Справа №22-ц-2587/10 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія -
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2010 року м.Суми
колегія суддів судової палати у цивільних справах :Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - ГагінаМ.В.
суддів - Ільченко О.Ю., Лузан Л.В.
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.II.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе» на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 26 травня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановила:
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним позовом, який обґрунтовувала тим, що з 1979 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, а 24 листопада 2009 року її було звільнено з посади кранівника цеху №15 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Вона вважає своє звільнення незаконним, оскільки має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, тривалий безперервний стаж, у зв'язку з чим мала переважне право на залишення на роботі перед іншими працівниками, тому просила поновити її на роботі та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 26 травня 2010 року ОСОБА_2 задоволено частково - визнано незаконним та скасовано наказ директора по персоналу ВАТ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе» від 24 листопада 2009 року №9109/ок про звільнення позивачки з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України, поновлено її на роботі на посаді кранівника п'ятого розряду механоскладального цеху №15 ВАГ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе», стягнуто з відповідача на її користь 10455 грн. 24 коп. без утримання всіх обов'язкових платежів та податків. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ВАТ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе» на користь держави 104 грн. судового збору та 120 ірн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ВАТ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе» просить скасувати зазначене рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2
При цьому апелянт посилається на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, зазначає, що суд дійшов невірного висновку про те, що відмова профспілкового комітету у наданні згоди на звільнення є мотивованою. Крім того, вказує, що судом не взято до уваги, що позивачка на момент її звільнення мала догану, та невірно обраховано розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Заслухавши пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення позивачки та її представника, які просили рішення суду залишити без зміни, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважас, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 01 серпня 1979 року була прийнята на роботу кранівником цеху №15 СМПО ім.М.В.Фрунзе, має п'ятий розряд.
29 травня 2009 року позивачці оголошено догану за порушення внутрішнього трудового розпорядку.
Згідно з наказом генерального директора ВАТ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе» від 01 липня 2009 року №205 прийнято рішення про скорочення чисельності штату у зв'язку зі змінами в організації виробництва.
04 серпня 2009 року позивачка була попереджена про майбутнє звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва. Виборний орган первинної профспілкової організації - цеховий комітет, розглянувши подання начальника ( відділу кадрів від 28 вересня 2009 року та повторне подання від 26 жовтня 2009 року, * відмовив у наданні згоди на звільнення ОСОБА_2 з роботи, обгрунтувавши відмову тим, що вона є бригадиром кранівників, має п'ятий розряд, 30 років трудового стажу у ВАТ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе», нагороджена відзнаками, є спеціалістом високої кваліфікації, не має інших членів сім'ї з самостійним заробітком.
Наказом директора по персоналу від 24 листопада 2009 року №9109/ок ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.
Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності зі ст. 212 ч. II ЦПК України, дослідив усі наявні у справі докази та дав їм оцінку, що ґрунтується на І всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, у зв'язку з І чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову! ОСОБА_2
Відповідно до ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у зв'язку зі скороченням штату працівників може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
З матеріалів справи вбачається, що цеховий комітет двічі відмовив у наданні такої згоди, при цьому навівши мотивоване обґрунтування такої відмови (а.с.48-49, 50-53).
Крім того, в ході розгляду справи встановлено, що вже після прийняття рішення про скорочення штату працівників відповідно до наказу генерального
директора ВАТ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе» від 01 липня 2009 року №205, безпосередньо перед попередженням позивачки про вивільнення, в цех №15 згідно з наказом директора по персоналу від 21 липня 2009 року №5348/ок був прийнятий на роботу кранівником третього розряду випускник Сумського центру професійно-технічного навчання, а 04 серпня 2009 року позивачка була уже попереджена про майбутнє звільнення, тобто ще до звільнення позивачки в порушення вимог ст.42-1 КЗпІІ України відповідач саме новому працівнику надав перевагу у залишенні на роботі.
Крім того, іншої роботи їй не запропоновано, хоча з її цеху були звільнені ще два кранівники з послідуючим працевлаштуванням в інших цехах.
Доводи апелянта про те, що на момент звільнення позивачка мала дисциплінарне стягнення, тому не мала переважного права на залишення на роботі, були предметом судового розгляду суду першої інстанції і з цього приводу є відповідні висновки в рішенні, з якими погоджується колегія суддів як за вищевикладених обставин, так і з тих умов, що клопотання начальника відділу кадрів на порушення вимог ч.2 ст.43 КЗпП України не містить відповідних обґрунтувань щодо доцільності звільнення ОСОБА_2 (а.с.15).
Стосовно доводів апелянта про те, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначений не вірно, оскільки не враховані отримані позивачкою виплати, то вони заслуговують на увагу.
Так, при звільненні позивачці виплачено 1797 грн. вихідної допомоги (а.с.63), крім того, в суді апеляційної інстанції встановлено, що за період з 26 листопада 2009 року по 31 травня 2010 року вона отримала 5328 ірн. 72 коп. допомоги по безробіттю, у зв'язку з чим обрахований судом розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зменшенню на зазначені суми відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Отже, стягненню на користь позивачки підлягає 3329 грн. 52 коп. (10455,24 -1797,00 - 5328,72), у зв'язку з цим підлягає і зменшенню стягнений судом судовий збір на користь держави.
З урахуванням викладеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в частині стягнення середнього заробітку та судового збору.
Керуючись ст.ст. 307 ч.І п.2, 309 ч.І п.4, 313, 316 ЩІК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумське машино¬будівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе» частково задовольнити.
Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 26 травня 2010 року змінити в частині стягнення середнього заробітку та судового збору.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе» на користь ОСОБА_2 3329 (три тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 52 коп. середнього
заробітку за час вимушеного прогулу, а не 10455 грн. 72 коп., як визначив суд першої | інстанції, та на користь держави 51 грн. судового збору, а не 104 грн. В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двох місяців може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий -
Судді -