23.03.10 ,

Апеляційний суд Херсонської області

м. Херсон, вул. 295 Херсонської стрілецької дивізії, 1а, 73000, (0552) 45-47-78

Справа № 22ц-642 Головуючий в І інстанції:

ОСОБА_1

Категорія 55 Доповідач Майданік В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року березня місяця 23 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого: Орловської Н.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

ОСОБА_2

при секретарі Лісовій П.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, діючої в інтересах акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський банк”, про на ухвалу Комсомольського районного суду м.Херсона від 22 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський банк” про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський банк” про захист прав споживача. Просив зобов’язати відповідача припинити порушення прав споживача при виконанні умов укладеного між ними кредитного договору шляхом розгляду клопотання про перенесення строків погашення кредиту та припиненню вчинення дій, що суперечать Закону України “Про захист прав споживачів”.

На обґрунтування позову послався на те, що згідно з п.3.4.1. кредитного договору від 13.04.2006 року він звернувся до банку з проханням перенести строк погашення кредиту з розстрочкою платежів на термін 12 місяців, з щомісячною оплатою залишку кредиту. Проте заява відповідачем залишена без розгляду.

Ухвалою Комсомольського районного суду м.Херсона від 22 грудня 2009 року заява позивача про забезпечення позову була задоволена. Відповідачу було заборонено до набрання рішенням суду законної сили вчиняти дії по відчуженню майна, а саме павільйону-магазину в будинку №1 по площі Фрунзе у м.Києві площею 367,3кв.м., що належить ТОВ “Укрспецтехмаркет” і переданого в іпотеку згідно договору іпотеки від 21 квітня 2006 року, укладеного між акціонерним комерційним банком “Східно-Європейський банк” та ТОВ “Укрспецтехмаркет”.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, діюча в інтересах відповідача, просить скасувати зазначену ухвалу та постановити ухвалу про залишення без задоволення заяви ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову, посилаючись на порушення норм процесуального права. Зокрема вказала, що суд не звернув увагу на те, що насправді по укладеному між сторонами кредитному договору позивач є боржником банку. Також зазначила, що відповідно до постанови Правління НБУ №756 від 18.12.2009 року з 21.12.2009 року в банка відкликана ліцензія та призначено ліквідатора, який за Законом України “Про банки і банківську діяльність” пред’являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банку ч.6 ст.92), а також вчиняє дії що забезпечують виконання банком свої зобов’язань перед вкладниками та іншими кредиторами (ч.3 ст.20). Таке порушення норм матеріального права призвело до порушення судом норм процесуального права, а саме ч.6 ст.152 ЦПК України, відповідно до якої не допускається забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії ліквідатору банку при здійсненні ліквідації банку.

Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на такій підставі.

З матеріалів вбачається, що позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський банк”. У своїй заяві він просив в порядку забезпечення позову до прийняття судом рішення по справі заборонити відповідачу вчиняти дії по відчуженню майна, а саме павільйону-магазину в будинку №1 по площі Фрунзе у м.Києві площею 367,3кв.м., що належить ТОВ “Укрспецтехмаркет” і переданого в іпотеку згідно договору іпотеки від 21 квітня 2006 року. При цьому послався на те, що звернення банком стягнення на вказане майно може унеможливити виконання рішення суду.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з співмірності заявленого виду забезпечення позову і з того, що неприйняття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення чи неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позову і, крім того, заявлені заходи по забезпеченню позову не суперечать вимогам ч.6 ст.152 ЦПК України.

Однак до такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права, що згідно з вимогами п.2 ст.312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції і постановлення ухвали з цього питання.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч.1 ст.152 зазначеного Кодексу позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до ч.ч.2 і 3 ст.152 зазначеного Кодексу у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову; види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”: єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі (п.1.); розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків (п.4.).

Отже, закон пов’язує забезпечення позову з неможливістю чи утрудненням виконання судового рішення. В той же час із змісту позовної заяви немайнового характеру не вбачається, як звернення банком стягнення на відповідне майно може унеможливити чи утруднити виконання рішення суду.

Суд же першої інстанції на зазначене уваги не звернув, як і не звернув уваги на положення ч.6 ст.152 ЦПК України, згідно з якою не допускається забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії ліквідатору банку при здійсненні ліквідації банку.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вирішив вказане питання за відсутності даних про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а тому з порушенням норм процесуального права.

На підставі вказаного ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, діючої в інтересах акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський банк”, задовольнити.

Ухвалу Комсомольського районного суду м.Херсона від 22 грудня 2009 року – скасувати і постановити ухвалу з цього питання.

ОСОБА_4 в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії по відчуженню майна, а саме павільйону-магазину в будинку №1 по площі Фрунзе у м.Києві площею 367,3кв.м., що належить ТОВ “Укрспецтехмаркет” і переданого в іпотеку згідно договору іпотеки від 21 квітня 2006 року – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді