ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "07" травня 2009 р.                                                           Справа № 9/142

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Будь П.В. (довіреність №560 від 03.10.2008р.),

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Адвісмаш", м.Хмельницький

на рішення господарського суду Хмельницької  області

від "03" березня 2009 р. у справі № 9/142 ( суддя Олійник Ю.П.)

за позовом відкритого акціонерного товариства "ВГП" в особі Луцької філії, м.Луцьк

до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Адвісмаш", м.Хмельницький

про стягнення 195911,04 грн., у т.ч. 110132,01 грн. основного боргу, 5198,47 грн. пені, 80580,56 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами,  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької  області від 03.03.2009р. усправі №9/142 позов відкритого акціонерного товариства "ВГП" в особі Луцької філії до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Адвісмаш" про стягнення 195911,04 грн., у т.ч. 110132,01 грн. основного боргу, 5198,47 грн. пені, 80580,56 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 110132,01 грн. заборгованості, 5081,82 грн. пені, 77467,42 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1926,81 грн. витрат по сплаті державного мита та 115,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині стягнення з ТОВ НВФ "Адвісмаш" 77467,42 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові (а.с.37-38).

Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що рішення в частині стягнення 77467,42 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами (1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки) прийняте місцевим господарським судом  з порушенням норм матеріального права, а саме: ст.536, ч.3 ст.692 та ч.2 ст.625 ЦК України. Так, для застосування ст.536 ЦК України потрібне фактичне надання коштів кредитором у користування боржника. Частиною 3 ст. 692 ЦК України встановлено проценти, що є санкцією за прострочення виконання грошового зобов'язання, і вони не можуть стягуватися одночасно з процентами, що встановлені ст.536 ЦК України.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу №07/24 від 07.05.2009р. заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказавши, що судом правильно застосовано норми ч.3 ст.6 ЦК України, ч.3 ст.198 ГК України, ст.536, ч.3 ст.692 ЦК України. Зазначив, що пунктом 2 ст.536 ЦК України визначено, що розмір процентів за користування чужими грошовими  коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. У відповідності до зазначеної статті розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлено п.2.10 договору купівлі-продажу №М/37 від 26.02.2008р.

Представник відповідача у судовому засіданні не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справи в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 27.03.2009р., не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, повноту з'ясування та  доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.02.2008р. між відкритим акціонерним товариством "ВГП" в особі Луцької філії (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Адвісмаш" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №М/37 (далі - договір), згідно п.1.1 якого, Постачальник зобов'язується передати у встановлений договором термін у власність покупця металопродукцію (товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до договору (а.с.10-11).

Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за договором визначається у специфікаціях, рахунках-фактурах Постачальника (надалі  - рахунки-фактури), які є невід'ємними частинами договору, та/або видаткових накладних ( п.1.2 договору).

Згідно п.2.1 договору, загальна сума договору складає загальну вартість поставленого Товару, яка зазначена у рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, які були виставлені Постачальником для оплати Покупцю по договору.

Відповідно до пункту 2.2. договору, оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у  договорі або у рахунках-фактурах.

Пунктом 2.6 договору сторони передбачили, що  якщо товар було відпущено без попередньої оплати - то Покупець зобов'язаний оплатити вартість товару протягом 10 календарних днів від дати поставки товару, якщо інше не зазначено у рахунку-фактурі.

Згідно п.2.10 договору, у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує Постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Позивач свої зобов'язання, які передбачені вищевказаним договором, виконав у повному обсязі, поставивши відповідачу товар на загальну суму 113759,86 грн., що підтверджується видатковими накладними №ХМ-001649 від 11.09.2008р. на суму 8493,70 грн., №ХМ-001705 від 19.09.2008р. на суму 1196,43 грн., №ХМ-001877 від 22.10.2008р. на суму 98673,93 грн., №ХМ-001879 від 22.10.2008р. на суму 1632,00 грн., №ХМ-002148 від 19.12.2008р. на суму 3763,80 грн. (а.с.12-16).

Поставлений товар був отриманий відповідачем, що стверджується довіреностями серії ЯПМ №271245 від 10.09.2008р., №086912 від 21.10.2008р., №086998 від 18.12.2008р. (а.с.17-19).

Відповідач свої зобов'язання, передбачені договором, виконав частково, перерахувавши 23.12.2008р. на розрахунковий рахунок позивача кошти в сумі 3627,85грн. (а.с.9).

За вказаних обставин,  ВАТ "ВГП" в особі Луцької філії звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою №07/01 від 08.01.2009р. про стягнення з ТОВ НВФ "Адвісмаш" 110132,01 грн. основного боргу, 80580,56 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 5198,47 грн. пені, нарахованої за період з 21.09.2008р. по 08.01.2009р.

У відзиві на позовну заяву від 03.03.2009р. відповідач визнав позов у частині стягнення з нього суми основного боргу - 110132,01 грн. та 5198,47 грн. пені (а.с.28-29).

З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До  виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.ч.1,2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його  прийняття або  прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Нормою ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав у повному обсязі та у строк,  встановлений п.2.6 договору, зобов'язання щодо оплати переданого позивачем товару, тобто вважається таким, що прострочив.

Згідно зазначених обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача (боржника) 110132,01 грн. боргу.

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі  порушення зобов’язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст.ст.1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. N 543/96-ВР, платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.  Розмір   пені обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що за прострочення строків оплати Товару, встановлених в цьому Договорі та додатках до нього, Покупець на вимогу Постачальника, сплачує Постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку суми позову, позивачем проведений розрахунок пені за період з 21.09.2008р. по 08.01.2009р. в розмірі 5198,47 грн. (а.с.9). Однак, при проведенні розрахунків останнім не було враховано норми ч.5 ст.254 ЦК України, згідної якої, якщо останній день строку припадає на вихідний,  святковий або  інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Таким чином, розрахунки пені необхідно проводити, як правильно зазначив суд першої інстанції, з 22.09.2008р., оскільки 21.09.2008р. - вихідний день (неділя).

Отже, за період прострочення виконання грошового зобов'язання - з  22.09.2008р. по 08.01.2009р. (109 днів), відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 5081,82 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд правильно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 5081,82 грн. пені та відмовив в стягненні 116,65 грн. пені.

Згідно ч.3 ст.692 ЦК України у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами   боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, пунктом 2.10 договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Позивач нарахував відповідачу 80580,56 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 21.09.2008р. по 08.01.2009р. (розрахунок а.с.9), але при цьому  не врахував положення ч. 5 ст. 254 ЦК України. Так, нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами необхідно проводити з 22.09.2008р. по 08.01.2009р. (109 днів).

З огляду на викладене господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача 77467,42 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та відмовив в стягненні 3113,14 грн.

За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Адвісмаш".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 03.03.2009р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                      ПОСТАНОВИВ:

1.  Рішення господарського суду Хмельницької  області від 03 березня 2009 року у справі №9/142 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Адвісмаш", м.Хмельницький - без задоволення.

2. Справу № 9/142 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 4 прим.:

1 – до справи,

2,3 – сторонам,

4 – в наряд.