Справа №22-ц-4513/10 Суддя-доповідач - Лузан

Категорія -

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2010 року м.Суми

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Жмаки В.Г.,

суддів - Лузан Л.В., Дубровної В.В.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення ПУТИВЛЬСЬКОГО районного суду Сумської області від 21 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину та на жінку, з якою проживає дитина,-

встановила:

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 21 квітня 2010 р. позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, 04.12,1965 року народження, аліменти на його неповнолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 30 відсотків для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 12.08.2009 року і до досягнення дитиною повноліття, та аліменти на утримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій сумі в розмірі 200 грн. щомісяця, починаючи стягнення з 12.08.2009 року і до досягнення дитиною трьох років.

Стягнення аліментів проводити на користь матері дитини - ОСОБА_2

Рішення суду в межах суми платежу аліментів, за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнуто з ОСОБА_1 51 грн. судового збору на користь держави та 120 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, та що судом були порушені норми матеріального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (ас. 2).

З матеріалів справи вбачається, що батьки ОСОБА_3 не перебували у шлюбі, проте заперечення ОСОБА_1 про те, що він не є батьком ОСОБА_4, спростовуються рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 11 листопада 2008 року, яким було встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ас.40).

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_3 в даний час проживає зі своєю матір’ю, ОСОБА_2, в с. Мачулища Путивльського р-на Сумської області.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що раніше офіційно не працював, але в даний час має офіційну заробітну плату.

Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч.1 ст.180 СК України); мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж ЗО відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч,2 ст.180 СК України).

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1. ст. 183 СК України).

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на доньку ОСОБА_3 постановлене з дотриманням діючого законодавства.

Відповідно до ст. 84 СК України : ч.2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч. 4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно до ч.2 ст.91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_2 має право на утримання з боку ОСОБА_1, так як з нею проживає їх донька, до досягнення дитиною трьох років. Доводи апелянта про протилежне не ґрунтуються на законі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що в м. Путивлі має двокімнатну квартиру, але останнім часом проживає в м. Києві, у дружини, раніше офіційно не працював, але в даний час має офіційну заробітну плату, проте не надав суду довідок про її розмір.

Колегія суддів вважає, що відповідач не надав суду належних доказів про те, що не може надавати матеріальну допомогу ОСОБА_2 відповідно до ч,2 ст. 84 та ч.2 ст.91 СК України. Його посилання на те, що його матеріальної допомоги потребують хворі дружина та її мати, не звільняють його від передбаченого законом обов’язку надавати утримання жінці у разі проживання з нею їх спільної дитини до досягнення дитиною трьох років. Відповідач не надав доказів про те, що його дружина є непрацездатною, крім того діюче законодавство не передбачає обов’язку відповідача утримувати або надавати матеріальну допомогу матері своєї дружини (тещі).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування постановленого рішення.

Керуючись ст.ст. ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія

суддів -

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 21 квітня 2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів ,

Головуючий –

Судді -