Справа № 10-59/10 Головуючий у І інстанції

Провадження № - Доповідач у 2 інстанції . .

Категорія 09.04.2010

УХВАЛА

Іменем України

09 квітня 2010 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Зубара В.В.,

суддів - Матюшка М.П., Рудніченко О.М.,

з участю прокурора - Мамояна Р.Ч.

та обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Обухівського районного суду Київської області від 25 березня 2010 року, якою у задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту обвинуваченого ОСОБА_1 відмовлено та обрано запобіжний захід у виді застави в розмірі 20 000 гривень, які необхідно внести на депозит органу досудового розслідування протягом трьох діб,

встановила:

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому,

17 лютого 2010 року близько 14 години на подвір'ї поряд з власним

будинком незаконно збув шляхом продажу за 300 грн. медичний шприц з 4, 5

мл. наркотичною речовиною - опієм ацетильованим. 22 лютого 2010 року

він на тому ж місці незаконно збув шляхом продажу за 360 грн. медичний

шприц з 5,4 мл наркотичною речовиною - опієм ацетильованим, тобто у скоєнні,злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Обґрунтовуючи постанову, суддя зазначив, що ОСОБА_1 має

місце проживання, займається підприємницькою діяльністю, за

місцем проживання характеризується позитивно, цивільний позов не

заявлено, тому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину та наведених

обставин, які характеризують особу обвинуваченого, суд обрав зазначений

вище запобіжний захід.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої

інстанції, просить скасувати вказану постанову, а подання слідчого направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд не надав

оцінку тому факту, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого

злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Крім того, на думку апелянта, суд порушив вимоги абзацу 4 пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 26.03.1999р. «Про практику застосування судами застави як

запобіжного заходу» (із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 06.06.2003 року), не долучивши до протоколу судового засідання розписки обвинуваченого, заставодавця про роз'яснення їм змісту ч. З ст. 154-1 КПК України, квитанції чи іншого документа про внесення на депозит органу досудового розслідування або суду предмета застави.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію, обвинуваченого, котрий просив постанову суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає апеляцію не підлягаючою до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 148 КПК України запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений буде намагатися ухилятися від слідства і суду або перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу згідно з ст. 150 КПК України також враховується тяжкість злочину в якому обвинувачується особа, дані про особу.

З постанови судді вбачається, що, відмовляючи у взятті ОСОБА_1

під варту і обираючи стосовно нього запобіжний захід у виді застави в розмірі 20 000 гривень, суд послався на ті обставини, що обвинувачений має

остійне місце проживання, займається підприємницькою діяльністю,

характеризується позитивно, має матір-інваліда, вину повністю визнав, від

слідства не ухилявся. Тому суд прийшов до обґрунтованого висновку про

відсутність підстав для тримання ОСОБА_1 під вартою і обрав щодо

нього запобіжний захід у виді застави в розмірі 20 000 гривень.

Посилання прокурора на порушення судом ст. 154-1 КПК України і

вимог вище наведених в апеляції Постанов Пленуму Верховного Суду

України спростовується матеріалами справи, згідно яких обвинуваченому і

заставодавцю роз'яснені вимоги ст. 154-1 КПК України та наслідки їх

порушення, а також є квитанція про внесення на депозит органу досудового

розслідування 20 000 гривень застави.

Керуючись ст.ст. 365,366 і 382 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Обухівського районного суду Київської області від 25 березня 2010 року про відмову у задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту обвинуваченого ОСОБА_1 та обрання щодо нього запобіжного заходу у виді застави у розмірі 20 000 гривень - без змін.

Головуючий

Судді