23.03.10 ,

Апеляційний суд Херсонської області

м. Херсон, вул. 295 Херсонської стрілецької дивізії, 1а, 73000, (0552) 45-47-78

Справа №22ц - 598 Головуючий в 1 інстанції:

ОСОБА_1

Категорія: 52 Доповідач: Майданік В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року березня місяця 23 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Орловської Н.В.,

суддів: Гаркуші В.О.,

ОСОБА_2

при секретарі Шевардіній К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства “Комунальне транспортне підприємство” на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства “Комунальне транспортне підприємство” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

26 травня 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства “Комунальне транспортне підприємство” (далі – КП “КТП”) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000грн.

Свій позов обґрунтувала тим, що працювала у відповідача на посаді техніка по обліку, була звільнена з роботи з 05.05.2009 року згідно п.4 ст.40 КЗпП України за прогули (відсутність на роботі більше трьох годин без поважних причин 15 і 16 квітня 2009 року). Звільнення вважає незаконним, оскільки вчинено під час її непрацездатності і, крім того, невихід на роботу в зазначені дні вчинено з поважних причин, а саме через звернення до лікаря, про що відповідач був повідомлений.

Рішенням суду від 23 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Суд вирішив: поновити позивачку на роботі на посаді техніка по обліку з 06.05.2009 року; стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 травня по 23 грудня 2009 року, а також 500грн. у відшкодування моральної шкоди; в іншій частині позовних вимог відмовити; стягнути з відповідача на користь держави 51грн. судового збору та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення присудженої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В апеляційній скарзі КП “КТП” просить рішення суду першої інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказав, що суд не звернув увагу на доведений факт відсутності позивачки на роботі без поважної причини протягом 15 та 16 квітня 2009 року, а також на те, що наказ про звільнення прийнято 05.05.2009 року, а позивачка була госпіталізована того ж дня о 20-40 годині. Також вказав, що суд стягнув моральну шкоду без належного її підтвердження.

В своєму запереченні ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін в частині поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди; також просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, мотивуючи це тим, що до цього часу рішення про поновлення на роботі не виконано.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до наказу №22-К від 13.02.2008 року позивачку було прийнято на роботу в КП “КТП” обліковцем з реєстрації бухгалтерських даних з 14.02.2008 року, з окладом згідно штатного розкладу (а.с.30).

Згідно з наказом від 01.12.2008 року №255-К ОСОБА_3 переведена з 01.12.2008 року на посаду технік по обліку (а.с.31).

Відповідно до наказу №79-К від 05.05.2009 року позивачку було звільнено з роботи на підставі ст.40 п.4 КЗпП України за прогули (відсутність на роботі більше трьох годин без поважних причин 15 і 16 квітня 2009 року) з 05.05.2009 року (а.с.32).

Попередня згода на вказане звільнення дана профспілковим комітетом 05.05.2009 року (а.с.41).

Підставою для звільнення слугувала доповідна від 28.04.2009 року начальника відділу збуту (а.с.36).

Проте, як вбачається з медичної довідки від 24.04.2009 року ОСОБА_3 зверталася за допомогою до дільничного терапевта 15 і 16 квітня 2009 року, проходила обстеження, встановлено діагноз: остеохондроз грудо-поперекового відділу хребта, корінцевий синдром (а.с.33).

У своєму поясненні позивачка обґрунтувала відсутність на роботі 15 і 16 квітня 2009 року поганим самопочуттям і звернення за медичною допомогою до лікарні (а.с.37).

Відповідно до двох листків непрацездатності позивачка хворіла з 17 по 22 квітня, з 05 по 15 травня 2009 року (а.с.15, 16).

Що стосується рішення суду в частині вирішення позовної вимоги про поновлення на роботі, то колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що 15.04.2009 року позивачка була відсутня на роботі з поважної причини, що не може вважатися прогулом. Що ж стосується відсутності на роботі позивачки 16 квітня 2009 року, то суд обґрунтовано прийняв до уваги ту обставину, що в день видачі наказу про звільнення (05.05.2009 року) позивачка була госпіталізована до лікарні (наявний листок непрацездатності), що унеможливлює її звільнення у вказаний день, і підставно встановив, що через отримання трудової книжки 06.05.2009 року її звільнення з роботи проведено з 06.05.2009 року.

Встановивши зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов в цій частині.

Обставини справи судом з’ясовані в повному обсязі, висновки суду відповідають встановленим обставинам і підтверджуються належними доказами.

Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, оскільки не спростовують висновків суду і не підтверджені належними доказами.

Таким чином, рішення суду у вказаній частині, яке постановлено при повному та всебічному з’ясуванні та дослідженні обставин справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін.

Що стосується рішення суду в частині вирішення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення на підставі ст.2371 КЗпП України з відповідача, який порушив законні права позивачки, що призвело до моральних страждань, на користь позивачки 500грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

При цьому колегія суддів вважає, що заявлена позивачкою сума у відшкодування моральної шкоди в 3000грн. не відповідає характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, тощо), яких зазнала ОСОБА_4 З урахуванням роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п.5 постанови від 31.03.1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” (про необхідність при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди виходити з засад розумності, виваженості та справедливості), колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції відносно задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 500грн.

Що стосується рішення суду в частині вирішення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п.5 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Відповідно до п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року “Про практику розгляду судами трудових спорів” – У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі

трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними

правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку

за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8лютого 1995 року N 100.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Проте суд фактично не розглянув вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. І при цьому відносно вказаної вимоги не досліджувалися юридичні обставини і не подавалися докази. Зазначивши про його стягнення, суд не обчислив саму суму цього заробітку.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що рішення суду у вказаній частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, при якому суду слід врахувати наведене та вжити передбачених законом заходів до справедливого, своєчасного розгляду і вирішенню справи.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 та п.5 ст.311 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу комунального підприємства “Комунальне транспортне підприємство” задовольнити частково.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 грудня 2009 року в частині стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 травня по 23 грудня 2009 року - скасувати і направити справу в цій частині на новий розгляд до того ж суду, іншим суддею.

В іншій частині рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий:

Судді: