Новокаховський міський суд Херсонської області

м. Нова Каховка, пр. Дніпровський, 1а, 74900, (05549) 4-26-60

РІШЕННЯ

іменем України

20 січня 2010 року

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді: Непомнящої Н.О.

при секретарі: Виковій Ю.В.

з участю позивача: ОСОБА_1

представника позивачки: ОСОБА_2 представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Нова Каховка в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Професійно-технічного училища № 14, (треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5) про визнання дій незаконними, стягнення заробітної плати

встановив:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що перебуває у трудових відносинах з ПТУ № 14 з 01.10.1985 року, з 02.09.1996 року працює на посаді заступника директора з авчальної роботи, за умовами штатного розпису оклад заступника директора з навчальної роботи було визначено на 10% нижче від окладу директора навчального закладу. Зазначений розмір окладу та відповідні виплати здійснювалися в період з 02.09.1996 по 01.01.2006 року з 01.01.2006 року відповідач безпідставно зменшив посадовий оклад на 5%, що потягло автоматичне зменшення інших нарахувань. На підставі викладеного просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітнії! платі з 01.01.2006 по 01.07.2009 року.

В судовому засіданні позивачка неодноразово змінювала, уточнювала позовні вимоги, востаннє просила визнати незаконними дії відповідача щодо зменшення в односторонньому порядку посадового окладу на 5% в порівнянні з посадовим окладом, що був визначений 02.09.1996 року трудовим договором при прийомі на роботу на посаду заступника директора з навчальної роботи за період з

01.09.2005року по 31.08.2009 року, зобов'язати відповідача поновити становище, що існувало, зокрема поновити попередні умови трудового договору в частині оплати праці за період з 01.09.2005 по 31.08.2009 року, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 4170 грн. 54 коп., компенсацію втрати частини заробітку в зв'язку із несвоєчасною виплатою в сумі 1451 грн. 25 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 5000 грн. 36 коп. за період з 20.11.2009 по 20.01.2010 року, 2000 грн. - моральну шкоду.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали з наведених підстав.

зав

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що дії відповідача щодо зменшення посадового окладу позивачки з 01.09.2005 року на 5% відповідали вимогам законодавства про працю, зокрема Наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ», таке рішення було прийнято адміністрашєі ПТУ № 14 в межах, визначених підзаконним нормативним актом, з огляду на певні недостатні дЦо|і^та професійні якості позивачки; відповідні зміни були внесені до штатного розпису установи, як: затверджений обласним управлінням освіти і науки, тобто узгоджений у встановленому порядку, не доводилися до відома працівників через відсутність в цьому необхідності, оскільки установи діяв в установлених Наказом межах.

Треті особи просили розглядати справу в свою відсутність.

Заслухавши сторони, представника позивачки, свідка, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно із наказом № 133-ВК від 30.08.1996 року позивачку переведено на посаду заступника директора з навчальної роботи з 02.09.1996 року з посадовим окладом згідно штатного розпису.

З 02.09.1996 року посадовий оклад був визначений на 10% нижче, ніж посадовий оклад керівника, на підставі Наказу Міністерства освіти і науки України № 102 п. 15 від 15.04.1993 року.

З 01.09.2005 року посадовий оклад позивачки був зменшений і визначений на 15 % нижче, ніж посадовий оклад керівника згідно із Наказом Міністерства освіти і науки України № 557 п. З від 26.09.2005 року, який вступив в дію з 01.09.2005 року. При цьому відповідний наказ керівником установи не видавався, що зумовило необізнаність позивачки щодо погіршення умов оплати її праці порівняно з попереднім становищем при переведенні на вказану посаду.

Ці обставини у повному обсязі визнані сторонами та підтверджуються штатними розписами установи на відповідні періоди.

Наказом № 183 від 31.08.2009 року посадовий оклад позивачки знову був встановлений в розмірі -10% від посадового окладу директора на підставі тих самих підзаконних нормативних актів.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо зміни умов оплати праці позивачки за період з

01.09.2005 по 31.08.2009 року суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 96 КЗпП України посадові оклади службовцям установлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган має право змінювати посадові оклади службовцям у межах затверджених у встановленому порядку мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді.

Положення ч. 6 ст. 96 КЗпП України суперечить ч. 1 ст. 21 КЗпП, відповідно до якої заробітна плата є умовою трудового договору, яка підлягає погодженню між його сторонами. Але загальне правило ч. 1 ст. 21 КЗпП не може конкурувати зі спеціальним правилом ч. 6 ст. 96 КЗпП, тому до регулювання оплати праці службовців застосовуються правила ч. 6 ст. 96 КЗпП України.

Поряд з цим, зміна за результатами атестації посадового окладу в бік зниження передбачає дотримання вимог ст. 103 КЗпП України, ст. 29 Закону України «Про оплату праці» відповідно до яких про зміну оплати праці в бік погіршення власник зобов'язаний повідомити працівника не пізніш як за два місяці до її зміни.

Представник відповідача послалася в судовому засіданні як на підставу зменшення посадового окладу позивачки набрання чинності Наказом Міністерства освіти і науки України № 557 п. З від

26.09.2005 року з 01.09.2005 року, що стало перешкодою в попередньому повідомленні про зміни умов оплати праці за 2 місяці, як це передбачено Законом.

Проте, зі змісту п. З Наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» вбачається, що максимальний та мінімальний рівні посадових окладів заступника директора з навчальної роботи, в межах яких мав визначатися посадовий оклад позивачки порівняно з попереднім Наказом Міносвіти і науки не змінилися, тому, на думку суду, зменшення посадового окладу позивачки за таких умов мало б бути належним чином обґрунтовано. Разом з цим, відповідачем не наведено жодних мотивів на обґрунтування прийнятого рішення (результатів атестації, вказівок власника або уповноваженого ним органу, економічного обгрунтування тощо), що ставить під сумнів законність і правомірність погіршення умов оплати праці позивачки.

Судом встановлено і ці обставини визнані відповідачем, що позивачка у встановленому порядку не була попереджена про зміни умов оплати її праці у бік зменшення посадового окладу з

01.09.2005 року, зокрема відповідний наказ керівником установи не видавався, не проводилася й атестація, результати якої могли б зумовити обгрунтоване зниження її посадового окладу внаслідок недостатнього рівня професійних знань або досвіду роботи, тощо.

З огляду на наведене, дії відповідача щодо односторонньої зміни умов оплати праці позивачки у бік зменшення її посадового окладу не можна розцінювати як законні, тим більше, що положення п. З Наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 року № 557 «Про впорядкуван в оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, ус зсвіти та наукових установ» дозволяло залишити посадовий оклад позивачки на попередньому оскільки цим Наказом встановлено, що посадові оклади проректорів, заступників керівні вчальних закладів, установ освіти та наукових установ, заступників керівників структури дрозділів навчальних закладів, установ освіти та наукових установ установлюються на 5-15% нижче, ніж посадовий оклад відповідного керівника, визначений за схемами тарифних розрядів, затвердженими цими наказами.

Колективними договорами між адміністрацією та трудовим колективом ПТУ № 14 від 21.04.2005 року; 18.03.2008 року передбачено погодження з профспілковою організацією питань щодо розподілу фонду економії заробітної плати, надбавок, преміювання, тарифікації працівників, здійснення контролю за дотриманням законодавства з питань оплати праці, зокрема запровадження, зміни та перегляд норм оплати праці здійснювати за погодженням з профспілковим комітетом, про запровадження нових норм чи зміну чинних норм праці повідомляти працівників не пізніше 2 місяців до дня їх запровадження року

Таким чином, зменшення посадового окладу позивачки на 5% жодним чином не обґрунтовано, суперечить вимогам ст. 96 КЗпП України та умовам колективного договору, тому суд вважає, що порушене право підлягає захисту у спосіб, вказаний в позовній заяві шляхом стягнення з відповідача на користь позивача різниці в посадових окладах за весь час порушення її прав, тобто за весь час зменшення її посадового окладу з 01.09.2005 року по 31.08.2009 року в розмірі 4170 грн. 54 коп.

Правильність обчислення цієї суми підтверджується довідкою бухгалтерії ПТУ № 14, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено, що наказом № 237-к від 17.11.2009 року позивачка звільнена з роботи згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату.

Згідно із довідкою бухгалтера ПТУ № 14 на момент звільнення заборгованість по заробітній платі відсутня.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений орган повинен сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Враховуючи, що різниця в посадових окладах за весь час зменшення посадового окладу позивачки з 01.09.2005 року по 31.08.2009 року в розмірі 4170 грн. 54 коп. є фактично протриманою -нею на день звільнення заробітною платою, яку оспорює представник відповідача і спір щодо присудження якої вирішено на користь працівника, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма ст. 117 КЗпП України.

Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в межах заявлених позовних вимог з 20.11.2009 по 20.01.2010 року підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 5000 грн. 36 коп.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно зі ст.ст. 2, 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року в редакції 11.02.2003 року; п.п. 2, 4 Постанови КМ України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати від 21.02.2001 року № 159 така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, тобто .з 01 січня 2001 року; виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошової доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту інде* споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Ін, споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних інде^ споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяц, який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Враховуючи, що відповдіні суми позивачці не нараховувалися, правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 2, 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" відсутні.

Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди власником або уповноваженим ним органом працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що до теперішнього часу трудові права позивача не поновлені, сума заборгованості є досить значною, суд вважає, що вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 700 грн., оскільки неправомірні дії відповідача зумовили нервові переживання, стреси, погіршення стану здоровая, що підтверджується виписками з її медичної карти, показаннями допитаної в якості свідка представника позивачки ОСОБА_2 за правилами ст. 184 ЦПК України, зумовило звернення до керівництва ПТУ з чисельними заявами, до суду за захистом свої прав, що призвело до порушення звичайного способу її життя, докладання позивачкою додаткових зусиль для його налагодження.

Керуючись ст.ст. 3,10,11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Професійно-технічного училища № 14 на користь ОСОБА_1 заборгованість по зарплаті в сумі 4170 грн. 54 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5000 грн. 36 коп., моральну шкоду в сумі 700 грн., всього 9870 грн. 90 коп., в решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць в розмірі середньомісячного заробітку в сумі 2683 грн. 14 коп. підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Професійно-технічного училища № 14 на користь держави судовий збір у розмірі 100 грн. 20 коп., та на користь Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Херсонської області через Новокаховський міський суд.

Рішення суду набирає законної сиіи після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне Ыжарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після її подачі, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Н.О.Непомняща