Справа №2-а-244/10 Суддя-доповідач - Таран

Категорія - 89

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 року м.Суми

колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства

Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Таран С.А.

суддів - Ведмедь Н. І., Литовченко Н.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області (далі - Управління) на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 18 червня 2010 року у справі за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області про зобов'язання нарахування та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни.

встановила:

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 18 червня 2010 року

позов задоволено : зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивачу з

ПІДВИЩЕННЯМ її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону

України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести виплати

недоплачених сум за період з 01 січня 2009 р. по 01. 05. 2010 р. з урахуванням виплачених сум._ Вирішено питання про відшкодування судових витрат.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Судом першої інстанції фактично встановлено, що позивач отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни і якому гарантовано соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

На порушення вимог Конституції та законів України, відповідних рішень

Конституційного Суду України з питань предмета спору, відповідач у вищезазначених спірних

періодах не перерахував та не виплатив позивачеві пенсії, з підвищенням її на 30% мінімальної

пенсії за віком, що призвело до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому

порядку.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Так, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції врахував усі факти, що входять до

предмету доказування, встановлені обставини підтверджуються належними і допустимими

доказами, доведені позивачем. Висновки суду відповідають встановленим фактам, суд дійшов

до цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального і

процесуального права, тому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Так, відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-1V, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, в тому числі, які стосуються цього спору (ст.6,7 Закону), не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 6 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст.71 ЗУ від 19 грудня 2006 року № 489 V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію вказаної вище норми зупинено на 2007 рік із урахуванням ст.111 цього Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст.11І Закону № 489 V визнані неконституційними.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 2195 IV в редакції викладеній у підпункті 2 п.4І розділу ІІ Закону № 107 VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Названу зміну визнано неконституційною Рішенням Конституційного Суду №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

У 2009 році дія норми ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та орган місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач у спірному періоді мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин положення ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки інших нормативно-правових актів, які б визначали розмір мінімальної пенсії за віком або встановлювали інший розмір, немає.

Оскільки питання фінансування спірних виплат не є предметом даного спору, проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов’язків виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядались, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел ПФУ, то ці доводи скарги не дають підстав для скасування чи зміни судового рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виходячи з характеру та змісту спірних правовідносин, позивачем не пропущений строк звернення до суду.

Інші доводи апеляційної скарги не мають юридичного значення та не впливають на висновки суду по суті спору.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205 КАС України, Законом України «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення" Закону України «Про судоустрій і статус суддів», щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», колегія суддів

Ухвалив:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області залишити без задоволення.

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 18 червня 2010 року

даній справі залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :