Справа №2-а-1833/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 22-а/1890/14525/12 Суддя-доповідач - Жмака

Категорія - 99

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого Жмаки В. Г.,

суддів Попруги С. В., Собина О. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області

на постанову Білопільського районного суду Сумської області від 23 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,

в с т а н о в и л а:

Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 23 квітня 2010 року позов задоволено частково.

Поновлено строк звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Зобов’язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та за 2009 рік з 01 січня по 31 грудня 2009 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вірно виходив з наявності порушення прав позивача.

Колегія суддів знаходить висновок суду законним та обґрунтованим.

Позивач має статус дитини війни.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст.71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону N 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-V.

Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, визначена надбавки дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У 2009 році дія норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач у період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та за 2009 рік з 01 січня по 31 грудня 2009 року мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взяті, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Частково задовольнивши позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив зі змісту ч.2 ст.99 КАС України та того, що з позовом до суду позивач звернувся в межах встановленого законом строку, після того як дізнався про порушення своїх прав і з таким висновком колегія суддів погоджується.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205 КАС України, Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення” Закону України „Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Білопільського районного суду Сумської області від 23 квітня 2010 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -