Справа № 1318/1-5/11                                        Головуючий у 1 інстанції: Карнасевич Г.І.

Провадження № 11/783/550/13                      Доповідач: Валько Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року Колегія Суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого: Валько Н.М.

Суддів: Танечника І.І., Ревера В.В.

за участю прокурора: Малиш Н.С.

при секретарі: Олексів О.А.

засудженого: ОСОБА_1

адвоката засудженого: ОСОБА_2

потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляцію прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції, захисника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Даним вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

визнано винним та засуджено за ознаками ч.2 ст.286 КК України на 6 (шість) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу залишено без змін – підписка про невиїзд.

Цивільний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області 9765, 96 грн. за проведення експертиз; на користь державного науково-дослідного експертно – криміналістичного центру МВС України – 4737,6 грн. за проведення комплексної судової експертизи волокнистих матеріалів, імунологічної та молекулярно – генетичної експертизи; на користь науково – дослідного експертно – криміналістичного центру при ГУ МВСУ у Волинській області – 300, 48 грн. за проведення одорологічної експертизи; на користь Львівського науково – дослідного інституту судових експертиз – 3300, 2 грн. за проведення трасологічної, авто технічної, комплексної судово – медичної та транспортно – трасо логічної експертиз.

Доля речових доказів по справі вирішена відповідно до вимог закону.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він 17 травня 2009 року, приблизно о 02 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем марки "Фольксваген Гольф", реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись по дорозі Нижанковичі - Стрий, у напрямку до м. Стрия Львівської області, при проїзді ділянки дороги в районі 52 км + 300 м, що у с. Ралівка Самбірського району Львівської області, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, чим грубо порушив вимоги розділу 1 п. 1.5, 1.10, розділу 2 п. 2.3.б), п. 2.9.а); розділу 10 п. 10.1; розділу 11 п. 11.2; розділу 12 п. 12.1, п. 12.3; розділу 13 п. п. 13.1, 13.3 ПДР України, які виразились у тому, що, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним транспортного засобу та безпечно керувати ним, перед початком зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, враховуючи дорожню обстановку, не вибрав безпечного інтервалу до правого краю проїздної частини дороги, в результаті чого виїхав на праве узбіччя, де при виникненні небезпеки для руху у вигляді скутера "Ямаха" під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався по правому узбіччі в попутному з ним напрямку, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого ним автомобіля, внаслідок чого здійснив наїзд на вищевказаний скутер. В результаті ДТП транспортні засоби отримали технічні пошкодження, а водій скутера "Ямаха" ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

У поданій апеляції прокурор, не погоджуючись з вироком районного суду, вважає його незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м’якості. При цьому, покликається на те, що районним судом при призначенні ОСОБА_1 покарання порушив вимоги ст.65 КК України, не врахував того, що останній вчинив тяжкий злочин, у вчиненому не розкаявся, не сприяв розкриттю даного злочину, а навпаки намагався уникнути кримінальної відповідальності. Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

У доповненнях до апеляції, прокурор у справі покликається на те, що додатковими обставинами, що свідчать про незаконність судового рішення, є неправильне застосування кримінального закону. Зокрема, зазначає, що суд невірно у мотивувальній частині вироку зазначив таку ознаку, передбачену диспозицією ст.286 КК України, як «порушення правил експлуатації транспорту». Вказує на те, що у відповідності до висновку проведеної по справі автотехнічної експертизи за № 3982 від 20 травня 2009 року вбачається, що система освітлення автомобіля, яким керував засуджений, знаходилася у працездатному стані. Рульова та гальмівна система знаходилася у непрацездатному стані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Крім цього, апелянт зазначає, що у ході досудового слідства та у судовому засіданні не було виявлено обставин, які б свідчили про наявність у цьому автомобілі таких несправностей, за яких згідно з Правилами дорожнього руху його експлуатація була б заборонена. Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; з мотивувальної частини вироку виключити висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 такої ознаки вчиненого злочину, як «порушення правил експлуатації транспорту».

У поданій апеляції адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1, не погоджуючись з вироком суду 1-ї інстанції, вважає його незаконним, таким, що підлягає скасуванню у зв’язку із однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінально-процесуального закону. При цьому, покликається на те, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні ДТП не визнав, він за кермом автомобіля не знаходився, однак з певних причин на досудовому слідстві надавав покази про те, що він перебував за кермом автомобіля; в подальшому всі свідки ДТП також підтвердили, що ОСОБА_1 за кермом автомобіля під час скоєння ДТП не перебував; зазначає, що органом досудового слідства грубо порушувались вимоги ст.ст.2, 16, 22 КПК України, ОСОБА_1 був позбавлений можливості поставити свої питання перед експертом, чим порушувалося його право на захист. Крім цього, апелянт зазначає, що згідно акту проведеної по справі амбулаторної судово-психіатричної експертизи в період інкримінованих дій ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав і не виявляв ознак тимчасового чи будь-якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності і міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а непослідовність та суперечливість показань ОСОБА_1 під час судових засідань пояснюється тим, що у нього внаслідок психотравмуючої ситуації (ДТП, яка потягла за собою смерть потерпілого) розвинувся розлад адаптації невротичного регістру-реакція на важкий стрес, з якого він повністю вийшов і на даний час психічним захворюванням не страждає. Вказує апелянт і на те, що суд порушив вимоги ст.326 КПК Україии, відновивши судове слідство після проголошення дебатів учасниками процесу. Просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу повернути на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідача, позицію прокурора, який апеляцію підтримав у повному об’ємі, просить її задоволити, у задоволенні апеляції адвоката ОСОБА_2 – відмовити, вислухавши думку потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, які підтримали апеляцію прокурора та заперечили апеляцію адвоката ОСОБА_2, позицію адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_1, які апеляцію захисту підтримали повністю, просять її задоволити, у задоволенні апеляції прокурора у справі – відмовити, вивчивши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши доводи апеляцій, поданих учасниками судового розгляду, Колегія Суддів приходить до висновку про те, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення, апеляція адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

До даного висновку Колегія Суддів приходить, виходячи із наступного.

Колегія Суддів вважає, що районним судом вірно оцінено позицію засудженого ОСОБА_1 щодо невизнання ним своєї вини в інкримінованому йому злочині як спосіб захисту та мету уникнення відповідальності, оскільки винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України доведена зібраними та перевіреними у ході судового розгляду доказами, зокрема: явкою з повинною (т.1 а.с.4), даними ОСОБА_1 показаннями на досудовому слідстві, де він визнавав свою вину, вказував на те, що саме він перебував за кермом автомобіля та здійснив наїзд на скутер «Ямаха» під керуванням потерпілого ОСОБА_5, щиро розкаявся у вчиненому, детально описав обставини злочину, заперечував будь-який тиск на нього з боку працівників міліції, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т.1 а.с.4; 24-25; 57-60; 191-192; 193-195); поясненнями свідків, експертів, очними ставками між підсудним та учасниками дорожньо-транспортної пригоди, висновками експертиз, іншими перевіреними судом 1-ї інстанції доказами.

При цьому, згідно висновку судово-медичної експертизи №226/09 від 18 травня 2009 року вбачається, що у гр-на ОСОБА_1 виявлено садно на нижній губі, садно на фоні синця та слизовій оболонці нижньої губи, осадження шкіри та синець на передній поверхні правого колінного суглобу, які утворились від дії тупих твердих предметів, можливо від виступаючих частин салону автомобіля, характерні для водія автомобіля і відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с.65).

У судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_8, підтвердивши власний висновок, однозначно вказав на те, що такі тілесні ушкодження, які виявлені у ОСОБА_1, характерні для водія автомобіля. При цьому, вважає, що при заданій ситуації водій автомобіля повинен був отримати тілесні ушкодження (т.3 а.с.212).

Правильно судом 1-ї інстанції критично оцінено показання свідків ОСОБА_9, Білинського – ОСОБА_10 та ОСОБА_6, даними ними у судовому засіданні в частині зазначення водія автомобіля «Фольксваген Гольф 2», оскільки вони спростовуються іншими зібраними по справі доказами. При цьому, судом надано віри їхнім показанням, даним на досудовому слідстві (т.1 а.с.27-28; 150-154; 155-157; 182-184; 185-187; 193-195), де вони чітко однозначно вказали, що за кермом згаданого автомобіля у момент ДТП був саме ОСОБА_1, об’єктивно вважаючи, що саме ці показання є правдивими та такими, що відповідають обставинам справи.

Зазначає Колегія Суддів і те, що порушень процесуальних прав судом 1-ї інстанції підсудного ОСОБА_1, не встановлено.

Районним судом повно, всебічно та об’єктивно досліджено матеріали справи, проаналізовано як докази, зібрані на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду та правильно покладено їх в основу вироку по справі.

За наведених обставин, на переконання Колегії Суддів, винуватість підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України є повністю доведена, а його дії за ч.2 ст.286 КК України кваліфіковано вірно, оскільки ним вчинено порушення правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

На переконання Колегії Суддів, районний суд усім зібраним по справі доказам дав належну оцінку, яка не викликає сумнівів у її об’єктивності та обґрунтованості.

Щодо покликань захисту у поданій ним апеляції на порушення судом вимог ст.326 КПК України ( в ред.1960 року), оскільки судове слідство було відновлено судом після проголошення дебатів, Колегія Суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Матеріали кримінальної справи вказують на наступне.

Згідно протоколу судового засідання від 09 жовтня 2012 року, суд оголосив про закінчення судового слідства, та перейшов до судових дебатів, у ході проведення яких з промовами виступили прокурор, потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4 (т.3 а.с.277-278 зв.); після оголошеної перерви у судовому засіданні, 07 листопада 2012 року у судових дебатах надано слово адвокату ОСОБА_2, підсудному ОСОБА_1 (т.3 а.с.279-280). У судовому засіданні 27 листопада 2012 року головуючим поставлено на обговорення питання про поновлення судового слідства у зв’язку із подачею потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_4 клопотання про відмову від цивільного позову. Після вирішення даного питання у процесуальному порядку, суд завершив судове слідство, яке було поновлено у відповідній частині, провів судові дебати, після завершення яких надав останнє слово підсудному ОСОБА_1 (т.3 а.с.280 зв.).

Наведеним, як вважає Колегія Суддів, суд 1-ї інстанції виконав вимоги КПК України ( в ред. 1960 року), яка вказує на можливість поновлення судового слідства у межах з’ясування обставин, які викликали його відновлення.

Щодо правильності призначення судом 1-ї інстанції покарання засудженому, Колегія Суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Матеріали даної кримінальної справи вказують на те, що Самбірським міськрайонним судом Львівської області призначено покарання засудженому ОСОБА_1 у чіткій відповідності до вимог ст.65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, його наслідків, даних, що характеризують особу засудженого та стану його здоров’я.

З урахуванням викладених обставин, суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженому покарання у межах санкції статті, за якою його визнано винним, вважаючи, що його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства.

Колегія Суддів вважає, що призначення покарання засудженому ОСОБА_1 районним судом належним чином мотивоване і таке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому, Колегія Суддів частково погоджується із доводами апеляції прокурора у наступному.

Як вбачається з мотивувальної частини вироку, визнавши ОСОБА_1 винуватим у порушенні Правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, суд також зазначив й іншу, передбачену диспозицією ст.286 КК України ознаку цього злочину – «порушення правил експлуатації транспорту» (т.3 а.с.289).

У відповідності до висновку проведеної по справі автотехнічної експертизи за № 3982 від 20 травня 2009 року вбачається, що система освітлення автомобіля, яким керував засуджений, знаходиться у працездатному стані. Рульова та гальмівна система знаходяться у непрацездатному стані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. (т.1 а.с.83-86).

У ході досудового слідства та у судовому засіданні не було виявлено обставин, які б свідчили про наявність у цьому автомобілі таких несправностей, за яких згідно з Правилами дорожнього руху його експлуатація була б заборонена.

Наведене, на переконання Колегії Суддів, не було враховано судом при постановленні вироку, у зв’язку з чим кваліфікуючи неправомірні дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України, суд 1-ї інстанції зайво зазначив таку ознаку розглядуваного злочину, як «порушення правил експлуатації транспорту», допустивши, таким чином, неправильне застосування кримінального закону.

З уваги на викладене, вирок суду 1-ї інстанції у наведеній частині підлягає зміні, із виключенням із мотивувальної частини вироку кваліфікуючої ознаки – порушення правил експлуатації транспорту.

В решті Колегія Суддів вважає за необхідне залишити вирок суду без змін.

Керуюючись ст.ст.362; 366; 373; 377; 379 КПК України ( в ред.1960 року), Колегія Суддів, -

У Х В А Л И Л А:

апеляцію прокурора задоволити частково.

Апеляцію захисника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2012 року відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України – залишити без задоволення.

Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2012 року відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України змінити, виключивши із мотивувальної частини вироку висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки вчиненого злочину – порушення правил експлуатації транспорту.

В решті даний вирок залишити без змін.

Ухвала виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.

С У Д Д І:

Н.М.ОСОБА_11ОСОБА_12ОСОБА_9