Апеляційний суд Львівської області
м. Львів, пл. Соборна, 7, 79008, (032) 235-90-15
Справа №11а-319/2010 Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1
Категорія ч.2 ст. 186 КК України Доповідач: Гаврилов В. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 квітня 2010 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: Танечника І.І.
суддів: Вовка А.С., Гаврилова В. М.
за участю прокурора: Потанчук О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальну справу за апеляціями прокурора міста Червонограда Львівської області, який затвердив обвинувальний висновок, засудженого ОСОБА_2 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 07.10.2009 року ,
в с т а н о в и л а:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, інваліда 3-ї групи, не працюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого: останній раз 19.06.2009 року засуджений тим же судом за ст.296 ч.3 КК України до покарання у вигляді штрафу 600 грн.,
визнано винним та засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України засудженому ОСОБА_2 шляхом часткового складання покарань за даним вироком та невідбутого покарання за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 30.12.2008 року з врахуванням вимог ст.72 КК України, остаточно призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 19.06.2009 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч.3 ст.296 КК України на 600 грн. штрафу віднесено окремому виконанню.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою.
Строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_2 рахується з 24 липня 2009 року з моменту його фактичного затримання.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винними та засуджений за те, що він в один із днів квітня 2009 року у післяобідній час, діючи повторно, з метою відкритого викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, знаходячись біля будинку №8-А, що по вул. Грушевського в м.Червонограді, Львівської області, виявив ОСОБА_3, яка утримувала при собі жіночу сумочку та став її переслідувати, зайшовши слідом за нею у малолюдне місце, під’їзд №3 вищевказаного будинку та застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої, наніс останній удар кулаком в голову, в результаті чого ОСОБА_3 впала на землю. Після цього він, діючи відкрито, ігноруючи тим, що потерпіла та ОСОБА_4, який зайшов у вказаний під’їзд, усвідомлювали злочинний характер його дій, заволодів належними ОСОБА_3 жіночою сумочкою вартістю 30 (тридцять) гривень, мобільним телефоном марки «Нокіа» невстановленої слідством моделі, вартістю 200 грн. із сім-карткою мобільного оператора «Лайф» вартістю 25 грн., грошима в сумі 100 грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_3 фізичного болю та матеріальних збитків на загальну суму 355 грн.
Прокурор м.Червонограда у поданій ним апеляції, просить вирок суду змінити через неправильне застосування кримінального закону, включивши у резолютивну частину обвинувального вироку при визначенні засудженому ОСОБА_2 міри кримінального покарання, по сукупності злочинів, посилання суду на ч.4 ст.70 КК України та вважати його засудженим за ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі і на підставі ч.4 ст.70 КК України, по сукупності злочинів, із врахуванням вимог ст.72 КК України до 4 років позбавлення волі та штрафу в розмірі 600 грн., який виконувати самостійно та остаточно, на підставі ст.71 КК України, по сукупності вироків, із врахуванням вимог ст.72 КК України, до покарання за оскаржуваним вироком приєднати частково невідбуте засудженим покарання за вироком Червоноградського міського суду від 30.12.2008 року та визначити кримінальне покарання у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі та штрафу в розмірі 600 грн., який виконувати самостійно.
Зокрема зазначає, що судом при визначенні остаточної міри кримінального покарання ОСОБА_2, по сукупності вироків, невірно застосував вимоги кримінального закону з посиланням лише на ст.71 КК України.
Засуджений ОСОБА_2 у поданій апеляції вважає вирок суду безпідставним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки провадження в даній кримінальній справі проводилось з численними порушеннями і недотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства. Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким його виправдати, закривши кримінальну справу та направивши її для дослідження і виявлення істотних порушень зловживань своїм службовим становищем слідчих органів та прокуратури.
При цьому покликається на те, що висновки суду ґрунтуються на суперечливих показах потерпілої та свідка, не з’ясовано всі обставини справи, не взято до уваги його покази, що спростовують обвинувачення і доводять його невинність.
Окрім цього стверджує, що не взято до уваги численні порушення КПК України, які потребують окремого розгляду прокуратурою чи іншими органами, справа проводилась з відкритим обвинувальним ухилом зі сторони суду, віддаючи перевагу доказам, що доводять його вину та безпідставно відхиляючи докази, що його виправдовують.
У поданих запереченнях на апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2, прокурор, вказуючи на обґрунтованість та законність рішення районного суду, просить апеляцію залишити без задоволення.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який просить вирок суду в частині визначення остаточної міри покарання змінити, а в апеляції засудженого відмовити, позицію засудженого ОСОБА_2, який повністю підтримав подану ним апеляцію і заперечив апеляцію прокурора, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, а в задоволенні апеляції засудженого ОСОБА_2 – відмовити.
Висновок суду про винуватість засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку.
Так, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що в один із днів другої половини квітня 2009 року в післяобідній час, коли вона із знайомим ОСОБА_4 проходили біля будинку №8-А по вул.Грушевського в м.Червонограді, до них підійшов ОСОБА_2 разом з мужчиною на ім’я ОСОБА_1 та зайняли в її супутника 4 грн. Коли вони з ОСОБА_4 зайшли в третій під’їзд вказаного будинку, їх наздогнав підсудний ОСОБА_2, котрий став виривати з її рук сумку, вона чинила опір. ОСОБА_2 витяг її з сумкою на вулицю, де вдарив рукою в голову, від чого вона впала та вирвавши з рук сумку, в якій було 100 грн., мобільний телефон марки «Нокіа», всього разом на суму 355 грн. та з викраденим втік. Подія відбувалась у денну пору доби, вона мала можливість добре роздивитись грабіжника, тому категорично стверджує, що її пограбував саме підсудний ОСОБА_2
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що в один із днів другої половини квітня 2009 року, він разом із знайомою ОСОБА_3 йшли від магазину «Дружба» додому. Коли вони проходили біля будинку №6 по вул.Грушевського в м.Червонограді, то побачили двох чоловіків. В одного з них кличка «Йонго», а другого чоловіка він неодноразово бачив разом з ним, прізвища його не знає. «Йонго» попросив у нього гроші, ОСОБА_4 дав йому 4 гривні. Після цього вони з ОСОБА_3 направились до його під’їзду, він зайшов першим, а ОСОБА_3 йшла позаду нього. Уточнив, що у ОСОБА_3 була жіноча сумочка чорного кольору. Коли він почав підніматись на другий поверх, то почув крики ОСОБА_3, він обернувся та подивився вниз, де побачив, як чоловік, який був разом з «Йонго» вириває сумку у ОСОБА_3. В черговий раз, коли той чоловік рванув за сумку та наніс удар ногою по її нозі, то ОСОБА_3 впала на землю. Після чого, вказаний чоловік з викраденим втік. Він впевнений, що пограбування скоїв саме підсудний ОСОБА_2, оскільки вони тривалий час проживають в одному мікрорайоні міста і він неодноразово зустрічав у місті підсудного.
Заявою ОСОБА_3 від 25.05.2009 року про те, що невідома особа вчинила пограбування відносно неї (а.с.3).
Протоколом огляду місця події від 27.05.2009 року, в ході чого зафіксовано місце вчинення пограбування відносно ОСОБА_3 (а.с.6).
Протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з якого видно, що остання настоює на тому, що її пограбував ОСОБА_2, застосовуючи при цьому насильство, сам ОСОБА_2 даний факт заперечив. (а.с.45-46).
Як вбачається з протоколу судового засідання та вироку, суд ретельно перевірив усі показання дані потерпілою ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_4, з’ясував причини зміни показань засудженим ОСОБА_2 і в результаті їх дослідження в сукупності з іншими доказами у справі дав їм належну оцінку та визнав достовірними ті показання потерпілої ОСОБА_3, в яких вона стверджувала про вчинення засудженим щодо неї злочину, оскільки вони підтверджуються іншими об’єктивними доказами у справі та узгоджуються з ними.
Зокрема, даючи первинні пояснення в ході досудового слідства 25.05.2009 року (а.с.4) підсудний ОСОБА_2 дав визнавальні покази, детально пояснив про обставини скоєння пограбування ОСОБА_3 Зазначені пояснення підсудного ОСОБА_2 збігаються з поясненнями потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4 про хронологію, обставини, місце, спосіб скоєння пограбування, а також переліком викраденого майна. Отже доводи, на які покликається засуджений ОСОБА_2 у своїй апеляції, повністю спростовуються матеріалами справи, а які саме численні порушення норм КПК України ОСОБА_2 не вказує.
Кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 186 КК України є правильною.
Колегія суддів, вважає, що суд правильно визначив міру покарання засудженому ОСОБА_2, яке відповідає вимогам чинного законодавства, але помилково не застосував ч.4 ст.70 КК України щодо покарання за вироком від 19.06.2009 року, а лише зазначив, що цей вирок підлягає окремому виконанню. Згідно ст.72 КК України окремому виконанню підлягає не вирок, а саме покарання у вигляді штрафу.
Покарання засудженому ОСОБА_2 призначено судом з дотриманням вимог ст. 65 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів, обране з врахуванням усіх даних про особу засудженого, обставин, що впливають на покарання. Суд призначив покарання в межах санкції вчиненого засудженим злочину у виді позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок задовольнити, а апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 07.10.2009 року змінити:
- вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України до призначеного покарання приєднати покарання за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 19.06.2009 року і призначити покарання за сукупністю вироків 4 роки позбавлення волі та штрафу в сумі 600 гривень.
На підставі ст.71 КК України, з урахуванням вимог ст.72 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 30.12.2008 року і призначити ОСОБА_2 остаточне покарання за сукупністю вироків 4 роки і 3 місяці позбавлення волі та штрафу у розмірі 600 гривень.
Речення “Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 19.06.2009 року, яким ОСОБА_2 за ч.3 ст.296 КК України засуджено до покарання у вигляді штрафу в розмірі 600 грн. підлягає окремому виконанню” із резолютивної частини вироку виключити.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом шести місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: