Справа №22-ц-1111/10 Суддя-доповідач - Ведмедь

Категорія -

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2010 року м.Суми

колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого- Ведмедь Н.І,

суддів - Смирнової Т.В., Ільченко О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Федини Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі

на постанову Путивльського районного суду Сумської області від 18 грудня 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області про зобов'язання вчинити дії, -

встановла:

Постановою Путивльського районного суду Сумської області від 18 грудня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області в частині не нарахування і виплат ОСОБА_1 підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2009.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі

Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із підвищенням її на 30%

мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і провести відповідні виплати за

період з 01 січня 2009 року по 18 грудня 2009 року.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 01 грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що суд не врахував того, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, відсутній механізм реалізації положень закону.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Вирішуючи спір суд виходив з того, що вимоги про встановлення обов'язку Управління нарахувати і виплатити підвищення до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не вправі перебирати на себе функцію державного органу, якому такі повноваження надані законом.

Крім того, з метою повного захисту прав позивача, суд вийшов за межі позовних вимог, визнав протиправною бездіяльність Управління в частині не виконання приписів ст. 6 Законів України «Про соціальний захист дітей війни», що призвело до порушення прав позивача на своєчасне отримання підвищення до пенсії і зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу таке підвищення, з урахуванням раніше отриманих сум.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що позивач має статус дитини війни.

Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу з 01 січня 2009 року по 18 грудня 2009 року в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не у розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обгрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

За викладених обставин правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року по 18 грудня 2009 року.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 15,303,304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314. ст.ст. 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі відхилити.

Постанову Путивльського районного суду Сумської області від 14 січня 2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом місяців.

Головуючий:

Судді: