П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Мережко М.В.,

суддів: Оношко Г.М., Таргоній Д.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні апеляційного суду Київської області адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 20 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, за участю третьої особи відділ культури і туризму Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, про стягнення недоотриманих сум щомісячної доплати працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2009 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 20 серпня 2009 року позов задоволено частково.

Визнано дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу недоплаченої суми щомісячної доплати за роботу в зоні посиленого радіологічного контролю неправомірними.

Зобов’язано відповідача провести перерахунок і виплатити позивачу недоотриману суму щомісячних доплат за роботу в зоні посиленого радіологічного контролю за період з 07 липня 2007 року по червень 2008 року відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що позивач є особою, яка працює та проживає в зоні посиленого радіологічного контролю та має право на доплату до пенсії з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно довідки з місця роботи позивача вона працює у Димерській дитячій музичній школі секретарем з 21 серпня 2002 року.(а.с. 6)

Приймаючи постанову про задоволення позову, суд не обґрунтовано виходив з положень ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийшов до неправильного висновку про те, що позивач відповідно до вказаних нормативно-правових актів має право на одержання недоотриманої доплати працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю – з врахуванням однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 06.06.1996 р. були передбачені доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення в залежності від розміру мінімальної заробітної плати.

В редакції Закону від 28.12.2007 р., частину другу та першу ст. 39 вищезазначеного закону замінено однією частиною, згідно з якою, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 цього ж закону, роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Відповідно до п. 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. N 936, виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі — уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян.

Розподіл бюджетних коштів на потреби соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи між розпорядниками коштів нижчого рівня здійснюється Міністерством праці та соціальної політики.

Слід зазначити, що порядок використання коштів Державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 №936 до сьогоднішнього дня не змінений та не скасований, а тому здійснення компенсаційних виплат громадянам не може бути проведене у інший спосіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. N 936 „Про затвердження "Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. N 936 „Про затвердження "Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" п. 5 зазначено «Соціальні виплати, доплати ( види допомоги), передбачені підпунктами 5-13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці»

Суд не врахував зазначені вимоги закону, що призвело ухвалення постанови про задоволення позову.

З викладених вище підстав колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки відмова управління праці та соціального захисту населення у виплаті недоплачених сум щомісячної доплати як працюючому та проживаючому у зоні посиленого радіологічного контролю, згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є правомірною, оскільки УСЗН, діяло на підставі діючого законодавства у межах повноважень та у спосіб, що був передбачений законами України, і права позивача порушені не були.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови та про прийняття нової постанови про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись статтями 195-198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області -  задовольнити.

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 20 серпня 2009 року – скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, за участю третьої особи відділ культури і туризму Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, про стягнення недоотриманих сум щомісячної доплати працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю.

Постанова набирає законної сили в порядку визначеному ч.5 ст. 254 КАС України, та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді