Справа № 2-а-381/2010

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2010 року Золочівський районний суд Львівської області в складі судді Гуляка В .В.

розглянувши у порядку скороченого провадження в приміщенні Золочівського районного суду Львівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області про зобов’язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 у заявленому адміністративному позові просить зобов’язати відповідача управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області нарахувати на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період із 13.03.2010 року по 30.09.2010 року, а також зобов’язати цього відповідача нараховувати йому щомісячну державну соціальну допомогу і надалі із 01.10.2010 року при нарахуванні пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він народився у 1942 році і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року, має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 цього Закону із 01 січня 2006 року йому повинна була виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2007 - 2010 роках така допомога йому не виплачувалась. Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-У від 19 грудня 2006 року та Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 107-УІ від 28 грудня 2007 року, було призупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», якими було введено в дію нову редакцію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Вищевказані рішення Конституційного Суду України мають приюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Ці рішення Конституційного суду України є остаточними і обов’язковими до виконання на всій території України. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата йому, тобто позивачу, соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України. На 2009 рік і

2010 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась і не змінювалась. Тому він, тобто позивач, має право на соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Мінімальна пенсія за віком, відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно проведеного ним розрахунку за період із липня 2007 року по вересень 2010 року включно він, тобто позивач, як дитина війни недоотримав соціальної допомоги в загальному розмірі 5642,70 грн..

Відповідач управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області позовних вимог не визнав і у письмовому запереченні на позовну заяву зазначив, що позивачем пропущено без поважних причин 6-ти місячний строк звернення до адміністративного суду, і тому позовну заяву слід залишити без розгляду. Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно зі ст. 6 цього Закону, так як ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак в частині 3 статті 28 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тому, положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімального розміру пенсії не застосовується для визначення розмірів підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України. Законодавством України не визначено розміру мінімальної пенсії за віком для визначення підвищень до пенсії дітям війни. Встановлення розміру таких підвищень виходить за межі компетенції органу Пенсійного фонду України. Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України. Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Проте рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 р. 6-рп/2007 статтю 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такою, що не відповідає Конституції України. Положення ст. 70 цього Закону втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007 року. Однак зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у видаткову частину не внесені і тому кошти на виплату підвищень до пенсії дітям війни в 2007 році були відсутні. Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», де передбачено, що дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України № 10- рп/2008 від 22 травня 2008 року пункт 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано таким, що не відповідає Конституції України. Положення пункту 41 розділу II цього Закону втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом рішення № 10-рп/2008, тобто з

22.05.2008 року. Проте, рішення про відновлення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції чинній до внесення змін до неї, Верховною Радою України не приймалося. Разом із тим пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від

28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» буловстановлено, що у 2008 році дітям війни до пенсії підвищення проводяться у таких розмірах : з 22 травня - 48,10 грн., з 01 липня - 48,20 грн., з 01 жовтня - 49,80 грн.. Тому у 2008 році підвищення до пенсії дітям війни обчислюється відповідно до цієї постанови № 530 від

28.05.2008 року. Здійснений позивачем у позовній заяві розрахунок підвищень до його пенсії не ґрунтується на чинному законодавстві і тому не може братись до уваги. Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є безпідставними і не підлягають до задоволення.

Вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази по справі суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач являється пенсіонером, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни і перебуває як дитина війни на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області, що підтверджується копією його паспорта, копією його пенсійного посвідчення, довідкою управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області № 9952/03-20 від 24.12.2010 року.

Згідно формулювання позовних вимог, позивач просить зобов’язати відповідача нарахувати йому як дитині війни недоотриману щомісячну державну допомогу в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком. Також у тексті позовної заяви позивач вживає формулювання про те, що він як дитина війни недоотримав щомісячної соціальної допомоги. При цьому, із змісту і суті адміністративного позову та із обґрунтування позовних вимог є зрозумілим, що позивач як дитина війни і будучи пенсіонером бажає отримати підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Ухвалою судді від 17 грудня 2010 року про відкриття скороченого провадження у справі, частину позовних вимог, зокрема про нарахування щомісячної державної допомоги за період із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, із 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, із 01.01.2009 року по

31.12.2009 року, із 01.01.2010 року до 13.03.2010 року, залишено без розгляду. Тому предметом судового розгляду являються вимоги позивача про нарахування щомісячної державної допомоги за період із 13.03.2010 року по 30.09.2010 року включно, а також про нараховування щомісячної державної соціальної допомоги із 01.10.2010 року на майбутнє при нарахуванні пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-УІ від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності з 01 січня 2008 року, зокрема пунктом 41 розділу II цього Закону, внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції : «дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Однак, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними вищевказані зміни щодо розміру підвищень до пенсії дітям війни.

Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, поновили свою дію положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року, тобто з 22 травня 2008року відновлено право дітей війни на підвищення пенсії на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

Вищевказане рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року є обов’язковим до виконання на території України і має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, і відповідно поновили свою дію положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які діяли до прийняття неконституційних норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Враховуючи вищенаведене, суд вважає безпідставними твердження відповідача у письмовому запереченні на позов про те, що для відновлення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Верховна Рада України повинна була приймати якісь рішення про відновлення.

Отже, позивач як дитина війни, мав право на отримання підвищення до пенсії починаючи із 22 травня 2008 року і по даний час у розмірі ЗО % мінімальної пенсії за віком, відповідно до відновленої дії редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Питання щодо пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду із розглядуваними позовними вимогами, було вирішено ухвалою судді від 17 грудня 2010 року про відкриття скороченого провадження у справі.

Тому, є безпідставними твердження відповідача про те, що позовну заяву слід залишити без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Крім цього, суд вважає безпідставними покликання відповідача на те, що із травня 2008 року і у наступні періоди дітям війни підвищення до пенсії повинні проводитись у розмірах, що встановлені п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». При цьому суд враховує, що відновлені дією із 22 травня 2008 року норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають вищу юридичну силу ніж норми вищевказаної постанови КМ України, і відповідно до ч.4 ст.9 КАС України підлягають до застосування.

Відповідно до ст.ст. 8, 22 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а норми Конституції України є нормами прямої дії. Права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 6, 8 КАС України, кожній особі гарантується право на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Звернення до адміністративного суду безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Судом встановлено, що протягом розглядуваного періоду із березня по вересень 2010 року включно позивачу підвищення до пенсії як дитині війни щомісячно нараховувались і виплачувались в розмірі 49,80 грн., що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області № 9952/03-20 від 24.12.2010 року.

Тобто, такі нарахування і виплати здійснювались не на підставі відновленої дії редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і у меншому розмірі щомісячного підвищення до пенсії ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Оскільки за розглядуваний період позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у передбаченому законом розмірі не були нараховані, а обов’язок такого нарахування із визначенням конкретного розміру та обов’язок виплати нарахованої суми лежить на відповідачеві, тому відповідача слід зобов’язати здійснити такі нарахування і виплативідповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», без зазначення судом їх конкретного розміру.

При цьому суд враховує, що такі нарахування і виплати повинні бути проведені з врахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для визначення мінімальної пенсії за віком при розрахунку розмірів підвищень до пенсії дітям війни.

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» хоча і передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений аб.1 ч.І цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, однак, чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за цими правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційних прав і гарантій на підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.9 ч.І КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Враховуючи вищенаведене, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії дітям війни є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Тому, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що через відсутність законодавчого визначення мінімальної пенсії за віком як розрахункової величини для підвищень до пенсії дітям війни, такі підвищення не можуть бути нараховані та виплачені.

Частиною 2 статті 105 КАС України передбачено, які вимоги може містити адміністративний позов, а статтею 162 КАС України передбачено повноваження суду при вирішенні справи. Тому формулювання рішення адміністративного суду за результатами розгляду позовних вимог щодо нарахування підвищення до пенсії за період із 13.03.2010 року по 30.09.2010 року, повинні бути визначені як визнання протиправними дії відповідача щодо не нарахування і невиплати підвищення до пенсії як дитині війни позивачу за відповідний період, та зобов’язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за відповідний період, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням виплачених йому сум за цей період.

При цьому, визнання протиправними дії відповідача щодо нездійснення нарахувань та виплат підвищення до пенсії як дитині війни позивачу за відповідний період, є необхідним для повного захисту порушених прав позивача на отримання таких доплат, відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України.

У задоволенні позовної вимоги про нарахування позивачеві щомісячної соціальної державної допомоги надалі з 01.10.2010 року і на майбутнє (п.6 резолютивної частини позовної заяви), суд вважає слід відмовити, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що у майбутньому відповідачем при нарахуванні йому пенсії будуть порушуватись його законні права та інтереси.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист, прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За відсутності обґрунтування та доказів конкретних фактів порушення прав позивача, не можуть бути задоволенні його вимоги щодо припущень про необхідність судового захисту від можливого у майбутньому порушення його прав.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 11, 17, 18, 71, 99, 105, 159, 160, 161, 162, 163, 183-2 КАС України, ст.ст. 1, 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України

«Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р., суд -

постановив:

адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області щодо не нарахування і невиплати підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період із 13 березня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період із 13 березня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням виплачених йому сум за цей період.

У задоволенні решта позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Золочівський районний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

.

Суддя :