ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
14.06.06 Справа№ 4/786-5/77
Господарський суд у складі судді Петрика І.Й. при секретарі Гаполяк Г.В.
за позовом: Дочірньогої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерногої компанії “Нафтогаз України” від імені якої діє філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз”, м.Львів
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по постачанню та газифікації “Львівгаз”, м.Львів
про стягнення 10 112 359,61 грн.
За участю представників:
від позивача: Колодко В.І., довіреність б/н від 20.01.2005р.
від відповідача: Войсович Ю.В., довіреність№06-4087 від 01.08.2005р.
ДП “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” від імені якої діє філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” звернувся з позовом до Відкритого акціонерного товариства по постачанню та газифікації “Львівгаз”, м.Львів про стягнення 10 112 359,61 грн. боргу за надані послуги по транспортуванню природного газу для потреб населення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до неї.
Представник відповідача у поданому суду відзиві, додаткових поясненнях до відзиву та в судовому засіданні проти позову заперечує, просить суд в позові відмовити.
Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши наявні письмові докази у даній справі, суд прийшов до висновку про відмову у позові з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦК України в редакції та ст. 11 ЦК України 2003 року цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 2003 року боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги ДК "Укртрансгаз" стосуються розрахунків за послуги з транспортування природного газу для потреб населення надані протягом травня-грудня 2003р.
З наданих сторонами письмових доказів вбачається, що протягом травня-грудня 2003 року ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз” України” протранспортував для потреб населення Львівської області 542 173,342 тис. м. куб. природного газу на загальну суму 13 012 160,19 грн., в тому числі передав через ГРС Буянів 151,361 тис. м. куб. газу на суму 3632,66 грн. з ПДВ.
Вартість наданих послуг визначена, виходячи з тарифу 24,00 грн. за 1000 м. куб. природного газу, який встановлений Постановою НКРЕ №73 від 29.01.2001 року.
З поданих сторонами реєстрів платежів проведених ВАТ "Львівгаз" вбачається, що протягом травня-грудня 2003р. ВАТ “Львівгаз” (уповноважений банк), згідно довідок про норматив розподілу коштів, що надійшли на розподільний рахунок Товариства, перерахував 13 840 618,88 грн. за надані послуги з транспортування природного газу населенню.
Суд погоджується з твердженням Відповідача про те, що кошти, які перераховані ВАТ "Львівгаз" (уповноваженим банком) протягом травня-грудня 2003 року слід зарахувати, як оплату ДК "Укртрансгаз" за надані послуги в травні-грудні 2003 року.
Так з поданого Відповідачем розрахунку заборгованості ВАТ "Львівгаз" за транспортування газу населенню за період травень-грудень 2003 р. вбачається, що в платіжних документах в графі "призначення платежу" зазначалося наступне: "Оплата за послуги з транспортування природного газу населенню в 2003 році згідно довідки про норматив розподілу коштів від 31.03.2003 року". Такі ж платежі проводилися згідно довідки про норматив розподілу коштів від 17.06.2003р.; 29.08.2006р.; 10.09.2003р.; 20.10.2003р. відповідно.
Крім цього, Відповідачем протягом травня-грудня 2003 року проводилися платежі також на підставі та на виконання ст. 40 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік", в яких також вказано призначення платежу.
Вірність наданого Відповідачем розрахунку заборгованості за транспортування газу населенню за період травень-грудень 2003р., в частині призначення платежу, представник позивача не заперечував.
В той же час відповідно до п. 15 Правил надання населенню послуг з газопостачання, в редакції Постанови КМ України від 9 грудня 1999 р. N 2246 розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Типовий договір про надання послуг з газопостачання, який затверджений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 січня 2000 р. N 1 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2000 р. за N 57/4278) не передбачає встановлення іншого розрахункового періоду та терміну платежу ніж зазначеного в Правилах надання населенню послуг з газопостачання.
Відповідно до абз. 2 п. Постанови КМ України і НБУ від 13.11.1998р. №1785 “Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ” кошти, що надійшли протягом операційного дня від споживачів природного газу, установи банків зараховують на розподільні рахунки газозбутових і газотранспортних підприємств постачальників природного газу. Ці кошти установи банків розподіляють згідно з алгоритмом розподілу коштів з розподільних рахунків газозбутових і газотранспортних підприємств та перераховують на консолідований розподільний рахунок.
Відповідно до Постанови НКРЕ України від 12 липня 2000 року N 759 “Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств НАК "Нафтогаз України" за поставлений природний газ” цей алгоритм визначає послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільчі рахунки підприємств за поставлений природний газ. Кошти, які надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств, того ж дня перераховуються уповноваженими банками на рахунки суб’єктів ринку газової галузі згідно нормативу перерахування коштів визначеного у відповідній довідці.
Довідки про норматив розподілу коштів, що надійшли на розподільний рахунок газозбутового підприємства складає та подає в уповноважені банки таке підприємство.
Таким чином, кошти перераховані з розподільчого рахунку Товариства в рахунок оплати послуг з транспортування природного газу для потреб населення повинні зараховуватися надавачами відповідних послуг як оплата послуг наданих в період протягом якого ці довідки діяли. Одностороння зміна призначення платежів, що здійснюються з розподільних рахунків газозбутових підприємств не допускається.
Як вбачається з наданих ДК "Укртрансгаз" реєстрів платежів здійснених ВАТ "Львівгаз" в користь УМГ "Львівтрансгаз" протягом 2003-2006р.р. за надані у 2003р. послуги з транспортування природного газу для потреб населення та з розрахунку заборгованості за транспортування газу населенню за період травень-грудень 2003 р., який надав ВАТ "Львівгаз", Відповідач протягом травня-грудня 2003 року перерахував Позивачу за надані послуги з транспортування природного газу для потреб населення в 2003 році 13 840 618,88 грн.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що ВАТ “Львівгаз” повністю і вчасно проводило розрахунки за надані протягом періоду з травня по грудень 2003 року послуги з транспортування газу населенню, а тому в частині стягнення суми основного боргу слід відмовити.
В частині стягнення з Відповідача 3% річних та втрат спричинених інфляційними процесами також слід відмовити, оскільки ст. 625 ЦК України передбачає сплату суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми лише за прострочення виконання грошового зобов’язання, чого Позивач не довів.
Враховуючи, що спір виник і розглядається з вини позивача судові витрати покладаються на позивача пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно до ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 4, 11, 15-16, ч.2 ст.625 ЦК України, ст.40 Закон України “Про державний бюджет України на 2003р.”, Постановами НКРЕ №73 від 29.01.2001р., 759 від 12.07.2000р., Постанова КМУ і НБУ від 13.11.1998р. №1785 “Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ”, ст.ст. 33, 34, 49, 82- 85 ГПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя Петрик І.Й.