ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 р. Справа № 10647/10/9104

          Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                                         Глушка І.В.,

суддів                                                             Коваля Р.Й., Гуляка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Коломия Івано-Франківської області на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.12.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Коломия Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої допомоги дитині війни,-

ВСТАНОВИВ :

25.08.2009 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача. У позовній заяві просить поновити пропущений строк на звернення до суду та зобов’язати відповідача здійснювати на свою користь перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за період за 09.07.2007 по 31.07.2009 року відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни. Згідно з статтею 6 цього закону їй повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога виплачувалась в не повному обсязі. Просила позов задоволити.

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.12.2009 року позов задоволено частково. Поновлено позивачу строк на звернення до суду. Визнано протиправними дії відповідача. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Коломия Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Постанову суду оскаржило управління Пенсійного фонду України в м.Коломия Івано-Франківської області. Вважає, що постанова прийнята з неповним з’ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що залишається невизначеним порядок обчислення спірної доплати та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, оскільки статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено надану ст. 6 Закону соціальну гарантію. 09.07.2007 року окремі положення Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік» визнано неконституційними тим самим відновлено дію ст. 6 Закону, яка тривала до 31.12.2007 року, оскільки 01.01.2008 року ст. 6 Закону викладено в іншій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») (3551-12) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав в серпні 2009 року. Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 102 КАС України судова колегія вбачає підстави для відмови в задоволенні позовних вимог за 2007 рік, в частині зобов’язання відповідача виплатити оспорювану надбавку, у зв’язку із пропуском позивачкою строку на звернення до суду за захистом своїх прав та беручи до уваги те, що відповідач наполягає на застосуванні у спірних правовідносинах ч. 1 ст. 100 КАС України.

Разом з тим, при задоволенні позовних вимог позивача за 2008-2009 роки слід виходити з того, що рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, у відповідності до якого положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що обмежувало дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним, відтак за період з 25.08.2008 року по 31.07.2009 року ( із врахуванням позовних вимог та строку звернення до суду) вимоги підлягають задоволенню.

Попри вказане, колегія суддів не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Отже, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, виплат допомоги дітям війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".           

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

За таких обставин судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наведене в силу ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови, що оскаржується, та прийняття нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Коломия Івано-Франківської області задовільнити частково, а постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.12.2009 року у справі № 2а-651/09 скасувати.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Коломия Івано-Франківської області щодо не нарахування та невиплати в користь ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 25.08.2008 року по 31.07.2009 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Коломия Івано-Франківської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», за період з 25.08.2008 року по 31.07.2009 року, з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя          І.В. Глушко

Судді          В.В. Гуляк

          ОСОБА_2