Справа  №  2-а- 811 / 2009 р

             П О С Т А Н О В А

           І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

           03  квітня     2009  року Роменський міськрайонний суд Сумської  області в складі:

 головуючого судді : Міленко М.П.

 при секретарі: Шаповаленко Н.І.

   

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ромни  адміністративну  справу  за позовом   ОСОБА_1    до  Управління Пенсійного фонду України  в  Роменському районі   Сумської області  про стягнення  соціальної  допомоги  як  дитині  війни та відновлення пропущеного строку звернення до суду, -

     

В С Т А Н О В И В:

             08.12. 2008 року   ОСОБА_1   звернувся  з цим позовом  до Управління Пенсійного фонду  України в  Роменському районі, посилаючись на положення   Конституції України, Закону України « Про соціальний захист дітей війни » , і  вважає,  що  установою  відповідача   доплати  до  отримуваної  ним  пенсії,  як дитині війни,  проводяться  не в повному обсязі ,  встановленому  діючим   законодавством. Зокрема,  за 2006-2007 роки  йому  не  доплачено 2733 грн. 30 коп.,  за січень - жовтень 2008 рік – 993 грн.40 коп.,  а всього недоплата склала 3726 грн. 70 коп.

            Увідомлені  належним чином  про час  і місце розгляду справи   сторони  в судове засідання  не з»явились, надавши суду  письмові заяви  про розгляд справи  у  їх  відсутність.

    Посилаючись на бюджетне законодавство, у письмових запереченнях відповідач  вважає вимоги  про стягнення недоплати за 2006 – 2007  роки  такими, що заявлені  з пропуском річного строку звернення до суду , а інші вимоги  - такими, що не ґрунтуються на діючому  законодавстві. Виплати  до пенсії позивача здійснювались згідно  положень  законодавства  про  державний бюджет  України на 2008 рік, так як попередні роки вони не проводилися у зв»язку з їх зупиненням згідно законів про бюджет на ці роки. Інший механізм  цих виплат  не передбачено.  Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України,  в тому числі і в частині соціальних виплат  згідно  Закону « Про соціальний захист дітей війни»  ( ст. 7). Оскільки на даний час  бюджетним законодавством  виплати  в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком не передбачені  та відповідно до листа  Міністерства юстиції України  від 31.08. 2007 року  питання  щодо такого підвищення  в законодавчому порядку не врегульовано,  в  Управління  не має жодних підстав проводити такі виплати, як і щодо  застосування ч. 1ст. 28 Закону України « Про загальнообов»язкове пенсійне страхування», відповідно  до якої  за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір  пенсії за віком встановлюється у розмірі податкового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного  законом.  

    Розглядом справи встановлено, що позивач  є дитиною війни  та пенсіонером   за   віком   ( а.7).  

    Суд вважає   позов  підлягаючим   до   часткового  задоволення ,  враховуючи   наступне.

    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на тридцять відсотків мінімальної   пенсії   за   віком.    

    Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного  бюджету   України.  

    Законом України «Про державний бюджет на 2006 р» від 20.12.2005р. дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006р. зупинено.

    Законом України «Про внесення змін до Закону України  «Про державний бюджет на 2006р» від 19.01.2006р., який набрав чинності 15.03.2006р., до ст. 110 Закону України «Про державний бюджет на 2006р» були внесені зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 зазначеного Закону у 2006р. запроваджується поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте , у 2006р. ці пільги запроваджені не були. Ці Закони неконституційними не визнані та діяли протягом 2006р.

Таким чином , відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплати до пенсії, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни».

Крім того, надаючи перевагу Законам України «Про державний бюджет на 2006р.» та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006р.» суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того, чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання.

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997р. № 4-вп (справа про набуття чинності Конституції ) зазначив «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які змістом суперечать одне одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним  є те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

 Враховуючи позицію відповідача  та виходячи із системного аналізу наведених норм  законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплат до пенсії за 2006р.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплат до пенсії за 2007р. суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, враховуючи наступне.    

    Пунктом 12 ст. 71 Закону України  « Про Державний бюджет України на 2007 рік»  дію ст. 6 Закону  України « Про соціальний захист дітей війни» , з урахуванням ст. 111 цього Закону, було   зупинено.

    Рішенням Конституційного Суду України  від  09.07. 2007 року   №  6- рп./  2007  « у справі  про соціальні гарантії громадян», опублікованим  в «Офіційному віснику України» 27.07.2007р. № 52, визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є  неконституційним)  положення п. 12 ст. 71  Закону України « Про Державний бюджет України 2007 рік» , яким  зупинено дію   ст. 6  Закону України « Про соціальний захист дітей війни» , з урахуванням ст. 111 цього Закону. Рішення Конституційного  Суду України   у цій справі   має преюдиціальне  значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів  у зв’язку з правовідносинами,  які  виникли внаслідок дії положень  статей   зазначеного закону,   що  визнані  неконституційними.  

     Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції  України  закони, інші правові акти  або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність  з дня ухвалення  Конституційним Судом України   рішення про  їх  неконституційність, тому УПФУ  в  Роменському районі  повинно було нарахувати  та сплачувати позивачу доплати до пенсії, передбаченою ст. 6  Закону України  « Про соціальний захист дітей війни»  з 09.07. 2007 року, оскільки з моменту ухвалення  Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 12  ст. 71 Закону України « Про державний бюджет України », ця норма втратила чинність  та  не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07. 2007 року  мав діяти  у відповідності  з приписами  діючої норми  ст. 6  Закону України « Про соціальний захист  дітей війни», нарахувати  та здійснювати позивачу відповідні доплати.  

     Що стосується вимог  позивача  про зобов»язання  відповідача виплачувати  йому  в 2008 році  щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,  то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

    Відповідно до підпункту  41 розділу  2   Закону України « Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України «  текст ст. 6  Закону України « Про соціальний захист дітей війни викладено в наступній редакції :  дітям війни  ( крім тих на яких поширюється  дія Закону України «  Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»)  до пенсії або щомісячного  довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни , які мають право  на  отримання підвищення до пенсії або щомісячного  довічного грошового утримання   чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону  та  Закону України  « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  дане підвищення провадиться за їх  вибором  згідно з одним  із  Законів.

    З  1 січня 2008 року  позивачу було  нараховане  та виплачується  зазначене підвищення  відповідно  до встановленого  розміру, що підтверджується в письмових запереченнях  відповідача.  

            Конституційний суд України своїм рішенням від 22.05.2008р. за № 10-рп/2008 «у справі про соціальні гарантії громадян» фактично підтверджує своє рішення від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 відносно осіб, що мають статус «Дітей війни», тобто  таким особам має нараховуватися і сплачуватися надбавка до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  з  22  травня   2008 року .

    Рішення Конституційного Суду України  у цій справі  має  преюдиціальне  значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів  у зв»язку  з правовідносинами, які  виникли  внаслідок  дії положень статей зазначеного Закону, що визнані  неконституційними.  Це  рішення  є обов»язковим  до виконання на території України, остаточним  і не може бути оскарженим.

    Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05. 2008 року  та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку , що  з 22.05. 2008 року  УПФУ в Роменському районі  повинно було нараховувати  та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбаченого ст. 6  Закону України « Про соціальний захист дітей  війни»   в   редакції,  яка діяла до 01.01. 2008 року, оскільки з моменту ухвалення  Конституційним Судом рішення  щодо неконституційності  п. п.  41 розділу 2  Закону України « Про державний бюджет на 2008 рік  та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України «, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, з 22.05. 2008 року  відповідач мав діяти  у відповідності з приписами  діючої норми ст. 6  Закону України « Про соціальний  захист дітей війни»,  нараховувати  та здійснювати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії  за  віком.

     До ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, тобто 22.05. 2008 року, позовні вимоги з 01.01. 2008 року  по  21.05. 2008 року  задоволенню  не   підлягають, так як діяли норми  Державного бюджету на цей рік.                

    Відповідно до п. 5 вищезазначеного рішення Конституційного Суду України  зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

               У листі № 21-46 – 561 від 31.08. 2007 року  Міністерство юстиції України на звернення Пенсійного Фонду України від 06.08. 2007 року зазначає, що питання, пов’язані  з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового  утримання  чи  державної  соціальної допомоги, яка  виплачується замість пенсії,  відповідно до ст. 6  Закону України «  Про соціальний захист дітей війни» слід вирішувати   шляхом внесення   змін   до   цього  Закону.  Тому,  посилаючись  на   цей   лист   та положення   Законів   « Про державний бюджет на 2007  та  2008 роки «  відповідач вважає , що його дії  про відмову  в перерахунку пенсії позивачу є правомірною.  

    Суд вважає таке твердження відповідача у письмових запереченнях не обґрунтованим,  оскільки  з моменту  прийняття Конституційним Судом України рішення щодо  неконституційності положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» ця норма Закону втратила чинність, а тому на момент звернення позивача із заявою до відповідача про перерахунок пенсії були чинними статті 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які і підлягають застосуванню до спірних правовідносин, в тому числі і на 2008  бюджетний  рік   з 22 травня 2008 року,    враховуючи  положення п. 5 рішення Конституційного  Суду України від  09.07. 2007 року  №  6 – рп/ 2007 та рішення цього ж Суду від 22.05.2008р. за № 10-рп/2008.

            Відповідачем не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей  війни» має право на отримання доплати до пенсії  у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком за наявності відповідного фінансування.

            За чинним законодавством  розмір  мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбачених ст. 28 Закону України « Про загальнообов»язкове  державне пенсійне страхування », іншого нормативно - правового акту ,  який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має. З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими  доводи  відповідача  щодо  застосування положення ч. 3 ст. 28 цього Закону, з якої  випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1  цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки  наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою  для відмови  в реалізації позивачем конституційної гарантії,  встановленої ст. 46 Конституції  України   та права  на отримання доплати  до пенсії, передбаченої ст. 6  Закону України « Про соціальний захист дітей війни» .

    Також суд  відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності  на законодавчому рівні питання відносно органу, на якій покладено обов»язок здійснення виплат підвищення  до пенсії  особам, які мають статус дитини  війни.

     Пенсійний фонд України  діє у відповідності до Положення  про Пенсійний фонд України , затвердженого Указом Президента України  від 01.03. 2002 року №  12/2001 і  здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення  через створені у встановленому порядку його  територіальні  управління. Відповідно до Закону України « Про загальнообов»язкове  державне пенсійне страхування»  рішення про призначення  та перерахунок пенсії приймаються  районними управліннями  Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

    Таким чином, обов»язок по нарахуванню  та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбачені  ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни  «  покладається  на  УПФУ  в  Роменському районі.    

    Враховуючи,  що держава взяла на себе обов»язок  щодо виплати  позивачу  30 %  доплати до пенсії  та поклала виконання цього обов»язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний Фонд України, який  діє через свої  місцеві   органи, що входять в систему  його органів, але вони не вчинили жодної дії  для нарахування цих коштів  та їх виплати, суд вважає, що ці органи  не виконали своїх повноважень без поважних причин.

    Відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України,  не доведено та не надано суду  доказів  щодо вчинення будь – яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов»язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

    Виходячи із системного аналізу  приписів Конституції України та наведених нормативно - правових актів, суд  вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування  правомірності  невиконання своїх зобов»язань перед позивачем.

    Відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії  щодо їх отримання   для забезпечення виконання  своїх зобов»язань або невиконання  іншим органом виконавчої влади свого обов»язку  щодо  виділення  коштів  на здійснення  позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову  та визнання правомірними дій  або бездіяльності відповідача.  

             Відповідно  до правової позиції  Європейського суду з прав людини по  справі  « Кечко проти України » … якщо чинне  правове положення передбачає  виплату певних  надбавок  і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти  у цих виплатах доки відповідні положення є чинними … Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів  як на причину невиконання свої зобов»язань.» Як свідчать письмові заперечення, відповідачем, фактично, не  оспорюється  право позивача  на отримання доплати до пенсії у розмірі  30 %  мінімальної  пенсії  за віком при  наявності  відповідного  державного  фінансування  ст. 6 Закону  « Про соціальний захист дітей  війни».

            Суд також відхиляє заяву відповідача про наявність підстав  для  відмови в задоволенні позову  через пропущені  позивачем  строку  звернення до адміністративного суду з позовом  через наступне.

    Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду,  тривало  з  09.07. 2007 року  по 31.12. 2007 року  і припинилось лише  01.01. 08 року після внесення змін  до Закону України « Про соціальний захист дітей війни» . Таким чином, суд не вбачає  пропущення позивачем строку звернення  до  суду за захистом свого права щодо  отримання  доплати до пенсії, передбаченою ст. 6 зазначеного Закону.    

    Призначаючи та виплачуючи доплати до пенсії позивача у розмірах менших, ніж встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Управління  відповідача   допустило  неправомірні дії відносно  нього, тому  ці вимоги  позовної заяви підлягають до задоволення з моменту  дії  рішення  Конституційного суду України від  09.07. 2007 року  № 6- рп. / 2007.  

    Задовольняючи  частково  позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення  з УПФУ  в Роменському районі  доплат до пенсії у визначеній позивачем  грошової суми не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати  йому не були нараховані , а суд не може брати  на себе функцію здійснення перерахунку  та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.  

    Між тим, виходячи зі змісту позову  та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним , на підставі  ч. 2  ст. 11  КАС України, вийти за межі позовних вимог  та визнати протиправною бездіяльність  УПФУ   в  Роменському районі   по  невиконанню  приписів ст. 6 Закону України  « Про соціальний захист дітей війни»  згідно рішень  Конституційного Суду України, що призвело  до порушення прав  позивача  на своєчасне  нарахування  та отримання  доплати  до пенсії .  

    Таким чином,  суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог  із  зобов’язанням відповідача  провести нарахування, перерахунок  та виплату  позивачу  щорічну   грошову допомогу з  09 липня   2007 року  по  31 грудня   2007р. та  з  22 травня 2008 року .    

               Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду за захистом прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України  гарантується. Забороняється відмова  в розгляді  та вирішенні адміністративної справи  з мотивів неповноти, неясності,  суперечливості  чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

             Судові витрати по справі  підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.                  

             На підставі  викладеного, керуючись  ст. ст.  64 , 124, 152  Конституції  України, ст. ст. 3, 6,  Закону  України « Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.  6-14,  71,  159 - 163 , 167, 186  КАС України  суд, -

                                                                  П О С Т А Н О В И В:              

                 Позов  задовільнити   частково.  

      Визнати  неправомірними дії  Управління  Пенсійного фонду України в  Роменському районі Сумської області   щодо   виплати ОСОБА_1   доплат  до пенсії   у  розмірах  менших,  ніж передбачено ст. 6  Закону України « Про соціальний захист дітей війни».  

       Зобов’язати  Управління  Пенсійного  Фонду  України  в  Роменському районі  Сумської області   здійснити  перерахунок пенсії ОСОБА_1   з підвищенням   її  на 30 %  мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1  ст. 28 Закону України « Про загальнообов»язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати  з  09 липня  2007 року  по  31 грудня 2007 року  включно  та  з 22 травня 2008 року ,   відмовивши   в іншій частині заявлених вимог.

       Стягнути з Державного  бюджету України на користь ОСОБА_1    витрати  зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

        Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд  через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та подачі протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги  з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження і набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження.

                   СУДДЯ: підпис...

              КОПІЯ ВІРНА:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО  СУДУ                                                                        М.П.МІЛЕНКО