормами, які визначаються урядом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 №177 „Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України" встановлено, що Міністерство фінансів України, починаючи з 1994 року, повинно передбачати виділення бюджетних асигнувань для забезпечення суддів службовим обмундируванням, мантією і знаком судді України, проте протягом 2000-2002 років дана вимога зазначеної Постанови Міністерством фінансів України не виконувалась. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.09.2003 №1393 вищезазначена постанова втратила чинність. З 01.01.2003 згідно пункту 20 перехідних та прикінцевих положень Закону України „Про судоустрій" фінансування і матеріально-технічне забезпечення місцевих та апеляційних судів здійснюється Державною судовою адміністрацією України.
Крім того, Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 №1459-111 було виключено перше речення із пункту 12 статті 44 Закону України „Про статус суддів", внаслідок чого судді не були забезпечені безкоштовним службовим обмундируванням на 2000, 2001, 2002 фінансові роки за нормами, визначеними Урядом України. І лише рішенням Конституційного суду України від 20.03.2002 №5-рп/2002 внесені зміни до статті 44 Закону України „Про статус суддів" визнані неконституційними.
З вищевикладених норм вбачається, що виплата грошової компенсації за невикористане службове обмундирування в період до 2003 року повинна була передбачатись Міністерством фінансів України, а з 2003 року - Державною судовою адміністрацією України.
Представники третього та четвертого відповідачів, повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи (а.с.41,43), в судове засідання не з’явились, про причини неявки, всупереч вимог ч.2 ст. 40 КАС України, суд не повідомили, заперечень стосовно позовних вимог на адресу суду не надсилали.
Ухвалою суду від 05 березня 2012 року позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невидане службове обмундирування за 2003-2004 роки залишено без розгляду.
У судовому засіданні представник відповідача 2 проти позову заперечував з підстав, викладених вище, просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача 2, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невидане службове обмундирування за 2005-2006 роки задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач працює на посаді судді Конотопського міськрайонного суду з 05.05.93 р. (а.с. 9).
Відповідно до вимог частини дванадцятої статті 44 Закону України «Про статус суддів», в редакції, що була чинною до 11 березня 2000 року, судді забезпечувалися безплатним службовим обмундируванням за нормами, які визначалися Урядом України.
На виконання вказаних вимог Закону Кабінетом Міністрів України було затверджено постанову від 19 березня 1994 року №177 «Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України».
Наказом Міністерства юстиції України від 22 квітня 1994 року № 16/5 затверджено Положення про порядок одержання, обліку, видачі та носіння службового обмундирування суддів України, пунктом 2.10 якого було передбачено, що за одяг, який не виданий, згідно з нормами забезпечення з причин незалежних від Верховного Суду України, Вищого Арбітражного Суду України, Міністерства юстиції України, суддям виплачується грошова компенсація вартості даного одягу і згідно із нормами зараховується у термін його носіння. Для оформлення компенсаційних виплат подається заява судді на ім'я голови Верховного Суду України, Вищого Арбітражного Суду України, обласного (міського) суду, арбітражного суду, Міністра юстиції Республіки Крим, начальника управління юстиції.
Виплата грошової компенсації проводилася бухгалтеріями Верховного Суду України, Вищого Арбітражного Суду України, обласного, Київського, Севастопольського міського суду, арбітражних судів областей, міст Києва та Севастополя, Міністерства юстиції Республіки Крим, управлінь юстиції обласних, Київського, Севастопольського міських держадміністрацій.
11 березня 2000 року набув чинності Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року, пунктом 1 статті першої якого перше речення частини 12 статті 44 Закону України «Про статус суддів» виключено.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 пункт 1 статті 1 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» визнано неконституційними.
13 березня 2003 року Міністерством юстиції України прийнято наказ №19/5 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Мін'юсту України від 22 квітня 1994 року №16/5».
З 04 вересня 2003 року постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року №177 «Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України» втратила чинність на підставі постанови Уряду від 04 вересня 2003 року №1393 «Про норми забезпечення мантіями та суддівськими нагрудними знаками суддів судів загальної юрисдикції».
Отже, забезпечення службовим обмундируванням суддів або виплата грошової компенсація за невикористане службове обмундирування було передбачено законодавством в період з 1996 року по 11 березня 2000 року та з 20 березня 2002 року по 13 березня 2003 року.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невидане службове обмундирування за період 2005-2006 років є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 157-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України про стягнення грошової компенсації за невидане службове обмундирування за 2005-2006 роки – відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя (підпис) Д.М. Савченко
Судді О.В. Соп"яненко
ОСОБА_3
З оригіналом згідно
Суддя Д.М. Савченко
Повний текст постанови складено 12 березня 2012 року.