Справа № 2- 1113/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2011 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді- Лозинської М.І.,

при секретарі- Продан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві про визнання шлюбу недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду в липні 2010 року до відповідачки в якому просила визнати шлюб, укладений між ОСОБА_3, який є ії батьком та відповідачкою ОСОБА_2, укладений 24 червня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського управління юстиції м. Києва по актовому запису № 881 недійсним, з моменту укладення , з 24 червня 2009 року. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала про те, що є донькою ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_4 . Як зазначає позивачка після смерті батька під час оформлення спадщини їй стало відомо про одруження батька перед своєю смертю . Вважає, що даний шлюб є фіктивним, оскільки батько починаючи з 2008 року був незрячий, майже рік не міг вільно пересуватись і на момент реєстрації шлюбу йому виповнилось 91 рік у зв`язку з чим у неї виникає сумнів в дійсності шлюбу, тому що на ії думку у батька не було наміру створити сім»ю , шлюбно-сімейних відносин вони не підтримували , разом не проживали, спільне господарство не вели. Вважає також ,що відповідачці було відомо про стан здоров`я батька, тому вона прискорила день реєстрації шлюбу, подавши до РАГС довідку з поліклініки № 1 Солом`янського району м. Києва. Після реєстрації шлюбу, відповідачка проживає в квартирі по АДРЕСА_1. Так як даний шлюб порушує права позивачки, як спадкоємиці першої черги вона змушена звернутись до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивачка та ії представник позовні вимоги підтримали та просили їх задоволення.

Відповідачка та ії представники в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідачка в обгунтування своїх заперечень, зазначила про те, що вона з покійним ОСОБА_3 познайомилась у 1989 році на спільній роботі в Київському технікумі залізничного транспорту, де він працював. В 1995 році вони стали проживати однією сім`єю за місцем проживання покійного -АДРЕСА_1. Як зазначає відповідачка ОСОБА_1, неодноразово пропонував їй укласти шлюб, однак вона не наважувалась на його реєстрацію. В травні 2009 року вони з ОСОБА_1, вирішили зареєструвати шлюб. Оскільки ОСОБА_1, не мав змоги прийти до відділу реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції міста Києва для реєстрації шлюбу, тому церемонія реєстрації проходила вдома за адресою: АДРЕСА_1. Вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.

Третя особа- Відділ реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції м. Києва в судове засідання свого представника не направили, через канцелярію суду направили клопотання в якому просили справу розглянути без участі їх представника. ( а.с.99).

Вислухавши пояснення позивачки, представника позивачки, відповідачки та ії представників, дослідивши матеріали справи, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що 24 червня 2009 року між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований шлюб, що підтверджується актовим записом про шлюб № 881 ( а.с.56) та на підставі якого Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво про шлюб Серія НОМЕР_1 .( а.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер про що свідчить свідоцтво про смерть( а.с.7).

Позивачка , яка є донькою померлого ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визнання даного шлюбу недійсним , посилаючись на те, що такий шлюб є фіктивним, оскільки його реєстрація здійснена без наміру створення сімейних відносин, зважаючи на вік батька, стан здоров»я. При цьому зазначила, що про існування даного шлюбу їй стало відомо під час звернення з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті батька.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 4 статі 59 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 21,24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Як зазначила в ході судового розгляду відповідачка шлюб був зареєстрований за взаємною згодою ії та покійного, який за час спільного життя з 1995 року неодноразово виказував свою волю щодо реєстрації шлюбу. При цьому відповідачка зазначила, що з 1995 року вони проживали однією сім`єю, мали спільний бюджет та вели спільне господарство.

Відповідно до статті 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей , а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб.

Згідно з статті 28, 33 СК України заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їх вибором. За заявою наречених реєстрація шлюбу може відбуватись за місцем їхнього проживання, а місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути до державного органу реєстрації актів цивільного стану.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 23 травня 2009 року відповідачка та ОСОБА_3 особисто звернулись РАГС Солом`янського районного управління юстиції з заявою про реєстрацію шлюбу, про що свідчить їх власна заява , вх № 1035/03-149 від 23.05.2009 року .( а.с.57).

Судом встановлено, що на підставі висновку ЛКК Поліклініки № 1 Солом`янського району м. Києва від 15.05.2009 року, який свідчив про можливість пересування ОСОБА_3 в межах квартири , реєстрація шлюбу відбулась удома за місцем проживання ОСОБА_1, за адресою : АДРЕСА_1 ( а.с.57), що також підтвердилось фотокартками наданими відповідачкою про проведення реєстрації шлюбу, оглянутими в ході судового розгляду та копії яких знаходяться в матеріалах справи. ( а.с.105-108).

Відповідно до статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним їз них без наміру створення сім»ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»встановлено, що згідно з Сімейним кодексом України шлюб може бути визнано недійсним ща рішенням суду або за заявою заінтересованої особи до органу РАЦС.

При розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов'язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним.

За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК). Шлюб не може бути визнано недійсним, якщо на момент розгляду справи відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

У випадках, передбачених ст. 41 СК , шлюб за рішенням суду може бути визнаний недійсним. У даному разі вирішення цього питання залежить від встановлених судом обставин. СК вказує на підстави, за яких шлюб може бути визнано недійсним, зокрема коли шлюб було укладено між усиновлювачем і усиновленою дитиною; двоюрідними братом і сестрою чи іншими родичами; з особою, яка не досягла шлюбного віку, тощо. Разом з тим, наявності одного із вказаних фактів недостатньо для визнання шлюбу недійсним. Таким чином, вирішуючи справу, судам слід брати доуваги те, наскільки цим шлюбом порушено права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 3 СК України сім»ю складають особи, які спільно проживають , пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Судом встановлено, що з 1989 року відповідачка та покійний ОСОБА_1, знайомі один з одним, з 1995 року вони проживають однією сім`єю за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні допитані в якості свідка ОСОБА_5 , зазначила про те, що знала ОСОБА_3 з 1993 року, та познайомилась з ним на весіллі доньки відповідачки, знала ,що покійний з ОСОБА_2, проживали разом як чоловік та жінка; була особисто присутньою під час реєстрації шлюбу , яка проводилась удома за місцем проживання ОСОБА_3

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4, який є учнем покійного ОСОБА_3 підтвердив те, що відповідачка з ОСОБА_3 працювали разом в Київському технікумі залізничного транспорту де і познайомились, та підтвердив те, що з 1995 року вони проживали разом однією сім`єю.

Доказів в спростування спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_3 з відповідачкою , позивачкою не надано. При цьому відповідачкою зазначено, що позивачці було достеменно відомо про їх тривале спільне проживання, що нею не оспорювалось.

Крім того, про спільне проживання покійного з відповідачкою свідчить також надана відповідачкою довіреність видана ОСОБА_3 14 .09.2007 року на ім`я відповідачки на отриманні належних ОСОБА_3 грошей по рахунку № 110594 в ВАТ «Державний ощадний банк України». ( а.с.159).

Наданий Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз висновок судово-почеркознавчої експертизи, яка була призначена судом по клопотання позивачки підтвердив те , що підписи від імені ОСОБА_3 в актовому записі про шлюб виконані ним особисто , але під впливом на нього збиваючих факторів природного характеру, що обумовлено похилим його віком.(а.с. 214-222).

Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість,достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Отже, оцінюючи докази у їх сукупності, враховуючи те, що відповідачка з покійним ОСОБА_3 тривалий час проживала однією сім`єю з 1995 року, мала спільний бюджет та вела спільне господарство і це встановлено судом в ході розгляду справи, зважаючи на характер їх взаємин, те, що реєстрація шлюбу відбулась за вільним волевиявленням ОСОБА_3 та у відповідності до вимог чинного законодавства, суд вважає, підстав з якими закон пов`язує недійсність шлюбу не встановлено. Посилання позивачки на фіктивність шлюбу нею не доведені та не підтверджені, крім наведення загальних фраз , а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст..ст.3,21,27,28,33,40,41,42 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»,ст.ст. 11,60,209,212-215,218,294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві про визнання шлюбу недійсним залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення мають право на його оскарження на протязі десяти днів з моменту отримання його копії.

Суддя: