Справа №2-4478/10 Суддя-доповідач - Таран

Категорія - 90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Таран С. А.,

суддів –Собина О.І., Литовченко Н.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради (далі-Управління)

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 09 вересня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради

про стягнення одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, -

встановила:

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 09 вересня 2010 року позов задоволено частково: зобов'язано Управління провести перерахунок позивачу одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірах визначених ч. 1 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (виходячи з тридцяти мінімальних заробітних плат) і здійснити відповідну доплату позивачу за вирахуванням раніше виплаченої суми.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Судом першої інстанції по суті встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідач нарахував 21 січня 2010 року позивачу одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в абсолютній сумі - 189,60 грн., а не в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, як передбачено законом.

Вищезгадані незаконні дії відповідача призвели до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення з наступних підстав.

Так, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції врахував всі факти. що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення, підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 86 КАС України, доведеним позивачем. Висновки суду по суті спору, відповідають встановленим фактам, протилежного відповідач на порушення ст. 71 КАС України не довів.

Суд першої інстанції дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався у рішенні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду по суті спору не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Так, суб'єктами, які мають право на компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, визначені статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, сім'ї, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, в даному випадку позивач.

Компенсаціями за шкоду, заподіяну здоров'ю, є одноразова компенсація та щорічна допомога на оздоровлення.

Вихідним критерієм нарахування цих компенсацій є мінімальна заробітна плата розмір якої визначається на момент виплати.

Відповідно до ч. 1 статі 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи « встановлено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується в таких розмірах : інвалідам 3 групи 30 мінімальних заробітних плат.

Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 20 квітня 2007 року № 649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено розміри компенсацій за шкоду, заподіяну здоров'ю, в абсолютних сумах.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, ураховуючи рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та рішення від 22 травня 2008 року №10- рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), при визначенні розміру виплат позивачеві застосуванню підлягають положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням їх дії у часі, а саме: з 20 червня 1996 року до 31 грудня 2005 року, з 9 липня до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року.

Статтями 109 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", 101 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". 73 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік". 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Кабінетом Міністрів України у відповідних роках таке право використано не було, а тому вказані норми не підлягають застосуванню під час визначення розміру виплат, передбачених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Інші доводи апеляційної скарги, за встановлених обставин, не впливають на висновки суду по суті спору.

Ураховуючи викладене, колегія суддів також вважає, що відсутні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають ;значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим . вирішуючи питання про стягнення судових витрат, судом першої інстанції не враховано те, що відповідач звільнений від сплати судового збору, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито". Не підлягають стягненню на користь держави і витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи, оскільки ці витрати на даний час законодавством непередбачені. Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205 КАС України, Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ Прикінцеві положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 09 вересня 2010 року змінити в ЧАСТИНІ стягнення судових витрат. Виключити з мотивувальної та резолютивної ЧАСТИНИ рішення вказівку про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на користь держави 8грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий -

Судді –