Справа № 2-508/07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2006 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді -Мельник І.М.

при секретарі - Овчинниковій Є. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за

позовом ОСОБА_1до Закритого акціонерного товариства „Харківський

велосипедний    завод" про стягнення середнього заробітку в зв"язку з невиплатою

заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

2.11.2006 року ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду м.Харкова з позовною заявою до до ЗАТ „Харківського велосипедного заводу" про виплату розрахунку при звільненні середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

В обгрунтуванні своїх позовних вимог вказав, що з 07.07.1997року по 02.07.2001 року позивач працював на підприємтсві відповідача до 02.07.2001 року його було звільнено, відповідач не виплатив позивачу остаточний розрахунок.

За весь час, коли відповідач затримав розрахунок вважає необхідним стягнути середній заробіток, що складає 2роки 9 місяців, в суммі 1359 грн.85 коп.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, вказав що при звільненні не отримав повного розрахунку по заробітній платі, відповідно до рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова була стягнута з відповідача сумма заборгованнності, яку своєчасно не виплатили. Але 09.09.2003 року заборгованність по заробітной платі була виплачена відповідачем в день пред "явлення виконавчого листа №НОМЕР_1 від 15.02.2000 року

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилався, що 02.07.2001 року позивача було звільнено за ст.З6 п.1 КЗпП України за згодою сторін.В день звільнення з позивачем був проведен кінцевий розрахунок, без обліку суми, стягненній рішенням суду від 5.12.2000 році, так як ОСОБА_1 не подав виконавчого листа.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідіча, перевіривши матеріали справи рахує, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засідання встановлено:

-ОСОБА_1 07.07.1997 року був прийнят ЗАТ „ХВЗ" на посаду робітником по догляду за тваринами;

-ОСОБА_1 2.07.2001 року було звільнено за ст.36 п.1 КЗпП України за згодою сторін.

При звільненні він отримав розрахунок, без урахування сумми 2732 грн.95 коп. за рішенням суду від 5.12.2000 року, за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Харківський велосипедний завод" про стягнення заробітної плати, що підлягала стягненню з „Харківського велосипедного заводу".

09.09.2003 року ЗАТ „ХВЗ" виплатив ОСОБА_1 2732 грн. 95 коп. після пред "явлення виконавчого листа №НОМЕР_1 2000 року.

ОСОБА_1 з 01.07.2001- 01.04.2003 року працював на заводі „Серп і молот" начальником караула.

Відповідно до довідки ЗАТ „ ХВЗ" середній заробіток ОСОБА_1 складає 195грн.95 коп.

У відповідності ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум,що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Згідно ст. 117 ч. 1,2 у випадку не виплати з вини власника або уповноваженного їм органа напежащего звільненному робітнику сум у строки, вказані в ст. 116 КЗпП України , організіція повинна виплатити робітнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У випадку, якщо звільненний робітник до отримання кінцевого розрахунку влаштованний на іньше місце праці, розмір вказаної компенсації зменьшується на суму заробітної плати, получений за новим місцем роботи.

Таким чином суд встановив, що відповідач не зробив остаточний розрахунок, тому з нього слід стягнути середній заробіток за весь час затримки, який склав 26 місяців.

В зв"язку з тим, що ОСОБА_1 з 2001-2003рік працював на Заводі „ Серп і молот " , які суд визнає поважними за окремі місяці і розмір його заробітної плати перевищів середній заробіток у відповідача ЗАТ „ХВЗ" , тому з відповідача суд вважає стягнути 1310 грн. 52 коп. З урахуванням середнього заробітку і заробітної плати ОСОБА_1, який працював на заводі „ Серп і молот ".

Суд вважає, що це є виною власника щодо своєчасної виплати сум при звільненні.

Також; на протязі 2 років ОСОБА_1 звертався до різних інстанцій, чим йому був нанесена моральна шкода.

Відносно   позовних   вимог,що   до   компенсації      необхідно   відмовити,   як   не доведеними.

Сумму  моральної шкоди вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача у розмірі 200 гривен.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд стягує на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. та ЗО грн.- витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладенного, керуючись ст.ст, ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 115,116,117 КЗпП України, -

ВИРІШИВ:

Поновити строк позовної давності.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ЗАТ „Харківського велосипедного заводу" на користь ОСОБА_1сумму розрахунку при звільненні 1310 грн. 52 коп., та моральну шкоду у розмірі 200 гривен.

Стягнути з ЗАТ „Харківського велосипедного заводу" судові витрати на користь держави у розмірі 51,00 гривні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя - підпис

Копія вірна: