ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.09                                                                          Справа №  27/98/09

   Дроздова С.С.За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна”, м. Запоріжжя  

до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2, м. Запоріжжя

про стягнення 24 032 грн. 32 коп.

                                                                                                                Суддя     Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача:  Сахно О.О., на підставі довіреності № 03 від 02.01.2009 р.

Від відповідача: ОСОБА_2 - суб’єкт підприємницької діяльності, на підставі паспорту № НОМЕР_4 від 15.10.1998 р.

У судовому засіданні, відкритому 23.03.2009 р. оголошувалася перерва, на підставі  ст. 77 ГПК України, з метою надання сторонами додаткових доказів.

Ухвалою  виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області  від 09.04.2009 р. за заявою судді,, згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору було продовжено на один місяць, Ухвалою суду від 09.04.2009 р. на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено.

У судовому засіданні, відкритому 06.05.09 р. оголошувалася перерва, на підставі  ст. 77 ГПК України, з метою надання сторонами додаткових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 08.05.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відкрите акціонерне товариство “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь”                    ім. А.М. Кузьміна”, м. Запоріжжя звернулося до господарського  суду з позовною заявою про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2,   м. Запоріжжя 24 032 грн. 32 коп. заборгованості, в тому числі 21 269 грн. 59 коп. основного боргу, 307 грн. 60 коп. 3 % річних від простроченої суми та 2 455 грн. 13 коп. пені за неналежне виконання умов договору.

               Ухвалою господарського суду від 12.02.2009 р. порушено провадження у справі                     № 27/98/09 та призначено судове засідання на 23.03.2009 р.

З метою надання сторонами додаткових доказів у справі, у судовому засіданні, відкритому 23.03.09 р. оголошувалася перерва, на підставі ст. 77 ГПК України. Судове засідання призначено на 09.04.09 р.

Ухвалою  виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області  від 09.04.2009 р., за заявою судді, згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору продовжено на один місяць.

Ухвалою суду від 09.04.2009 р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, з метою надання сторонами додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні, відкритому 06.05.09 р. оголошувалася перерва, на підставі                ст. 77 ГПК України, з метою надання сторонами додаткових доказів до 08.05.2009 р.

08.05.2009 р. слухання справи 27/98/09 продовжено.

08.05.2009 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача у судовому засіданні, відкритому 08.05.2009 р. підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні, відкритому 08.05.2009 р. надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав у повному обсязі та надав письмове клопотання в порядку ст. 121 ГПК України, про надання відстрочення виконання рішення суду  строком на три місяці, в обґрунтування посилається на те, що у зв’язку з фінансовою нестабільністю  та наявністю інфляційних процесів у економіці держави, а також наявністю у відповідача кредитних договорів в АБ “Форум” та  “Приватбанк” (№ 00640807 КЕе на                       5 тисяч доларів, № ZPU Oqa 00000171 на  41 тисячу  доларів США), в яких відповідач є позичальником, тому на теперішній час не в змозі виплачувати суму заборгованості перед позивачем.

Позивач  заперечив проти надання відстрочення виконання судового рішення строком на три місці, обґрунтованої відповіді не надав.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа  здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

            Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

            Позов –це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально –правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально–правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст.20 ГПК України  право на захист особа здійснює на свій розсуд.   

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на той факт, що 01.02.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством “Дніпроспецсталь” ім. А. М. Кузьміна” та суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_2 було укладено договір оренди № 1303083551.

Відповідно до п. 1.1 договору, ВАТ “Дніпроспецсталь” передало в строкове платне користування СПД –фізичній особі ОСОБА_2 під розміщення центру здоров’я,  частину нежилого приміщення, що знаходиться в будівлі  за адресою: м. Запоріжжя пр-т Металургів, 6, загальною площею 167,1 м2 (к. 105, 106, 138, 139, 140), в тому числі 80,2 м2 –основна площа, 26,3 м2  - допоміжна площа, 60,6 м2 –місця загального користування.

Відповідно до п. 1.3 договору строк дії договору оренди з 01.02.2008 р. по                30.06.2008 р., строк оренди відповідає строку дії договору.

Згідно п. 2.1 позивач - ВАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь”                                         ім.  А.М. Кузьміна” передає відповідачу - суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_2 об’єкт оренди по акту приймання-передачі, в якому зазначаються технічний стан приміщення на день здачі в оренду. Акт приймання –передачі є невід’ємною частиною договору.

Зазначені в договорі приміщення, згідно з п. 2.1 договору, було передане в оренду за актом приймання-передачі 01.02.2008 р.

Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що за об’єкт оренди відповідача сплачує щомісячно позивачу орендну плату за наступним тарифом: 60 грн. 00 коп. (у тому числі ПДВ) за 1 м2 основної площі, 30 грн. 00 коп. за 1 м2 допоміжних приміщень та 14 грн.                00 коп. (у тому числі ПДВ) за 1 м2 місць загального користування.

Відповідно до умов п. 4.3 договору,  щомісячний розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації на коефіцієнт інфляції за попередній місяць. Індексація розміру орендної плати здійснюється ВАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна” з наростанням. У випадку зміни індексу інфляції у сторону зменшення, розмір орендної плати за поточний місяць залишається без зміни.

         Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним   орендареві для  здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за  договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 3.2 договору, орендар, крім оплати орендної плати, взяв на себе обов’язок компенсувати орендодавцю вартість спожитих енергоресурсів. Сплата за спожиті комунальні послуги здійснюються на підставі наданого розрахунку, узгоджений сторонами (п. 4.2  договору).

Відповідно до п. 3.2 договору та на підставі розрахунку компенсації комунальних послуг від 01.02.2008 р., узгодженого сторонами, за оренду приміщення у лютому-травні 2008 р. відповідачу були виставлені рахунки - фактури № 4108321 від 28.03.2008 р. на суму 1506 грн. 84 коп., № 4108355 від 28.03.2008 р. на суму 13072 грн. 93 коп., № 4109928 від 30.04.2008 р. на суму 6875 грн. 22 коп., № 4109952 від 30.04.2008 р. на суму 51 грн. 60 коп., № 4111720 від 31.05.2008 р. на суму 7088 грн. 35 коп., № 4111742 від 31.05.2008 р. на суму 51 грн. 60 коп.

За рахунками № 4108321 від 28.03.2008 р. та № 4108355 від 28.03.2009 р. оплата відповідачем  здійснена частково.

Заборгованість суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 перед ВАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна” склала 21269 грн. 59 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

         Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов’язання. Зобов’язання відповідача оплатити заборгованість за договором оренди та вартість спожитих комунальних послуг не припинено.

Відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.

Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Відкрите акціонерне товариство “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь”              ім. А.М. Кузьміна”, м. Запоріжжя правомірно звернулося до господарського суду, позовна вимога про стягнення 21269,59 грн. основного боргу за договором оренди №1303083551 від 01.02.2008 р. є такою, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідає нормам діючого законодавства України.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних від  простроченої суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимога позивача про стягнення 307 грн. 60 коп. 3 % річних від простроченої суми  обґрунтована та  підлягають задоволенню.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.  

Відповідно до ст. ст.610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з  ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 договору сторонами передбачено, що у випадку несвоєчасного внесення орендної плати  відповідач сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми боргу за кожен день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня).

Позивачем суду надано розрахунок пені, відповідно до якого пеня за рахунком                     № 4109928 від 30.04.2008 р. розрахована за 184 прострочених дня, за рахунком  № 4111720 від 31.05.2008 р. розрахована за 183 прострочених дня, що суперечить вимогам діючого законодавства України.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеню потрібно розраховувати, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

За таких обставин, враховуючи те, що позивач не надав доказів в обґрунтування нарахування пені за 184 прострочених дня (за рахунком № 4109928 від 30.04.2008 р.) та 183 прострочених дня (за рахунком № 4111720 від 31.05.2008 р.) та повного нормативно обґрунтованого розрахунку нарахованої пені, позов в частині стягнення пені за неналежне виконання умов договору в розмірі 2 455 грн. 13 коп. підлягає залишенню без розгляду на підставі  81 ГПК України, що не позбавляє позивача права звернутися до суду на загальних підставах після усунення обставин, що зумовили залишення позову в цій частині без розгляду.

Пункт 6 ст. 83 та  ст. 121 ГПК України надає суду право відстрочити виконання рішення суду.

Відстрочка –це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений, господарським судом, спосіб.

Відповідно до Роз’яснення Президії ВАСУ від 12.09.96р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим,  за заявою сторони суд має право відстрочити виконання судового рішення.

Питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.  

Згода сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення.

          Господарський суд, беручи до уваги пояснення відповідача щодо скрутного фінансового стану на підприємстві дає згоду на відстрочення виконання судового рішення строком на три місяці, а саме до 08.08.2009 р.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представників позивача та відповідача, наявні матеріали справи та у зв’язку з тим, що відповідач визнав позов у повному обсязі, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст. ст. 525, 526, 530, 610, 759 ЦК України, ст.ст. 175, 193 ГК України, ст.ст. 22, 49, 82 –85, 121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з  Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (69089 АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 в Запорізькому РУ “Приватбанк” МФО 313399) на користь Відкритого акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна” (69008 м. Запоріжжя вул. Південне шосе, 81, ЄДРПОУ 00186536, р/р 26006976712490 ЗФ ПУМБ МФО 313623) 21 269 (двадцять одна тисяча двісті шістдесят дев’ять) грн. 59 коп. основного боргу, 307 (триста сім) грн. 60 коп. –річних від  простроченої суми, 240 (двісті сорок) грн. 32 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суму пені залишити без розгляду.

Відстрочити виконання судового рішення на три місяця, до 08.08.2009 р.

                   Суддя                                                                                       С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 08.05.2009р.)

Рішення господарського суду набирає  законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.