Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

№ 2-840/09

    м. Запоріжжя                                 20 травня 2009 року

Шевченківський районний суд  м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді  Зарютіна П.В.

при секретарі Чернишовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та сектору громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькі області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зобов’язання зняти реєстрацію, -  

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася  до суду з вищезгаданим позовом.

В позові вказує, що позивач та її чоловік ОСОБА_3, їх спільна дитина  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на протязі 10 років спільно проживають у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1. Ця квартира не приватизована, основним квартиронаймачем є ОСОБА_3 та на його ім’я оформлено особовий рахунок № 32601754. Місце проживання позивача з дитиною зареєстровано за адресою квартири. Позивач та ОСОБА_3 виконують обов’язки, що  виникають з договору найму  житлового приміщення, оплачують квартирну плату та плату  за комунальні послуги.

В зазначеній квартирі зареєстровано місце проживання  відповідача ОСОБА_2 - доньки ОСОБА_3 від попереднього шлюбу. На протязі останніх п’яти років відповідач  в спірній квартирі не проживає жодного дня, вселитись не намагалась, її речей у квартирі немає. Як відомо позивачу, відповідач останні три роки проживала за межами м. Запоріжжя.

Позивач зазначає, що відповідач без поважних причин була відсутня за адресою реєстрації свого місця проживання у спірній квартирі більше шести місяців та таким чином втратила право на користування квартирою № 118 в будинку № 23 по вул. Вороніна в м. Запоріжжя. До цього часу відповідачка не зняла свою реєстрацію в добровільному порядку та залишається зареєстрованою  в ІНФОРМАЦІЯ_2. На підставі вищевикладеного позивач просить суд  визнати ОСОБА_2  такою, що втратила  право на користування квартирою № 118 в будинку № 23 по вул. Вороніна в м. Запоріжжя та  зобов’язати зняти відповідача з реєстрації у названій квартирі.

У судовому засіданні позивач, представник позивача підтримали заявлені вимоги, просили суд позов задовольнити в повному обсязі за вищевказаними підставами.

У судовому засіданні відповідач, представник відповідача, на позов заперечили в повному обсязі, зазначаючи, що з 2006 року відповідач тимчасово працює в ПП «Дім-Оллен», що знаходиться в м. Київ, однак її робота пов’язана з постійними роз’їздами, фактично відповідач є представником вищевказаної фірми у південно-східному регіоні України. Відповідач має  постійне місце проживання за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, у зв’язку  з виробничою необхідністю відповідачка  регулярно  відвідувала  м. Дніпропетровськ, м. Запоріжжя, АРК, м. Київ, на момент  перебування  в м. Запоріжжя проживала в спірній квартирі.

З листопада 2008 року відповідач була змушена   доглядати за бабусею ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка за медичними характеристиками  має потребу  в постійному догляді.  З  цього часу відповідачка була змушена більшу частину  часу знаходитись  за адресою:  м. Запорожжя, вул. 40 років Радянської України, 2 а, кв. 63.  При цьому в квартирі АДРЕСА_3 постійно заходяться особисті речі  та одяг відповідача.  В зв’язку із тим, що відповідач часто знаходилась за межами  м. Запоріжжя та не могла регулярно оплачувати  комунальні послуги то вона надавала ОСОБА_1 грошові кошти  на оплату комунальних послуг та квартплати.  Крім того, відповідач наприкінці 2008 року самостійно двічі здійснювала оплату комунальних послуг та квартплати.  Таким чином, відповідач вважає, що позовні вимоги  ОСОБА_1 не підтверджуються фактичними обставинами, є незаконними та не підлягають задоволенню, просить суд в позові відмовити.  

Представник відповідача - сектору громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькі області - до суду  не з’явився, про день, час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Начальник названого сектору своєю заявою просив справу розглянути без їх участі та вирішити її на розсуд суду.

Крім того, в силу вимог ч.3 ст. 36 ЦПК України суд слухав справу за відсутності представника  третьої особи у справі – КП ?РЕЖО № 3”, начальник якого своєю заявою просив справу розглянути без їх участі та вирішити її на розсуд суду.

До участі у справі була залучена в якості третьої особи неповнолітня ОСОБА_4 в особі її законного представника – її матері ОСОБА_1 – позивача у справі.

Крім того, до участі у справі також був залучений в якості третьої особи ОСОБА_3, який про факти, що мають значення у справі, і відомі йому особисто, був допитаний як свідок. Заявлені позові вимоги ОСОБА_3 просив вирішити на розсуд суду.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини,  вислухавши пояснення учасників судового розгляду, свідчення допитаних по справі свідків, дослідивши надані суду докази, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню.

    Статею 71 ЖК України встановлено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його  сім'ї  за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

    Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

    Згідно вимог ст. 72 ЖК України визнання особи такою,  що втратила право  користування  жилим приміщенням  внаслідок  відсутності  цієї  особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

    Судом встановлено, що у спірній неприватизованій квартирі АДРЕСА_4 є зареєстрованими: позивач ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 (відповідальний квартиронаймач), їх спільна дитини ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2

    В зазначеній квартирі мешкають вище перелічені  особи, за виключенням відповідача ОСОБА_2  

    Перелічені обставини підтверджені поясненнями сторін, показаннями ОСОБА_3 та довідкою КП «ВРЕЖО № 3» від 24.11.2008 року, які узгоджуються між собою та яким у суду немає підстав не довіряти.

    ОСОБА_2 оселилася та була зареєстрована у спірній квартирі як член сім’ї наймача зі свого народження, проте у 2004 році добровільно виїхала із спірної квартири та з  2004 року працює редактором відділу у ПП «Дім-Оллен» (м. Київ).

    З цього часу відповідач в квартирі АДРЕСА_4 не мешкає та названою квартирою не користується, а такої можливості відповідач позбавлена не була.

    Перелічені обставини підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_3, наданими управлінням ПФУ в Шевченківському районі м. Києва за 2004-2007 рр., довідкою ПП «Дім-Оллен», поясненнями позивача, показаннями ОСОБА_3, показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які узгоджуються між собою.

    При цьому суд критично оцінює пояснення відповідача щодо користування нею спірною квартирою, оскільки позивач прямо зацікавлена у результатах вирішення справи, і такі пояснення суперечать вище переліченим доказам, яким у суду немає підстав не довіряти.

    З пояснень відповідача, показань ОСОБА_3 вбачається, та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з листопада 2008 року та до теперішнього часу мешкає у своєї бабусі ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5.

    Таким чином суд дійшов до висновку про те, що відповідач була відсутня АДРЕСА_6 понад шість місяців без поважних причин.

    На правильність висновку суду не впливає та обставина, що відповідач надає допомогу своїй пристарілій бабусі, бо як встановлено судом, ОСОБА_2 стала мешкати в АДРЕСА_7 лише з листопада 2008 року.

    З показань допитаних свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вбачається, що свідки мали лише поодинокі випадки відвідування спірної квартири. У суду немає підстав не довіряти показанням ОСОБА_3, який постійно мешкає у спірній квартирі, та суду достовірно показав, що відповідач не мешкає та не користується спірним житловим приміщенням. Тому на правильність висновку суду не впливають і показання названих свідків.

    Крім того, встановлені судом факти поодиноких оплат відповідачем в кінці 2008 року комунальних послуг (що підтверджуються матеріалами справи) норми ЖК України не пов’язують з  випадками, при яких житло зберігається за тимчасово відсутнім членом сім'ї наймача.

    За таких встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин, суд вважає, що позовна вимога про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням – є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

      Проте, на думку суду не підлягає задоволенню вимога щодо зобов’язання сектору громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькі області зняти реєстрацію відповідача в квартирі АДРЕСА_3.

Так, згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з позовом є обов'язкова наявність порушення, невизнання чи оспорювання прав, свобод чи інтересів цієї особи.

Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

При цьому суд зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

    Таким чином суд дійшов до висновку про те, що позовна вимога про зобов’язання сектору громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькі області зняти реєстрацію відповідача в квартирі АДРЕСА_3 не є обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 3, 10, 57-60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила  право на користування квартирою № 118 в будинку № 23 по вул. Вороніна в м. Запоріжжі.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення ядку ірі 8 (вісім) грн._______________________________________________________________________________________заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                 Суддя                                            П.В. Зарютін