ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"14" травня 2009 р. | Справа № 12/605/08 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: В.Б. Туренко
Суддів: Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук
при секретарі судового засідання –О.В. Лисіній
за участю представників сторін:
від позивача –не з’явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином
від відповідача –Я.В. Заливчий
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ТОВ „Консалтинговий Центр „ЕКЮ”
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 24.02.2009р.
у справі № 12/605/08
за позовом ТОВ „Консалтинговий Центр „ЕКЮ”
до ВАТ „Фірма „Ангела”
про стягнення 39288,89грн.
По справі оголошувалась перерва до 14.05.2009р.
встановив:
ТОВ „Консалтинговий Центр „ЕКЮ” 21.11.2008р. звернулось з позовом про стягнення з ВАТ „Фірма „Ангела” грошових коштів в сумі 37575,77грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору №25 від 8.07.2005р., укладеного між сторонами, позивач надавав відповідачу послуги з ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Згідно протоколу №8 від 15.08.2008р. сумісного засідання Правління та Наглядової Ради товариства прийнято рішення про передачу ведення системи реєстру до тимчасового реєстроутримувача –Філії „Миколаївське регіональне управління” ЗАТ КБ „Приватбанк”. 15.10.2008р. позивач виставив відповідачу рахунок №37 на загальну суму 38217,00грн., який був оплачений частково в сумі 1457,00грн., залишок боргу склав 36760,00грн. На суму боргу позивач нарахував пеню у розмірі 725,13грн. та 3% річних в сумі 90,64грн. за 30 днів прострочення платежу, відповідно до п. 4.6 договору, ст. 625 ЦК України. (а.с. 2-4).
20.01.2009р. ТОВ „Консалтинговий Центр „ЕКЮ” подана заява про збільшення позовних вимог, донараховано пеню та 3% річних за 93 дні прострочення платежу з 20.10.2008р. по 20.01.2009р., визначено їх розмір відповідно 2247,90грн. та 280,99грн. (а.с.45-46).
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач послався на те, що він не повинен вносити плату за розірвання договору та відшкодування витрат щодо його розірвання, так як це відбулося внаслідок односторонньої відмови позивача від договору; не повинен здійснювати оплату за збереження сертифікатів та документів системи реєстру, оскільки такого завдання, з урахування змісту ст. 901 ЦК України, позивачу не надавав, а відтак не повинен сплачувати пеню і 3% річних. (а.с. 39).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.02.2009р. (суддя Васильєва Л.І.), яке оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 16.03.2009р., у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, позивач 26.03.2009р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, позов задовольнити, посилаючись на неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу від відповідача не надійшли.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
8.07.2005р. між сторонами укладено договір №25 на ведення реєстру, за умовами якого Реєстратор (ТОВ „Консалтинговий Центр „ЕКЮ”) зобов’язався надати Емітенту (ВАТ „Фірма „Ангела”) послуги щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів, а останній –здійснювати оплату наданих послуг у встановлені строки за виставленими рахунками. Відповідно до пунктів 4.1.-4.3. договору, оплата робіт та послуг Реєстратора за ведення системи реєстру здійснюється за тарифами, які є невід’ємною частиною цього договору (Додаток №1). Зміна тарифів може бути лише за згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди, до підписання якої Реєстратором можуть виставлятися рахунки за розцінками Додатку №1. Якщо розцінки на послуги не передбачені в Додатку №1 в повному обсязі, або з’являється необхідність у виконуваній роботі без домовленості, діють внутрішні розцінки, затверджені керівником Реєстратора. Попередня оплата передбачена лише за абонентське обслуговування. Сторонами підписано Додаток №1 до договору, в якому визначені розцінки вартості послуг, що надаються Реєстратором. (а.с.9-17).
Наказом директора ТОВ „Консалтинговий Центр „ЕКЮ” від 3.03.2008р. №3 затверджено розцінки на надання реєстратором додаткових послуг, які не визначені у додатках до договорів на ведення реєстру. (а.с. 67-68).
4.07.2008р. позивачем на адресу відповідача направлено листа за вихідним № 97, яким реєстратор повідомив емітента про прийняття рішення щодо укрупнення товариства шляхом злиття з незалежним реєстратором ТОВ „Екос-сателіт” та про необхідність припинення дії договору№25 і переукладення його у тій же редакції з новим реєстроутримувачем – ТОВ „Екос-сателіт”. (а.с.40).
Зазначена пропозиція ТОВ „Консалтинговий Центр „ЕКЮ” була розглянута на сумісному засіданні Наглядової ради та Правління ВАТ „Фірма „Ангела” і відповідно до протоколу №8 від 15.08.2008р. прийнято рішення про укладення договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів з новим реєстроутримувачем - Філією „Миколаївське регіональне управління” ЗАТ КБ „Приватбанк”. (а.с.28).
Передача системи реєстру ВАТ „Фірма „Ангела” від ТОВ „Консалтинговий Центр „ЕКЮ” до нового реєстроутримувача відбулася 7.11.2008р., про що складено відповідний акт приймання-передачі. (а.с.26).
Предметом розгляду даного спору є часткова несплата відповідачем рахунку №37 від 15.10.2008р. в сумі 36760,00грн.
Як з’ясовано під час вирішення спору, позивач у зазначений рахунок виключив:
- вартість послуги за розторгнення договору в сумі 10000,00грн., згідно п.18 Додатку №1;
- витрати щодо розторгнення договору в сумі 5000,00грн., згідно п.18 Додатку №1 та п.10 розцінок, затверджених наказом №3 від 3.03.2008р.;
- вартість послуги за збереження сертифікатів в загальній сумі 7260,00грн., яка визначена виходячи із ціни 363,00грн. в квартал відповідно до п.24 Додатку №1, тобто 1452грн. за рік, нарахувавши зазначену суму на майбутні 5 років, починаючи з 7.11.2008р. по ІІІ квартал 2013 року (1452,00Х5);
- вартість послуги за збереження документів системи реєстру в загальній сумі 14500,00грн., виходячи із ціни 725,00грн. в квартал, що становить 2900,00грн. за рік, здійснивши нарахування на майбутні 5 років, починаючи з 7.11.2008р. по ІІІ квартал 2013 року (2900,00Х5). Зазначена послуга не передбачена Додатком №1 до договору, але позивач застосував розцінки за аналогічні послуги –зберігання сертифікатів відповідно до п.24 Додатку №1, оскільки, на його думку, умови їх збереження є тотожніми.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення вартості послуги за розірвання договору в сумі 10000,00грн. та витрат щодо його розірвання в сумі 5000,00грн., суд першої інстанції послався на те, що оскільки договір розірвано з ініціативи позивача, то у відповідача відсутній обов’язок щодо сплати зазначених сум.
Судова колегія не погоджується з таким висновком, так як оплата послуги за розторгнення договору та витрат щодо його розірвання передбачена п. 18 Додатку №1, п.10 розцінок вартості послуг, затверджених наказом реєстратора № 3 від 3.03.2008р. Умови договору №25 не ставлять обов’язок їх оплати в залежність від того з чиєї ініціативи розірвано договір, з чим погодився представник відповідача у судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги, але вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 903 ЦК України, ТОВ „Консалтинговий Центр „ЕКЮ” не має права на оплату зазначеної послуги та витрат.
Такі доводи не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки у вказаній законодавчій нормі мова йде про неможливість виконання договору, що настала з вини виконавця, а у даному випадку позивач вимагає оплати послуги за розірвання, а не виконання договору та витрат щодо такого розірвання і єдиною умовою виникнення зобов’язання по оплаті вищезазначеної послуги та витрат є факт розірвання договору.
Обов’язок емітента сплачувати у встановлені строки всі послуги реєстратора за виставленими рахунками передбачений п. 3.2.3 договору.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення 15000,00грн. підлягають задоволенню, відповідно до ст. 901 ЦК України із нарахуванням згідно п.4.6. договору №25, ст.ст. 549-551 ЦК України пені в сумі 917,26грн. (15000,00Х24%:365Х93 = 917,26) та 3% річних в сумі 114,66грн. (15000,00Х3%:365Х93 =114,66), згідно ч.2 ст. 625 ЦК України.
Вимога про стягнення з відповідача 7260,00грн. плати за зберігання бланків сертифікатів на майбутні 5 років визнана судом необґрунтованою з тих мотивів, що договором сторони передбачили оплату лише фактично наданих послуг, а не авансові платежі. Судова колегія погоджується з таким висновком, оскільки він відповідає зокрема, п.2.4.13 договору, яким передбачений обов’язок емітента оплачувати послуги реєстратора на умовах та у строк, визначені цим договором та додатковими угодами до нього, на підставі наданих реєстратором актів виконаних робіт. Тобто, за фактично надані послуги, зобов’язання сторін за яким, щодо надання послуг та їх оплати, припинились внаслідок його розірвання. (ч.1 ст.604 ЦК України).
Вимога про стягнення з відповідача 14500,00грн. –плати за зберігання документів системи реєстру, яка нарахована на майбутні 5 років визнана судом першої інстанції необґрунтованою, оскільки п.24 Додатку №1 до договору, на який посилався позивач, сторони не передбачили оплату зазначеної послуги, не визначили її вартість, не встановили обов’язок сплачувати авансові платежі за цю послугу, яка буде надаватись у майбутньому. Посилання позивача на п.24 Додатку №1, яким передбачено оплату за зберігання сертифікатів, що є, на думку останнього, тотожнім зберіганню документів системи реєстру, судом відхилено, так як чинне законодавство передбачає виконання тих зобов’язань, стосовно яких сторони домовились в договорі. Судова колегія погоджується з таким висновком, так як він відповідає матеріалам справи та ст.193 ГК України, ст. 526 ЦК України.
Обґрунтовуючи нарахування плати за послуги по зберіганню бланків сертифікатів та документів системи реєстру на майбутні 5 років, позивач послався на п.4 розділу ІІІ Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006р. №1000, зареєстроване Мінюстом України 22.01.2007р. за №49/13316, однак цей пункт визначає лише термін зберігання документів реєстратором, а обов’язки емітента щодо оплати послуг останнього визначаються договором на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, відповідно до ст.9 Закону України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10.12.1997р. №710/97-ВР (із змінами).
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог в частині стягнення 7260,00грн. та 14500,00грн.
Додатково судова колегія зазначає, що відповідно до ст.4 Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30.10.1996р. №448/96-ВР (із змінами), Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку –депозитарної діяльності, а саме діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів, затверджених рішенням ДКЦПФР від 26.05.2006р. №348, зареєстрованих Мінюстом України 11.08.2006р. за № 973/12847, вищезазначена діяльність здійснюється виключно на підставі виданої у встановленому порядку ліцензії.
Під час розгляду апеляційної скарги відповідачем надана постанова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.03.2009р. №156-МИ, якою ліцензія серії АБ № 177036 від 6.07.2005р., видана ТОВ „Консалтинговий Центр „ЕКЮ” на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів: діяльності щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів, анульовано, про що опубліковано в газеті „Цінні папери України” №13 від 2.04.2009р. і у свою чергу також свідчить про неправомірність нарахування реєстратором плати за послуги на майбутнє.
З урахуванням викладеного рішення суду підлягає скасуванню, позов задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15000грн. –вартість послуги за розірвання договору та витрат щодо його розірвання, пені в сумі 917,26грн., 3% річних –114,66грн., в іншій частині позову слід відмовити. Витрати по держмиту та на ІТЗ судового процесу підлягають стягненню з відповідача з урахуванням апеляційного перегляду пропорційно розміру задоволених вимог, згідно ч.5 ст.49 ГПК України.
Оскільки позивач, збільшуючи розмір позовних вимог, сплатив держмито у більшому розмірі, ніж встановлено п.п. „а” п.1 ст.3 Декрету КМУ „Про державне мито”, останньому слід видати довідку на повернення з Держбюджету України зайво сплаченого мита в сумі 32,87грн., згідно п.1 ст.8 означеного Декрету.
Керуючись ст.ст. 99, 103-105 ГПК України, колегія суддів -
постановила:
Апеляційну скаргу ТОВ „Консалтинговий Центр „ЕКЮ” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2009р. у справі № 12/605/08 скасувати.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ВАТ „Фірма „Ангела” на користь ТОВ „Консалтинговий Центр „ЕКЮ” 15000,00грн. основного боргу, 917,26грн. пені, 114,66грн. 3% річних, 240,48грн. держмита, у т.ч. за подання апеляційної скарги, 48,15грн. витрати на ІТЗ судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.
Видати ТОВ „Консалтинговий Центр „ЕКЮ” довідку на повернення з Державного бюджету України зайво сплаченого держмита в сумі 32,87грн. за квитанцією №2579 від 19.01.2009р. ВАТ АБ „Укргазбанк”.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.В. Поліщук