Комінтернівський районний суд м.Харкова

м. Харків, пров. Брянський, 5, 61068, (057) 771-46-62

Справа №2-435/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2010 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі- головуючого судді -Білецької А.М.

при секретарі -Кошкіній Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 В ячеслава В’ячеславовича про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, відкрите акціонерне товариство комерційний банк „Надра” звернувся до суду із позовом до відповідачів, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позову посилався на те, що на підставі кредитного договору № 6/4/20/2006/980 -К /813 від 29 березня 2006 року, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, позивач надав відповідачеві ОСОБА_3 кредит в сумі 107 250,00 гривень, на придбання автомобіля CHERI TIGGO, строком до 20 березня 2012 року зі сплатою за користвання кредитом відсотків з розрахунку 16 % річних, що обчислюються виходячи з 360 днів у році, (п.1.1., п. 1.3.1., 3.4.4. договору), та комісії - щомісячної плати за користування кредитом у розмірі 0,5 % від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом (п. 1.3.2. договору).

У випадку прострочення виконання зобов’язання, відповідач ОСОБА_3 повинна сплачувати банку штрафні санкції, які передбачені розділом 5 договору.

У відповідності до п.3.4.1. та 3.4.2. договору, відповідач ОСОБА_3 зобов’язалась сплачувати суму кредиту та нараховані відсотки за користування кредитом у розмірі

2686,8гривень на позичковий рахунок в філії ВАТ КБ «Надра» ХРУ.

Також, 29 березня 2006 року, між відкритим акціонерним товариством комерційний банк „Надра” в особі філії Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” Харківське регіональне управління та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, за яким він поручився перед банком за належне виконання відповідачем ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань, що витікають з кредитного договору № 6/4/20/2006/980 -К /813 від 29 березня 2006 року.

ОСОБА_1недобросовісно виконувала свої обов’язки за договором і вже тривалий час ухиляється від погашення заборгованості.

Станом на 05 лютого 2009 року виникла прострочена заборгованість у розмірі 237184,42 гривні:

заборгованість за кредитом — 92678, 32 гривні; заборгованість за відсотками — 20 442,41 гривня; заборгованість за комісією - 7196,06 гривні; заборгованість за пенею- 10 725,00 гривні; заборгованість за штрафом - 10 725,00 гривні.

Позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1. ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором № 6/4/20/2006/980 -К /813 від 29 березня 2006 року в розмірі 237184,42 гривні.

Також позивач просив стягнути солідарно з відповідачів витрати по сплаті держмита в розмірі 1700,00 гривень та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового розгляду справи в розмірі 250,00 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги доповнив наступним.

у зв’язку з невиконанням прийнятих на себе зобов’язань за договором № 5/4/20/2006/980 -К /813 від 29 березня 2006 року станом на 21.12.2009 року у ОСОБА_1 pp. існує заборгованість за зазначеним договором у розмірі 355 971,42 гривні: заборгованість за кредитом — 92678,32 гривень; заборгованість за відсотками - 33402,14 гривень; заборгованість за комісією - 12055,96 гривень; заборгованість за пенею- 217835,00 гривень;

Представник позивача просив позов задовольнити, стягнути солідарно з відповідачів зазначену суму заборгованості та судові витрати.

Представник відповідачів позовні вимоги до ОСОБА_3 визнав частково, не заперечував проти стягнення заборгованості за кредитом в сумі 92678, 32 гривень, за відсотками - 33402,14 гривень, за комісією - 12055,96 гривень. Однак, в частині стягнення заборгованості за пенею, вважав, що розмір такої заборгованості розрахований невірно, оскільки, як витікає з норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» цей закон забороняє саме стягувати, а не встановлювати розмір пені понад подвійну облікову ставку НБУ. Крім того, враховуючі приписи ст. 551 ЦК України, суд може зменшити розмір пені, що заявлена до стягнення, враховучи розмір збитків позивача. Представник відповідача вважав, що якщо у договорі встановлено розмір пені більший, ніж подвійна облікова ставка НБУ, з метою зменшення цього розміру, у суду є право на зменшення пені до рівня подвійної облікової ставки, якщо позивач не доведе, що розмір його збитків в наслідок невиконаного зобовязання не значно менший за пеню, яка на нього нараховується. Враховуючи вищенаведене, представник відповідача заперечував проти стягнення пені з відповідача ОСОБА_3, яка 2,7 рази перевищує суму зобов’язань на які вона нараховується і просив суд керуючись ст. 551 ЦК України зменшити її до розміру подвійної ставки. Надав розрахунок пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, згідно якого сума заборгованості за пенею склала 13210,43 гривень.

Стосовно позовних вимог до відповідача ОСОБА_2, представник відповідача в цій частині позову заперечував та просив в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

До червня 2006 року погашення згідно квитанцій № NL-5 від 18.04.2006 p., № 171 від 22.05.2006 р. (20.05.2006 р. - субота), № 956 від 20.06.2006 р. відбувалось належним чином, а саме до кінця 20 числа поточного місяця вносилась сума, яка становила не меншу ніж 2686,08 грн. Але, з серпня 2006 p., після того, як трапилась аварія, за участю відповіда ОСОБА_3 виконання зобов’язань стало порушуватись, про що свідчить довідка банку.

В п. 5.3. Договору поруки встановлено, що дія договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору (погасити рівними частками суму боргу до 20.03.2012 р.) чи виконанням поручителем своїх зобов’язань згідно з умовами цього договору (погашати згідно вимог банку не пізнійше 3-х днів з моменту отримання повідомлення кредитора про неналежне виконання позичальником свої зобов’язань). Таким чином, сторони закріпили, що у разі неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору, договір поруки припиняється у спосіб погашення Поручителем боргів позичальника (боржника) за умови виконання вимог банку протягом 3-х.банквських днів з дня їх отримання.

Враховуючи, що повідомлень поручитель не отримував - поручителю не було відомо про порушення позичальником його обов’язків, тому зобов’язаннь, як солідарного боржника, за договором поруки, у нього не виникало. За таких обставин, Поручитель не має підстав доводити свою невинуватість и нести відповідальність за договором поруки.

Відповідно до ч.2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Тобто це право позикодавця виникає з неналежного виконання свого обов’язку позичальником.

Згідно ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею ¦ зобов язання, а також у разі зміни зобов язання без згоди поручителя, внаслідок чого І збільшується обсяг його відповідальності. В ч. 4 цієї норми визначено, що порука І припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо І такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести І місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги

І до поручителя.

Оскільки в договорі поруки не встановлено конкретний строк припинення поруки І вона вважається припиненою, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня І настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до І поручителя.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Матеріалами справи встановлено, на підставі кредитного договору № 6/4/2006/978 - І К/813 від 29 березня 2006 року, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 I p.p., позивач надав відповідачеві ОСОБА_3 кредит в сумі 107 250,00 гривень,

І строком до 20 березня 2012 року зі сплатою за користвання кредитом відсотків з розрахунку 16 % річних, що обчислюються виходячи з 360 днів у році, (п.1.1., п.1.3.1., 3.4.4. договору), та комісії — щомісячної плати за користування кредитом у розмірі 0,5 /о від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом (п.1.3.2. договору).

У випадку прострочення виконання зобов’язання, відповідач ОСОБА_3 повинна І сплачувати банку штрафні санкції, які передбачені розділом 5 договору.

У відповідності до п.3.4.1. та 3.4.2. договору, відповідач ОСОБА_3 зобов’язалась сплачувати суму кредиту та нараховані відсотки за користування кредитом у розмірі

2686,8гривень щомісячно на позичковий рахунок в філії ВАТ КБ «Надра» ХРУ.

У зв’язку з невиконанням прийнятих на себе зобов язань за договором № 6/4/20/2006/980 -К /813 від 29 березня 2006 року станом на 21.12.2009 року у ОСОБА_3 існує заборгованість за зазначеним договором у розмірі 151346,85 гривень.

заборгованість за кредитом - 92678, 32 гривень;

заборгованість за відсотками — 33402,14 гривень;

заборгованість за комісією - 12055,96 гривень;

заборгованість за пенею - 13210,43 гривень.

Суд погоджується з доводами представника відповідачів щодо того, що розмір заборгованості з пені в 2,7 рази перевищує суму зобов’язань на які вона нараховується і керуючись ст. 551 ЦК України зменшує її до розміру подвійної облікової ставки НБУ. Розрахунок пені, наданий представником відповідачів, згідно якого сума заборгованості склала 13210,43 гривні, суд вважає вірним (а.с. 144-145).

Стосовно позовних вимог щодо стягнення суми боргу за договором поруки з відповідача ОСОБА_2, як з солідарного боржника, суд відмовляє в їх задоволенні, виходячи з наступного.

29 березня 2006 року, між відкритим акціонерним товариством комерційний банк „Надра” в особі філії Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” Харківське регіональне управління та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за яким він поручився перед банком за належне виконання відповідачем ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань, що витікають з кредитного договору № 6/4/20/2006/980 -К/813 від 29 березня 2006 року.

В п. 5.3. договору поруки встановлено, що дія договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору (погасити рівними частками суму боргу до 20.03.2012 року) чи виконанням поручителем своїх зобов’язань згідно з умовами цього договору (погашати згідно вимог банку не пізніше 3-х днів з моменту отримання повідомлення кредитора про неналежне виконання позичальником свої зобов’язань). Таким чином, сторони закріпили, що у разі неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору договір поруки припиняється у спосіб погашення, поручителем боргів позичальника (боржника) за умови виконання вимог банку протягом 3-х банківських днів з дня їх отримання.

В судовому засіданні позивач не довів, що поручитель отримував повідомлення І банку- Таким чином, поручителю не було відомо про порушення позичальником його обов язків, тому зобов язаннь, як солідарного боржника, за договором поруки, у нього не виникало.

Згідно ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку,

І встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч.2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Із матеріалів справи вбачається, що до червня 2006 року погашення заборгованості за кредитним договором згідно квитанцій № NL-5 від 18.04.2006 p., № 171 від 22.05.2006 р. (20.05.2006 р. - субота), № 956 від 20.06.2006 р. відбувалось належним чином, а саме до кінця 20 числа поточного місяця вносилась сума, яка становила не меншу 2686,08 гривень. Але, з серпня 2006 p., виконання зобов’язань стало порушуватись, про що свідчить довідка банку.

Таким чином, банк повинен був звернутися до відповідача ОСОБА_2 протягом 6 місяців, починаючи з 20 серпня.2006 року. |

Матеріали справи свідчать, що з позовом до суду до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2, позивач звернувся 29 травня 2009 року.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги повинні бути задоволені частково, а саме в частині стягнення заборгованості за кредитним договором із відповідача ОСОБА_3 у розмірі 151346,85 гривень та судових витрат. В іншій

частині позовних вимог суд відмовляє.

Судом не приймаються до уваги доводи представника позивача про те, що розмір заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором встановлений в постанові господарського суду Харківської області від 05 липня 2010 року про визнання фізичної особи підприємця ОСОБА_3 банкрутом, оскільки між позивачем та відповідачем існують цивільно - правові відносини.

Керуючись ст. 212, 214-215 ЦПК України, ст. 525,526, ч.4 ст. 559, ч.2 ст. 1050, ч.2 1054 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» суму заборгованості за кредитним договором № 6/4/20/2006/980 -К /813 від 29 березня 2006 року в розмірі 151346,85 (сто п’ятдесят одна тисяча триста сорок шість) гривень 85 копійок, витрати по сплаті держмита в розмірі 1513, 46 іривень, витрати на інформаційно І технічне забезпечення судового розгляду в розмірі 250,00 гривень, а всього 153110,31 (сто пятдесяттри тисячі сто десять) гривень 31 копійка.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції м подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя - А.М. Білецька