Провадження № 2-2384/10 Справа № 2-2384/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2010 року Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Білецької А.М.,

при секретарі -Кошкіній Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі міста Харкова про зобов’язання здійснити перерахунок та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,-

ВС ТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Комінтернівського районного суду міста Харкова з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі міста Харкова, в якому просив суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування та виплати на його користь недоплаченої йому, як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01 січня 2008 року до 31 грудня 2009 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2007 від 22 травня 2008 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Позивач у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на позов, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень УПФУ в Комінтернівському районі міста Харкова, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів, оскільки вони не були передбачені державою у відповідних статтях бюджету за 2007 -2009 роки.

Відповідно до ст. 6 Закону України- «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 року, у справі за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статей 65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.

Рішення Конституційного суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, УПФУ в Комінтернівському районі міста Харкова повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на ЗО % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування та виплати на його користь недоплаченої йому, як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року, суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню, оскільки Законом України «Про державний бюджет за 2009 рік» зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не вносились.

Таким чином, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФУ у Комінтернівському районі міста Харкова, за місцем проживання позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач у 2008 році сплачував позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни (в томі числі за січень, лютий, березень - по 47,00 гривень, за квітень, травень, червень - по 48,10 гривень, за липень, серпень, вересень по 48,20 гривень, за жовтень, листопад, грудень по 49,80 гривень.).

В 2009 році відповідач сплачував позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни 49,80 гривень щомісячно.

Але з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року відповідач мав щомісячно нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 214-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі міста Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року пр 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 гривень 50 копійок.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі міста Харкова на користь ОСОБА_1 37 (тридцять сім) гривень витрат на інформаційно — технічне забезпечення процесу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: ОСОБА_2