КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
27.04.09 р. № 17/261/262-08
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Мазур Л. М. (доповідач по справі),
суддів:
Агрикової О.В.
Фаловської І.М.
при секретарі судового засідання Єрмак Л. В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Федоренко О. М. –представник, довіреність № 14/09 від 19.01.2009 року;
від відповідача-1: не з’явились;
від відповідача-2: Євстігнєєв А. С. –представник, довіреність б/н від 23.04.2008 року;
від третьої особи-1: Тарасенко Н. В. –представник, довіреність № 220/1174/д від 29.12.2008 року;
від третьої особи-2: не з’явились;
від третьої особи-3: не з’явились;
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт»- Державне підприємство «Укроборонсервіс»
та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Спецтехсервіс»
на рішення господарського суду Київської області від 30.07.2008 року
у справі № 17/261/262-08 ( колегія суддів у складі: головуючий –Суховий В.Г., судді –Антонова В.М., Карпечкін Т.П.)
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Спецтехсервіс»;
до відповідачів: 1. Військова частина А-2215;
2. Приватне підприємство «Автосервіс»;
треті особи: 1. Міністерство оборони України;
2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області;
3. Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт»- Державне підприємство «Укроборонсервіс»;
про: визнання недійсним рішення конкурсної комісії Військової частини А-2215 щодо передачі нерухомого військового майна, оформленого протоколом № 1 від 30.11.2002 року, визнання недійсним Договору оренди нежитлових приміщень від 31.03.2003 року № 31с/2003/ГоловКЕУ та Додаткової угоди до нього від 23.10.2003 року № 1, укладених між Військовою частиною А-2215 та ПП «Автосервіс», -
В С Т А Н О В И В:
15.04.2008 року Відкрите акціонерне товариство «Спецтехсервіс»(далі за текстом –позивач, ВАТ «Спецтехсервіс», скаржник-1) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Військової частини А-2215 (далі за текстом – відповідач-1, В/ч А-2215), третя особа: Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт»Державне підприємство «Укроборонсервіс»(скаржник-2), про визнання недійсним рішення конкурсної комісії В/ч А-2215 щодо передачі нерухомого військового майна, оформленого протоколом №1 від 30.11.2002 року (т. 1, а. с. 2-8).
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на укладення між ПП «Автосервіс»та В/ч А-2215 договору оренди нежитлових приміщень № 31с/2003/ГоловКЕУ від 31.01.2003 року та додаткової угоди № 1 від 23.10.2003 року до цього договору. ВАТ «Спецтехсервіс»також зазначив, що 05.12.2004 року між Міністерством оборони України та ДП «Укроборонсервіс» було укладено договір комісії № Д29-15/1326 на реалізацію нерухомого військового майна, що перебувало в оренді у ПП «Автосервіс»за договором оренди № 31с/2003/ГоловКЕУ від 31.01.2003 року. Відповідно до умов п. 1.1. договору комісії № Д29-15/1326 Міністерство оборони України доручило, а ДП «Укроборонсервіс»прийняло на себе зобов’язання за комісійну плату реалізувати нерухоме військове майно на конкурсних засадах покупцям від свого імені в інтересах Міністерства оборони України та за рахунок останнього, а саме будівлі №№ 44, 45, 46, 48, 49 В/ч А-2215 у м. Бориспіль. За результатами проведеного конкурсу за участю ПП «Автосервіс», ВАТ «Спецтехсервіс», МП ТОВ «Соляріс»та СТ «Добродій»переможцем було визнано ВАТ «Спецтехсервіс»та 12.01.2005 року укладено договір купівлі-продажу № Д29-1.5/26 спірного майна (т. 1, а. с. 3).
Позивач послався, що ПП «Автосервіс»в судовому порядку оскаржило законність договору № Д29-1.5/26 від 12.01.2005 року, внаслідок чого рішенням господарського суду м. Києва від 19.10.2006 року у справі № 41/154-19/170 вказаний договір визнано недійсним та зобов’язано Міністерство оборони України повернути ВАТ «Спецтехсервіс»виручені кошти, а ВАТ «Спецтехсервіс»- повернути Міністерству оборони України куплене нерухоме військове майно; рішенням суду зобов’язано Міністерство оборони України здійснити відчуження військового майна з урахуванням ст. 777 ЦК України, а саме переважного права наймача перед іншими особами на його придбання. Окрім цього, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на численні порушення чинного законодавства при укладенні договору оренди нежилих приміщень № 31с/2003/ГоловКЕУ від 31.03.2003 року між В/ч А-2215 та ПП «Автосервіс»і додаткової угоди № 1 від 23.10.2003 року до нього, а також вважає передачу військового майна без відбору на конкурсі найбільш вигідної пропозиції щодо розміру орендної плати проведено без дотримання ч. 2 ст. 80 ГК України та спеціального діючого законодавства по відповідних правовідносинах.
12.05.2008 року порушено провадження у справі № 17/261-08 та прийнято позовну заяву до розгляду (т. 1, а. с. 1).
16.04.2008 року ВАТ «Спецтехсервіс»звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до В/ч А-2215, третя особа: Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт»Державне підприємство «Укроборонсервіс» про визнання недійсним Договору оренди нежитлових приміщень від 31.03.2003 року № 31с/2003/ГоловКЕУ та Додаткової угоди № 1 до нього від 23.10.2003 року, укладених між В/ч А-2215 та Приватним підприємством «Автосервіс»(далі за текстом –відповідач-2, ПП «Автосервіс») (т. 1, а. с. 107-113).
Позовні вимоги ВАТ «Спецтехсервіс»обґрунтовував тим, що проведення у 2002 році В/ч А-2215 конкурсу на право укладання договору оренди державного майна та укладання на підставі його результатів договору оренди нежитлових приміщень № 31с/2003/ГоловКЕУ від 31.03.2003 року між В/ч А-2215 та ПП «Автосервіс», а також додаткової угоди № 1 до цього договору про продовження його дії, здійснено з порушеннями чинного законодавства. Зокрема, на думку позивача, порушено п. п 1.3, 1.4, 1.5, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 4.2 Порядку та умов проведення конкурсів на право укладення договорів оренди військового майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України, Міністерства оборони України від 26.07.2000 року № 1549/241, та п. п 7, 8, 9 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2000 року № 778.
Позивач вважає, що оцінка будівель інв. № № 43, 44, 45, 46, 48, 49 була проведена з порушенням Положення про порядок створення та діяльності комісій з оцінки вартості військового майна, що підлягає передачі в оренду, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Фонду державного майна України від 17.09.2001 року № 333/1697.
Крім того, позивач послався на те, що положення додаткової угоди № 1 від 23.10.2003 року до договору оренди № 31с/2003/ГоловКЕУ від 31.03.2003 року, щодо продовження дії цього договору з 01.04.2003 року по 01.04.2018 року строком на 15 (п’ятнадцять) років суперечить дозволу Міністерства оборони України від 13.02.2003 року № 144/1/6/326, згідно якого дозвіл було надано В/ч А-2215 на передачу будівель № № 44, 45, 46, 48, 49 в оренду терміном на 5 (п'ять) років, а саме існування договору оренди нежитлових приміщень № 31с/2003/ГоловКЕУ від 31.03.2003 року, укладеного між В/ч А-2215 та ПП «Автосервіс», порядок укладання якого, у свою чергу, не відповідає чинному законодавству, безпосередньо впливає на права та обов’язки ВАТ «Спецтехсервіс».
Також, позивач послався на ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», ст. ст. 180, 207 ГК України, ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. ст. 1, 2 ГПК України, ч. 1 ст. 55, ст. 64 Конституції України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2008 року порушено провадження у справі № 17/262-08 та прийнято позовну заяву до розгляду; залучено до участі у справі ПП «Автосервіс»та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство оборони України (далі за текстом –третя особа-1, МОУ), Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі за текстом –третя особа-2, РВ ФДМ України по Київській області) (т. 1, а. с. 105-106).
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2008 року об’єднано справу № 17/261-08 та справу № 17/262-08 в одну справу та присвоєно № 17/261/262-08; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт»- Державне підприємство «Укроборонсервіс»(далі за текстом –третя особа-3, ДП ДК «Укрспецекспорт»- ДП «Укроборонсервіс», скаржник-2) (т. 1, а. с. 220-222).
Рішенням господарського суду Київської області від 30.07.2008 року у справі №17/261/262-08 відмовлено у задоволені позовних вимог повністю (т. 2, а. с. 63-68).
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що ВАТ «Спецтехсервіс»у позовній заяві та доданих до неї документах не зробив посилання на жодний доказ, який би фіксував або підтверджував факт порушення відповідачами будь-якого конкретного права позивача; не надав доказів виникнення у нього права власності на спірне військове майно (з урахуванням вимог ч. 4 ст. 334, ч. 3 ст. 640 ЦК України) ні на час його передачі в оренду ні на час вирішення спору, а також не надав доказів того, які саме його права порушено проведенням конкурсу та укладанням договору оренди нежитлових приміщень № 31с/2003/ГоловКЕУ від 31.03.2003 року. З огляду на зазначені підстави, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено які саме його права чи законні інтереси порушено рішенням конкурсної комісії В/ч А-2215 щодо передачі в оренду нерухомого військового майна, оформленого протоколом № 1 від 30.11.2002 року, а також укладанням на підставі цього рішення договору оренди № 31с/2003/ГоловКЕУ від 31.03.2003 року та додаткової угоди до нього від 23.10.2003 року, у розумінні ст. ст. 1, 2 ГПК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач –ВАТ «Спецтехсервіс»звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду Київської області від 30.07.2008 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ВАТ «Спецтехсервіс»послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає оскаржуване рішення необґрунтованим (т. 2, а. с. 75-76).
20.08.2008 року ВАТ «Спецтехсервіс»подало доповнення до апеляційної скарги, у яких надало додаткові обґрунтування вимог апеляційної скарги. У доповненнях до апеляційної скарги скаржник зазначив, що висновки суду є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству України, а саме ст. 1 ГПК України, ст. ст. 8, 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 82, 91, ч. 2 ст. 386 ЦК України, ст. 20, ч. 3 ст. 47 ГК України. Також, на переконання позивача, висновки суду не відповідають матеріалам справи та чинному законодавству України (т. 2, а. с. 94-102).
24.11.2008 року позивач подав доповнення до апеляційної скарги, у яких надав пояснення щодо порушення прав ВАТ «Спецтехсервіс», які відбулися внаслідок укладення В/ч А-2215 та ПП «Автосервіс»договору №31с/2003/ГоловКЕУ від 13.03.2003 року (т. 2, а. с. 94-102).
Третя особа-3 ДП ДК «Укрспецекспорт»- ДП «Укроборонсервіс»також не погодилась з рішенням суду першої інстанції у справі № 17/261/262-08 та звернулась до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 29/6.4-6487 від 01.08.2008 року, у якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 30.07.2008 року та прийняти нове судове рішення яким позов задовольнити (т. 2, а. с. 80-81).
Вимоги апеляційної скарги ДП ДК «Укрспецекспорт»- ДП «Укроборонсервіс»мотивовано порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
20.08.2008 року від ДП ДК «Укрспецекспорт» - ДП «Укроборонсервіс»надійшли доповнення до апеляційної скарги, у яких останнє надало додаткові обґрунтування вимог вже поданої апеляційної скарги. У доповненнях до апеляційної скарги третя особа-3 зазначила, що висновки суду першої інстанції не відповідають та суперечать ст. ст. 1 ГПК України, ст. ст. 15, 16, ч. 2 ст. 386 ЦК України, ст. 20, ч. 3. ст. 47 ГК України, ст. ст. ст. 8, 41, 55 Конституції України, а висновки суду не відповідають матеріалам справи та чинному законодавству. Також, на думку третьої особи-3, місцевий господарський суд ухилився від оцінки законності обставин укладання договору № 31с/2003/ГоловКЕУ від 31.03.2003 року та додаткової угоди № 1 від 23.10.2003 року до нього (т. 2, а. с. 84-92).
Ухвалою від 15.08.2008 року Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя –Ільєнок Т. В., судді: Тарасенко В. В., Шкурдова Л. М., прийняв до провадження апеляційні скарги ДП ДК «Укрспецекспорт»- ДП «Укроборонсервіс»і ВАТ «Спецтехсервіс»та об’єднав їх в одне апеляційне провадження з перегляду рішення господарського суду Київської області від 30.07.2008 року (т. 2, а. с. 72-74).
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року заяву б/н від 08.12.2008 року представника ПП «Автосервіс»Євстігнєєва А. С. про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя –Ільєнок Т. В., судді: Корсакова Г. В., Шевченко В. Ю. залишено без задоволення. Водночас, вказаною ухвалою від 10.12.2008 року, у зв’язку із перебуванням суддів Ільєнок Т. В., Корсакової Г. В., Шевченка В. Ю. наприкінці грудня 2008 року у відпустках та з метою дотримання строків розгляду апеляційних скарг, справу господарського суду Київської області № 17/261/262-08 передано для розгляду іншій колегії суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, а саме: головуючий суддя –Мазур Л. М. (доповідач у справі), судді: Агрикова О. В., Фаловська І. М. (т. 3, а. с. 102-104)
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.12.2008 року справу № 17/261/262-08 прийнято до апеляційного провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя –Мазур Л. М. (доповідач у справі), судді: Агрикова О. В., Фаловська І. М. та призначено розгляд справи на 23.12.2008 року (т. 3, а. с. 105-107).
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.12.2008 року зупинено апеляційне провадження у справі до закінчення розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги представника ДП ДК «Укрспецекспорт»ДП «Укроборонсервіс»Федоренка О. М. та касаційної скарги голови правління ВАТ «Спецтехсервіс»Хворостяного М. Р. на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року та повернення матеріалів справи № 17/261/262-08 до Київського міжобласного апеляційного господарського суду (т. 3, а. с. 124-127).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.02.2009 року відмовлено ДП ДК «Укспецекспорт»- ДП «Укроборонсервіс»у прийнятті касаційної скарги на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року (т. 3, а. с. 139-140).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.02.2009 року відмовлено ВАТ «Спецтехсервіс»у прийнятті касаційної скарги на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року (т. 3, а. с. 141-142).
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.03.2009 року поновлено апеляційне провадження у справі, оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 16.02.2009 року відмовлено ДП ДК «Укспецекспорт»- ДП «Укроборонсервіс»у прийнятті касаційної скарги на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року та ухвалою Вищого господарського суду України від 16.02.2009 року відмовлено ВАТ «Спецтехсервіс»у прийнятті касаційної скарги на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року (т. 4, а. с. 6-9).
В судовому засіданні апеляційного господарського суду 31.03.2009 року представник позивача подав клопотання, яким відкликав клопотання № 272/08 від 17.10.2008 року про зупинення провадження у справі, просив розпочати розгляд справи по суті, проти чого учасники судового процесу, які з’явились в судове засідання, не заперечували (т. 4, а. с. 21).
Представник третьої особи-1 в судовому засіданні апеляційного господарського суду 31.03.2009 року на виконання ухвали апеляційного господарського суду від 06.03.2009 року подала письмові пояснення № 241/4/814 від 26.03.2009 року (т. 4, а. с. 22-23).
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.03.2009 року розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представників відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи-2, згідно ст. 77 ГПК України (т. 4, а. с. 30-32).
27.04.2009 року через загальний відділ апеляційного господарського суду представник ВАТ «Спецтехвервіс»подав доповнення до апеляційної скарги (вх. № 2-05/1388/н), у якому посилаючись на викладені у позовній заяві та апеляційній скарзі обставини, постанову Верховного Суду України від 12.02.2008 року та постанову Верховного Суду України від 24.03.2009 року, вважає спростованими висновки суду першої інстанції щодо ненадання доказів виникнення у позивача права власності на спірне майно; просив рішення господарського суду Київської області від30.07.2008 року скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
27.04.2009 року до початку судового засідання представник ПП «Автосервіс»подав клопотання б/н від 27.04.2009 року (вх. № 2-05/1391/н), у якому зазначив, що на усі позовні вимоги ВАТ «Спецтехвервіс»поширюються передбачені ст. 257 ЦК України строки позовної давності та просив їх застосувати.
В судовому засіданні апеляційного господарського суду 27.04.2009 року представник ВАТ «Спецтехсервіс»проти задоволення клопотання б/н від 27.04.2009 року ПП «Автосервіс»заперечив; вимоги апеляційної скарги підтримав за викладених у апеляційній скарзі та доповненнях до неї обставин, просить рішення господарського суду Київської області від 30.07.2008 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційного господарського суду представник ПП «Автосервіс»підтримав заявлене ним клопотання б/н від 27.04.2009 року, просив його задовольнити, проти вимог апеляційних скарг заперечив, вважає доводи апеляційних скарг та доповнень до них –недоведеними та необґрунтованими, а рішення господарського суду Київської області від 30.07.2008 року законним та прийнятим з дотриманням чинного законодавства України, просив залишити його без змін, а апеляційні скарги – без задоволення.
Представник МОУ в судовому засіданні апеляційного господарського суду 27.04.2009 року на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 06.03.2009 року надала у справу ксерокопію листа № 303/1/4/93 від 28.03.2009 року в порядку інформації, проти задоволення клопотання б/н від 27.04.2009 року ПП «Автосервіс»заперечила, підтримала апеляційні скарги ВАТ «Спецтехсервіс»та ДП ДК «Укрспецекспорт»- ДП «Укроборонсервіс», просила задовольнити їх вимоги, рішення господарського суду Київської області від 30.07.2008 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач-1, треті особи-2, 3 не скористалися наданим процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні апеляційного господарського суду, про причини неявки суд не повідомило. Про час, дату та місце засідання суду учасники судового провадження належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою, а наявних у матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, відсутність представників відповідача-1 та третіх осіб-1, 2 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті згідно положень ст. ст. 75, 96, 99 ГПК України.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду Київської області від 30.07.2008 року у справі № 17/261/262-08 має бути залишено без змін, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до протоколу № 1 засідання конкурсної комісії на право укладання договору оренди державного майна, затвердженого 30.11.2002 року командиром В/ч А-2215 полковником Олійником А.В., право на укладання договору оренди на приміщення: нежитлові будівлі теслярної –№ 43, КТП –№ 44, ПТО –№ 45, котельної –№ 46, гаражів –№ 48 та № 49 військового містечка № 1 Бориспільского гарнізону загальною площею 2 427 кв. м., розташованих за адресою: м. Бориспіль, Київська область, надано ПП «Автосервіс»(т. 1, а. с. 39).
31.03.2003 року В/ч А-2215 (орендодавець) та ПП «Автосервіс»(орендар) уклали договір оренди нежитлових приміщень № 31с/2003/ГоловКЕУ (далі за текстом –Договір № 31с/2003/ГоловКЕУ), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно військового містечка № 1 загальною площею 2427 кв. м., а саме: нежитлові приміщення будівлі інв. № 43 - 220 кв. м., будівлі інв. № 44 - 38 кв. м., будівлі інв. № 45 - 464 кв. м., будівлі інв. № 46 - 125 кв. м., будівлі інв. № 48 - 790 кв. м., будівлі № 49 - 790 кв. м., що розташоване у м. Борисполі. Термін дії договору за п. 10.1. сторони погодили з 01.04.2003 року по 01.04.2008 року (т. 1, а. с. 14-20).
23.10.2003 року В/ч А-2215 та ПП «Автосервіс»уклали додаткову угоду № 1 до Договору № 31с/2003/ГоловкКЕУ про продовження дії цього договору з 01.04.2003 року по 01.04.2018 року (т. 1, а. с. 21).
05.12.2004 року МОУ та ДП «Укроборонсервіс»уклали договір комісії на
реалізацію нерухомого військового майна за № Д29-15/1326 (далі за текстом –Договір № Д29-15/1326). Відповідно до п.1.1. договору № Д29-15/1326, МОУ доручило, а ДП «Укроборонсервіс»прийняло на себе зобов’язання за комісійну плату реалізувати на конкурсних засадах покупцям від свого імені в інтересах МОУ та за рахунок останнього зазначене нерухоме військове майно, яке було передано в оренду ПП «Автосервіс»по договору оренди нежитлових приміщень № 31с/2003/ГоловКЕУ (т. 1, а. с. 22-34).
За результатами проведеного конкурсу з продажу військового майна, участь в якому взяли ПП «Автосервіс»(орендар), ВАТ «Спецтехсервіс», МП ТОВ «Соляріс», СТ «Добродій», переможцем визнано ВАТ «Спецтехсервіс», з яким було укладено Договір № Д29-1.5/26 від 12.01.2005 року будівель №№ 44, 45, 46, 48, 49 В/ч А-2215 у місті Борисполі (далі за текстом –Договір № Д29-1.5/26) (т. 1, а. с. 35-38, 40-42).
ПП «Автосервіс»оскаржило результати конкурсу з продажу майна та договір № Д29-1.5/26, укладений між ДП «Укроборонсервіс»та ВАТ «Спецтехсервіс», звернувшись у лютому 2005 року до господарського суд м. Києва з позовом до ДП «Укроборонсервіс», ВАТ «Спецтехсервіс»та МОУ про визнання недійсним результатів конкурсу з продажу військового майна та Договору № Д29-1.5/26, проти чого учасники судового провадження не заперечували.
Станом на день розгляду справи судом апеляційної інстанції, спір у справі № 41/154-18/170-32/173 не вирішено; постановою Верховного Суду України від 24.03.2009 року у справі № 41/154-18/170-32/173 касаційні скарги ВАТ «Спецтехсервіс», ДП ДК «Укрспецекспорт»- ДП «Укроборонсервіс», МОУ задоволено, постанову Вищого господарського суду України від 18.12.2008 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2008 року та рішення господарського суду м. Києва від 01.07.2008 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, що підтвердили в судовому засіданні апеляційного господарського суду представники сторін.
На переконання позивача, головним аргументом визнання судами, які розглядали справу № 41/154-18/170-32/173, підставою визнання недійсним договору купівлі-продажу стала та обставина, що суди дійшли висновку про порушення прав орендаря ПП «Автосервіс»під час продажу нерухомого майна. Разом з тим, під час вивчення обставин укладання Договору № 31с/2003/ГоловКЕУ між В/ч А-2215 та ПП «Автосервіс»і додаткової угоди № 1 до цього Договору щодо продовження його дії було встановлено, що вони укладені з порушеннями чинного законодавства, у зв’язку з чим позивач був змушений звернутися до господарського суду Київської області з позовами, що розглядаються.
Частина перша, п. п. 2, 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: визнання правочину недійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
У відповідності зі ст. 1 ГПК України, право звертатися до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (ст. 2 ГПК України).
Положення ч. 1 ст. 1 ГПК України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України, позивачами визначено ті підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Вказана позиція викладена також у Постанові Верховного Суду України від 11.04.2006 року у справі № 31/215.
Згідно з ч. 2 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.
З огляду на викладене, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, в контексті ст. 1 ГПК України, має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Водночас, за змістом вказаної статті, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.
Зазначаючи про порушення своїх прав і охоронюваних законом інтересів позивач посилається на те, що конкурс на право оренди військового майна, оспорюваний Договір № 31с/2003/ГоловКЕУ та додаткова угода № 1 до нього, що укладені між В/ч А-2215 та ПП «Автосервіс», вчинені в порушення вимог чинного законодавства.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач не був учасником конкурсу на право оренди військового майна і не є стороною спірного договору. Враховуючи встановлене вище, під час проведення конкурсу на право оренди військового майна та укладення спірного договору оренди не могло відбутися порушення прав особи (позивача), яка не мала наміру і не приймала участі в конкурсі та не є стороною вказаного договору.
Місцевим господарським судом також вірно враховано приписи ч. 1 ст. 207 ГК України, яка передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Крім цього, ч. 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; в цьому випадку це стосувалось позивача, який мав би довести обґрунтованість заявлених ним позовних вимог та довести що зобов’язання було порушене відповідачем та, як наслідок, спричинило збитки, а також довести розмір збитків, завданих таким порушенням.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Так, позивач стверджує, що спірний договір оренди нежитлових приміщень № 31с/2003/ГоловКЕУ, порядок укладання якого не відповідає чинному законодавству, безпосередньо впливає на права та обов’язки ВАТ «Спецтехсервіс»; водночас позивач вважає, що відповідачами також порушено його право власності на військове майно, яке є об’єктом оренди за спірним Договором.
Проте, позивач в обґрунтування позовних вимог та в доданих до позову документах не зробив посилання на жодний доказ, який би фіксував або підтверджував факт порушення відповідачами будь-якого конкретного права позивача.
Позивач не надав суду доказів виникнення у нього права власності на зазначене військове майно (з урахуванням вимог ч. 4 ст. 334 і ч. 3 ст. 640 ЦК України) ні на час його передачі в оренду ні на під вирішення спору в суді, а також не навів доказів того, які саме його права порушено проведенням конкурсу та укладенням Договору № 31с/2003/ГоловКЕУ.
Судом першої інстанції вірно враховано положення ч. 2 ст. 59 ЦК УРСР, діючої на час укладання спірного договору оренди, якою встановлено, що дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє.
Аналогічного змісту норма міститься в ч. 3 ст. 207 ГК України, згідно з якою виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Також, під час розгляду справи колегією суддів апеляційного господарського суду враховано надані Вищим господарським судом України рекомендації від 27.06.2007 року № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», згідно п. 27.3 яких господарським судам слід мати на увазі, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, в якій така особа не є стороною. Захист прав такої особи можливий шляхом подання віндикаційного позову.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем всупереч вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України не доведено які саме його права чи законні інтереси порушено рішенням конкурсної комісії В/ч А-2215 щодо передачі в оренду нерухомого військового майна, оформленого протоколом № 1 від 30.11.2002 року, а також укладанням на підставі цього рішення Договору № 31с/2003/ГоловКЕУ та додаткової угоди № 1 до нього від 23.10.2003 року, в розумінні ст.ст. 1, 2 ГПК України, тобто не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Що стосується тверджень представника ПП «Автосервіс»про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України, то за викладених вище обставин та враховуючи, що відповідне клопотання під час розгляду справи судом першої інстанції не заявлялось, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про їх необґрунтованість та безпідставність.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає вірним висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, а тому наведені в апеляційних скаргах доводи ВАТ «Спецтехсервіс»(позивач) та ДП ДК «Укрспецекспорт»- ДП «Укроборонсервіс»(третя особа-3) відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки не підтверджуються матеріалами та фактичними обставинами справи.
Оцінивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 30.07.2008 року у справі № 17/261/262-08 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для його скасування та задоволення апеляційних скарг відсутні.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Київської області від 30.07.2008 року у справі № 17/261/262-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт»- Державне підприємство «Укроборонсервіс»та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Спецтехсервіс»–без задоволення.
Справу № 17/261/262-08 повернути до господарського суду Київської області.
Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя: Мазур Л. М.
Судді:
Агрикова О.В.
Фаловська І.М.
Дата відправки 29.04.09