19.03.07
Господарський суд Чернігівської області
Іменем України
Р І Ш Е Н Н Я
15 березня 2007 року №13/54 - 13/89
Позивач по первісному позову : Фізична особа -підприємець ОСОБА_1
АДРЕСА_1
До відповідача по первісному позову : Державного підприємства Дослідного господарства
“Прогрес” Чернігівського інституту агропромислового виробництва
Української академії аграрних наук
17035 Козелецький р-н с. Прогрес вул. Гедройца, 4
За участю прокуратури Чернігівської області на захисті інтересів відповідача
14000 м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9
про відшкодування шкоди в сумі 49065,89 грн.
По зустрічному позову позивач:
Державне підприємство Дослідне господарство “Прогрес” Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук
17035 Козелецький р-н с. Прогрес вул. Гедройца, 4
Відповідач: Фізична особа -підприємець ОСОБА_1
АДРЕСА_1
про відшкодування збитків в сумі 10215,00 грн.
Суддя І.А.Фетисова
Представники сторін
Від позивача : в судове засідання 15.03.2007 року не з'явився
Від відповідача : Купріянко О.В.
Представник прокуратури: Турчин І.А.
Рішення приймається після оголошених 28.02.2007 р. та 05.03.2007 р. перерв відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України
СУТЬ СПОРУ
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача вартості матеріальної шкоди, завданої власнику дорожньо-транспортного засобу в розмірі 49065,89 грн. та 855,60 грн. сплачених при проведенні авто товарознавчої експертизи.
Відповідач у відзиві на позов повідомив про невизнання позовних вимог.
Відповідачем по первісному позову подано 28.02.2007 р. зустрічну позовну заяву про стягнення з позивача по первісному позову матеріальної шкоди в сумі 10215 грн., заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області зустрічну позовну заяву було прийнято до розгляду, присвоєно номер 13/89 та призначено спільний розгляд з первісним позовом по справі 13/54.
Відповідач по зустрічному позову відзив на позов не надав.
Відповідачем по первісному позову , в процесі розгляду справи, було заявлено клопотання про проведення будівельно технічної експертизи та поставлено на з'ясування експертом питання “Чи відповідає огорожа загону, де утримується стадо корів абердин-ангуської породи в с.Прогрес Козелець кого району вимогам проекту та будівельних норм”, яке Ухвалою суду від 8.02.2007 року була відхилено з мотивів недоцільності її проведення та не встановлення дійсних обставин на грудень 2005 року, з огляду на час зіткнення корови з автомобілем позивача саме 14.12.2005 року.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:
14 грудня 2005 року о 02 год. 30 хв. на 106 км автодороги Київ-Чернігів-Н.Яриловичі сталася дорожньо-транспортна пригода. Працівник позивача ОСОБА_2 керував автопоїздом в складі автомобіля ДАФ, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепу Шварцмюллер, державний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись по автодорозі Київ-Чернігів-Н.Яриловичі, під час засліплення фарами зустрічного автомобіля здійснив наїзд на корову, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження передньої частини, а корова загинула.
Позивач по первісному позову, як вбачається з матеріалів справи здійснює ліцензовану діяльність по наданню послуг з перевезення вантажним автомобільним транспортом вантажів, в тому числі й автомобілем ДАФ ( ліцензійна картка серії НОМЕР_3)..
Відповідач по первісному позову, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію племінного стада в Державному племінному реєстрі, є племінним заводом з розведення великої рогатої худоби абердин-ангуської породи та має спеціалізацію суб'єкта з племінної справи у тваринництві.
Інспектором з дізнання відділення по забезпеченню діяльності дорожньо-патрульної служби (підпорядковане ВДАІ) при УМВС України в Чернігівській області від 24.12.2005 р. по дорожньо-транспортним пригодам, які мали місце 14.12.2005 р. на 106 км автодороги Київ-Чернігів-Н.Яриловичі складено висновок, яким встановлено, що в ніч з 13 на 14 грудня 2005 р. на стадо великої рогатої худоби Абердинської породи, що належить відповідачу та знаходилось в загоні тваринницького комплексу, було здійснено напад блукаючих собак, внаслідок чого стадо зламало дерев'яну огорожу загону, частина стада вийшла на проїжджу частину автодороги Київ-Чернігів-Н.Яриловичі, що призвело до наїзду на тварину. Зі сторони водія під час дорожньо-транспортної пригоди порушень Правил дорожнього руху України не виявлено, він діяв згідно обставин, що склалися. Слід зазначити, що в ніч на 14.12.2005 року, скоєно дві дорожньо-транспортні пригоді, учасниками яких були два автотранспортних засоби та дві корови, що вбачається з матеріалів до висновку по фактам ДТП описаному вище..
Статтею 1166 ЦК України встановлено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Приписом даної норми визначено, що для застосування відповідальності за завдану майнову шкоду, необхідним є встановлення наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи яка заподіяла шкоду.
Як вбачається з висновку інспектора відділення ЗДП ДПС від 24.12.2005 року, пояснень головного зоотехніку , чергового на фермі -працівників відповідача по первісному позову, на стадо великої рогатої худоби, що належить відповідачу та знаходилось в загоні тваринницького комплексу в ніч на 14.12.2005 року було здійснено напад блукаючих собак, внаслідок чого стадо зламало дерев'яну огорожу загону, частина стада вийшла на проїжджу частину дороги Київ-Чернігів - Н.Яриловичі, що призвело до наїзду на тварину.
З наданих відповідачем по первісному позову документів, а саме рішенням виконавчого комітету Прогресівської сільської ради від 25.06.2005 р. НОМЕР_4 “Про хід виконання розпорядження Козелецької райдержадміністрації НОМЕР_5 від 14.06.2005 р. “Про встановлення карантинних обмежень по сказу лисиць в с. Прогрес” вирішено організувати і провести роботу по відстрілу бродячих собак, котів на території с. Прогрес з 29.06. по 08.07.2005 р. , що вбачається про наявність у відповідача відомостей про факт знаходження блукаючих собак у місцевості де розташована ферма.
Відповідач не погоджуючись з позовними вимогами посилається на Програму селекції ВРХ породи абердин-ангус на 2003-2012 року”, схваленої та рекомендованої МАП України, відповідно до якої технологія утримання полягає у ”безприв'язному утриманні у зимово-стійловий період на глибокій підстілці усіх статево-вікових груп тварин приміщенням полегшеного типу з вільним виходом на вигульні майданчики та можливістю випасання поголів'я” та посилається на будівництво тваринницького комплексу у відповідності до розробленого проекту № 818-1 ЧФ проектного інституту “Укрколхозпроект” для корівника м'ясної породи. В зв'язку з чим відповідач вважає, що огорожа вигульного майданчику відповідає вимогам проекту, вимогам технологічного проектування “Скотарські підприємства”, державним будівельним нормам, а саме огорожа вигульного майданчику є залізобетонні стовпи заводського виготовлення вкопана на відстані 3 м та облаштована дерев'яними жердинами, що закріплені і не можуть бути знятими. Відповідач вважає, що ним повністю виконані вимоги про забезпечення утримання худоби в умовах, які не дозволяють нанесення шкоди іншим особам.
В зв'язку з цим, слід зазначити, що утримання ВРХ вимогам Програми селекції, відповідність вигульного майданчику проекту, наявність відповідності огорожі вигульного майданчику будівельним нормам, вимогам технологічного проектування, здійснення належним чином охорони та утримання тварин на момент нападу блудячих собак, що призвело до виходу корови з вигульного майданчику (території ферми) та зіткнення корови з автомобілем ДАФ позивача по справі, відповідачем ніякими доказами не підтверджено.
За таких обставин, заперечення первісного позову відповідачем належним утриманням худоби станом на 14.12.2005 р. судом до уваги не приймаються.
Позивач за первісним позовом просить стягнути 49065,89 грн. як вартість матеріальної шкоди завданої власнику дорожньо-транспортного засобу, в зв'язку з чим розрахунок заявленої суми обґрунтовує висновком експертного дослідження № 664Е-12 від 15.03.2006 р. та надав накладну НОМЕР_6 від 04.04.2006 р. на суму 55635 грн. вартості придбаних запасних частин.
Розрахунок експерта суми 49065,89 грн. здійснено при дослідженні поставлених питань з таких складових як вартість ремонтних робіт (5535 грн.), вартість матеріалів (1476 грн.), та вартість замінених деталей (728885,43 грн.), при чому остаточна сума вартості відновлюваного ремонту з цих складових розрахована з застосуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,423.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має до господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Як зазначається в ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність і відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За загальним правилом, у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відповідач у запереченнях зазначив, що експертиза не може бути доказом, оскільки не призначена судом, експерт не попереджений про кримінальну відповідальність й може провести оцінку шкоди значно завищивши її реальну вартість.
Оскільки відповідачем зроблено посилання та припущення можливості завищення оцінки реальної вартості експерта такі заперечення судом до уваги не приймаються. З урахуванням того, що у висновку експертного дослідження зазначено про наявність у виконавця дослідження - судового експерта за спеціальністю 12.2 “визначення вартості автотранспорту, розміру нанесеного збитку власнику транспортного засобу”, наявністю кваліфікаційного посвідчення й висновок зроблено саме спеціалістом з цих питань оцінка судом цього доказу позивача по первісному позову здійснюється у відповідності до приписів ст. 43 ГПК України, а тому заперечення відповідача в цій частині є необґрунтованими й судом до уваги не приймаються
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду доказів проведення витрат на проведення ремонтних робіт та закупівлю матеріалів , а надав лише докази на закупівлю запасних частин для автомобіля ДАФ на суму 55635 грн.
Наданими матеріалами до висновку інспектора відділення ЗДП ДПС від 24.12.2005 року, а саме протоколом осмотра та перевірки технічного стану транспорту від 14.12.2005 року ( автомобіля ДАФ), зафіксовано зовнішні пошкодження автомобілю саме ті які відповідають пошкодженням по висновку експерта та придбаним запчастинам.
За таких обставин суд приходить висновку, що загальна сума збитків понесених позивачем по відновленню автомобіля ДАФ склала 23533,61 грн. ( з урахуванням коефіцієнта 0,423 зносу від суми 55635 грн.). Застосування судом коефіцієнту зносу не протиричіть п.9 Постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 року.
Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
З приписів ст. 319 ЦК України випливає, що право власності на майно, яким зокрема є тварини, зобов'язує власника при здійсненні свого права власності утримуватись від шкоди правам інших осіб. Окрім того, ч.8 ст.9 Закону України Про захист тварин від жорстокого поводження” юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей та інших тварин. Дія цього закону поширюється на такий вид діяльності як скотарство, включаючи племінне скотарство відповідно до ст. 3 Закону.
Приписами ст. 12 цього Закону встановлено особливості права власності та інших речових благ на тварин, в зв'язку з чим , у ч. 4 цієї статті визначено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Приписами ч.2 ст.1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що зіткнення автомобілю позивача на автодорозі Київ -Чернігів -Нові Яриловічи з коровою відповідача по первісному позову сталося з вини відповідача, яка знаходиться в причинному зв'язку зі шкодою автомобілю позивача, в зв'язку з чим понесені збитки по закупівлі автозапчастин становлять 23533,61 грн. та підлягають стягненню на користь позивача.
Заявлена позивачем сума 885 грн. сплачена за проведення експертизи підлягає задоволенню пропорційно встановленій сумі збитків позивача, а саме в сумі 410, 72 грн.
За таких обставин, заявлений позивачем первісний позов, підлягає задоволенню частково в суми 23533,61 грн. та 410,72 грн. , в решті вимог є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.
Позивачем по зустрічному позову заявлена до стягнення сума 10215 грн. матеріальної шкоди ( вартості племінної корови) з посиланням на ст..1187 ЦК України.
Приписами ст..1187 ЦК України встановлено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки , відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відмінність застосування цієї норми права від інших норм про відшкодування шкоди, полягає у тому, що така особа відповідає за завдану шкоду незалежно від своєї вини.
Позивач по зустрічному позову на підтвердження свої позиції надав суду висновок НОМЕР_7 від 10.02.2007 року експертного товарознавчого дослідження спеціаліста щодо визначення вартості ВРХ та розміру завданого збитку, яким вартість в сумі 10 215 грн. визначена від вартості 15 грн. одного кг та маси корови 681 кг; паспортом ВРХ серії НОМЕР_8, відповідно до якого зазначено НОМЕР_9, код породи 51 абердин-ангуська, жіноча стать, дата народження 26.04.1997 року, власник - позивач по зустрічному позову; свідоцтво МАП України серії НОМЕР_10 щодо реєстрації у Державному племінному реєстрі позивача по зустрічному позову як суб'єкта племінної справи. Окрім того позивач посилається на свою довідку про вартість племінної корови, яка загинула в наслідок ДТП 14.12.2005 року 15600 грн.
Як вбачається з паспорту ВРХ серії НОМЕР_8, у розділі “Переміщення” зазначено, що корова 08.04.2006 року вибула з господарства з відміткою” Загинула внаслідок ДТП”, матеріалами справи жодного належного доказу на підтвердження маси загиблої корови суду не надано. Окрім того, ідентифікувати, яка саме племінна корова загинула від зіткнення з автомобілем ДАФ відповідача по зустрічному позову, з урахуванням того, що в ніч на 14.12.2005 року дві корови було збито різними транспортними засобами й одну з туш було продано, встановити за матеріалами справи не можливо.
Відповідач по зустрічному позову заперечуючи заявлені вимоги посилається на те, що позивачем по зустрічному позову не доведено, що оцінці підлягала саме та корова, що була збита машиною ДАФ СПД ОСОБА_1 з чим погоджується суд.
За загальними правилами господарського процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, ст. 33 ГПК України. Виходячи з цього , позивач повинен довести наявність шкоди та її розмір.
Таким чином , наявність самого факту загибелі корови, враховуючи недоведеність розміру заявлених вимог доказами , не може бути підставою для покладення на СПД ОСОБА_1 відповідальності по відшкодування суми 10215 грн. на користь позивача по зустрічному позову.
Враховуючи вищенаведене, заявлені зустрічними вимоги задоволенню не підлягають, в зв'язку з чим в позові має бути відмовлено.
Керуючись ст.ст.22,33,49,60,77,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства дослідного господарства “Прогрес” Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук ( 17035, с.Прогрес вул..Гедройця 4, Козелецького району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 32859018, р/р 26002017027 в Полі комбанк м. Чернігова, МФО 353100) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_11) суми : 23533,61 грн. шкоди, 410,72 грн. витрат на експертизу, 239,44 грн. державного мита та 57,58 грн. витрат на ІТЗ.
В решті заявлених позовних вимог по первісному позову відмовити.
2. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.А.Фетисова