Справа №2-а-1104/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 22-а/1890/13972/12 Суддя-доповідач - Жмака

Категорія - 99

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Жмаки В. Г.,

суддів - Попруги С. В., Собина О. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі

на постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 05 березня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі

про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -

встановила:

Постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 05 березня 2010 року вимоги задоволено, визнано протиправною бездіяльність відповідача і зобовязано нарахувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати з 01 травня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 841,80 грн.

У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки судове рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що задовольнивши вимоги позивача щодо сплати підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України від 18.11.04р. № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни»суд не прийняв до уваги положення ст.7 зазначеного закону про те, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

За цих обставин управління пенсійного фонду не мало підстав нараховувати будь-які підвищення до пенсії позивача, оскільки дія ст.6 Закону № 2195-ІV була зупинена, а після визнання Конституційним Судом України зупинення неконституційним, був відсутній механізм фінансування доплат.

З 2008 року підвищення пенсії позивачеві проводиться в межах розмірів, встановлених законом про Державний бюджет України на 2008 рік та постановою уряду № 530 від 28 травня 2008 року, а тому підстави для виплати в іншому розмірі відсутні.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за слідуючих обставин.

Вирішуючи спір і задовольняючи позов, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач, як орган якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і здійснити позивачу відповідні нарахування за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена. Але у порушення вимог зазначеного закону відповідач таких нарахувань не проводив, чим допустив протиправну бездіяльність.

Місцевий суд обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача, а колегія суддів доводи його як апелянта, щодо відсутності механізму фінансування підвищення пенсій відповідно до ст.6 Закону № 2195-ІV, оскільки реалізація позивачем права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормах законодавства, не може бути поставлена у залежності від бюджетних асигнувань. В звязку з цим, посилання апелянта на ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»про те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, є необґрунтованим.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні, враховуючи наступне.

Відповідно до статей 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобовязання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.

Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанцій повинен був визнати такі дії відповідача протиправними та зобовязати відповідача діяти відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про зобовязання відповідача нарахувати та виплатити конкретні суми, чим фактично виконав повноваження, покладені на відповідача.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвалена у справі постанова підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами»колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі задовольнити частково.

Постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 05 березня 2010 року змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частин вказівку про конкретно зазначені суми підвищення до пенсії, які підлягають нарахуванню ОСОБА_2.

У іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -