Справа №2-137 2007 рік

РІШЕН НЯ

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

19 січня 2007 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі: головуючого-   судді Юрєвої A.M. при секретарі - Галда С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ДП „Завод ім.Малишева", Профкому ДП „Завод ім.Малишева", з-я особа ОСОБА_2про поновлення на роботі, виплату заработної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ДП „Завод імені Малишева", Профкому ДП "Завод імені Малишева", в якій просив суд скасувати розпорядження № НОМЕР_1 про його скорочення та звільнення з роботи як таке, що не відповідає вимогам КЗпП України, а також поновити його на роботі та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу. Позивач посилався на те, що 15.10.2005 року він був незаконно звільнений з підприємства за скороченням штату. 15.08.2005 року ОСОБА_1 отримав повідомлення про його наступне звільнення. 17.08.2005 року він звернувся із заявою до профкому завода про розгляд законності та обгрунтованості його скорочення. 03.10.2005 року ОСОБА_1 було викликано на засідання профкому, протягом якого начальник відділу НОМЕР_8 ОСОБА_3 спочатку сказав, що був радий роботі ОСОБА_1, а потім свою думку змінив, оскільки на ОСОБА_1 почали надходити доповідні з боку контролера ОСОБА_4 Голова об'єднаного профспілкового комітету ДП "Завод імені Малишева" ОСОБА_5 не розглянувши заяву ОСОБА_1 колегіально, не запитавши думку членів профспілки, надав ОСОБА_1 два дні для того, щоб він знайшов собі роботу, але в цей період часу вийшов наказ ГД № НОМЕР_2, який забороняв перехід із цеха в цех допоміжним працівникам, тобто ОСОБА_5 фактично одноособово все сам вирішив та надав згоду на звільнення ОСОБА_1 без рішення комісії, що була створена.

Протягом розгляду справи по суті позивач уточнив та доповнив свої позовні вимоги, звернувшись із позовом, в якому просив суд визнати його інвалідом праці, скасувати наказ № НОМЕР_3 про скорочення його позиції слюсаря з КВПіА 2003, що був підписаний начальником відділу НОМЕР_8 ОСОБА_3 про його звільнення з роботи за ст.40 п.1 КЗпП України як необ'єктивний та незаконний, оскільки згідно з наказом ГД № НОМЕР_4 саме він не підлягав скороченню; визнати неправомірною довіреність, що була видана начальнику відділу кадрів та його заступнику від імені генерального директора Гриценка Г.Д. про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мають юридичне право саме ОСОБА_1 звільнити з завода, оскільки його було переведено до відділу НОМЕР_8 за особистої згоди Гриценка Г.Д. з посади інженера-технолога цеха НОМЕР_10 та з урахуванням того, що він є інвалідом 3-ї групи; визнати такою , що порочить честь та гідність ОСОБА_1, наклепом характеристику, складену керівництвом відділу НОМЕР_8 про те, що ОСОБА_8 ніби-то погано працював, посилаючись на доповідні контролера ОСОБА_4, змісту яких ОСОБА_1 не знав та пояснювальних з цього приводу з нього ніхто не брав, оскільки за час роботи у відділі НОМЕР_8 він зауважень та доган не мав; скасувати розпорядження № НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 з ДП "Завод імені Малишева" як таке, що не відповідає вимогам КЗпП України; поновити його на роботі та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу із розрахунку середньої заробітної плати 743 гривні. Крім вищезазначених обставин, позивач посилався також на те, що 12.11.1999 року о 20 годині 10 хвилин , їхавши з роботи додому, він потрапив у ДТП та отримав травму, що призвело до каліцтва та внаслідок цього ОСОБА_1 отримав 2-гу групу інвалідності, а згодом йому було призначено 3-ю групу інвалідності довічно. ОСОБА_1 вважав, що зазначена травма була пов'язана із виробництвом, оскільки об'єкти обслуговування, хоча й були розташовані за межами території ДП "Завод імені Малишева", але вони перебували на балансі ДП "Завод імені Малишева", та він виконував завдання в той час ОСОБА_9-заступника директора філії "Енергетичне виробництво"- заступника головного енергетика всього заводу.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача Пелих Л.Д. проти задоволення позову заперечувала, вважала, що ОСОБА_1 було звільнено правомірно, про наступне звільнення його було персонально попереджено за два місяці-15.08.2005 року та запропоновано звернутися до відділу кадрів підприємства для вирішення питання з працевлаштування на наявні на підприємстві вакантні посади. Відповідно до ст.43 КЗпП України було отримано згоду об'єднаного профспілкового комітету при державному підприємстві "Заводі імені Малишева" адміністрації заводу на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України. Наказ № НОМЕР_1 про припинення трудового договору з ОСОБА_1, на думку представника відповідача, відповідає вимогам закону, він підписаний уповноваженою особою. Перевагу в залишенні на роботі було надано працівникам, які мають більш високу кваліфікацію та продуктивність праці. ОСОБА_1 є інвалідом 3-ї групи загального захворювання, тому норми ст.ст. 171-172 КЗпП України на нього не розповсюджуються. Характеристика на ОСОБА_1, складена керівництвом відділу НОМЕР_8, є об'єктивною, оскільки грунтується на усних та письмових скаргах контролера на неякісний ремонт приладів ОСОБА_1, а заходи дисциплінарного стягнення до нього не застосовувались не тому, що на нього не надходили скарги, а тому, що ОСОБА_1 є інвалідом 3-ї групи та його жаліли.

Представник співвідповідача Рижук Д.І. проти задоволення позову заперечував, повністю підтримавши пояснення представника відповідача Пелих Л.Д. та, пояснивши суду, що 03.10.2005 року відбулося засідання об'єднаного профспілкового комітету при державному підприємстві "Завод імені Малишева" , який дав згоду адміністрації заводу на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України, проголосувавши за це одностайно.

3-я особа проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_1 було звільнено відповідно до вимог закону, повністю підтримав пояснення представника відповідача Пелих Л.Д.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, інших учасників цивільного процесу, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ксерокопії трудової книжки, ОСОБА_1 працював у Дергачівському філіалі Харківського ПО "Завод імені Малишева" з 23.06.1980 року. 20.09.2000 року його було переведено до філіалу ДП "Завод імені Малишева" "Енергетичне виробництво" цех НОМЕР_10 на посаду інженера-технолога 3 категорії, а 19.05.2003 року його було переведено до відділу НОМЕР_8 слюсарем КВПіА (а.с.35-43).

Згідно з ксерокопією штатного розкладу на 01.07.2005 року та ксерокопією довідки про виконання робіт слюсарями КВПіА 5 розряду, у відділі працює 5 слюсарів КВПіА 5 розряду , які виконують роботу відповідно до Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників та працюють на робочій місцях за видами вимірювань. Оскільки манометр є одним із простіших засобів вимірювання, ремонт зазначених засобів виконується іншими слюсарями (а.с.27, 66-68).

Як вбачається з ксерокопії наказу № НОМЕР_3 „Про вдосконалення структури кадрів", було вирішено відповідно до наказу ГД № НОМЕР_4 обліковий склад працівників відділу НОМЕР_8 привести у відповідність до обсягів, відповідно до встановлених лимітів, скоротивши позицію 2003 слюсаря КВПіА ОСОБА_1 (а.с.26).

Судом встановлено, що 15.08.2005 року ОСОБА_1 було вручено повідомлення про те, що його посаду скорочено та протягом двох місяців з дня повідомлення він може працевлаштуватися на наявні на заводі вакантні посади, для чого йому необхідно звернутися до відділу кадрів, а в разі не працевлаштування його буде звільнено 15.10.2005 року за ст.40 п.1 КЗпП України (за скороченням штату), що підтверджується ксерокопією повідомлення (а.с.28) з підписом ОСОБА_1 про ознайомлення із ним.

Згідно з ксерокопією заяви ОСОБА_1 на ім'я голови профспілки ПО "Завод імені Малишева" ОСОБА_5 від 16.08.2005 року, він просив розглянути законність та об'єктивність скорочення його позиції (а.с.9).

Із ксерокопії акту від 22.09.2005 року, складеного начальником участка КВПіА відділу НОМЕР_8, інспектором з кадрів та економістом ДП "Завод імені Малишева" , вбачається, що надати ОСОБА_1 іншу роботу у відділі НОМЕР_8 немає можливості, а звернутися до відділу кадрів підприємства з приводу працевлаштування ОСОБА_1 відмовляється (а.с.29).

Аналогічне вбачається із ксерокопії довідки, наданої начальником відділу НОМЕР_8 ОСОБА_3 до юридичного відділу, згідно з якою на 15.10.2005 року у відділі НОМЕР_8 вільних вакансій немає (а.с.30).

Як вбачається з ксерокопії звіту про наявність вільних місць та потребу в працівниках станом на 15.10.2005 року на ДП "Завод імені Малишева" було 172 вільних робочих місця (а.с.80).

Згідно з ксерокопіями актів від 26.08.2005 року, 15.09.2005 року, 11.10.2005 року, 13.10.2005 року, 15.10.2005 року слюсарю КВПіА відділу НОМЕР_8 ОСОБА_1, посада якого підлягала скороченню, було запропоновано всі наявні на підприємстві вакантні посади та роз*яснено умови оплати праці під час навчання новій професії. Від запропонованих посад ОСОБА_1 відмовився (а.с.81,192-196).

Як вбачається з ксерокопії протоколу № НОМЕР_5 засідання президіуму об*єднаного профспілкового комітету при ДП "Завод імені Малишева" від 03.10.2005 року, об*єднаним профспілковим комітетом було надано згоду адміністрації заводу на звільнення за ст.40 п. 1 КЗпП України слюсаря КВПіА відділу НОМЕР_8 ОСОБА_1 (а.с. 102-104).

Згідно з ксерокопією уточнення до виписки з рішення президіуму об*єднаного профспілкового комітету при ДП "Завод імені Малишева" № НОМЕР_5 від 03.10.2005 року, за дачу згоди адміністрації заводу на звільнення за ст.40 п.1 КЗпП України слюсаря КВПіА відділу НОМЕР_8 ОСОБА_1 проголосували всі члени президіуму одностайно (а.с. 198).

Зазначені обставини були підтверджені у судовому засіданні свідком ОСОБА_5- головою об*єднаного профспілкового комітету ДП "Завод імені Малишева".

Наказом НОМЕР_1 ОСОБА_1 було звільнено за п.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату (а.с. 10,65,76,106).

Зазначений наказ було підписано начальником відділу кадрів ОСОБА_6 на підставі довіреності, виданої йому генеральним директором ДП "Завод імені Малишева" Гриценком Г.Д. від 10.08.2005 року (а.с.69).

Аналогічну довіреність було видано 26.08.2005 року директором ДП "Завод імені Малишева" Гриценком Г.Д. заступнику начальника відділу кадрів ОСОБА_7 (а.с.70).

Як вбачається зі ст.6 ксерокопії Статуту державного підприємства "Завод імені Малишева" за 2000 рік генеральний директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком тих, що віднесені Статутом до компетенції комітету і інших органів управління даного підприємства, має право видавати довіреності (а.с.55-59).

Таким чином, вимоги позивача в частині визнання зазначених довіреностей неправомірними є необгрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки довіреності були видані правомірно на підставі Статуту державного підприємства "Завод імені Малишева" та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв*язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно з ксерокопією службової записки, в якій міститься характеристика від 15.10.2005 року за підписом начальника відділу кадрів ДП "Завод імені Малишева", ОСОБА_1 за час своєї роботи у відділі НОМЕР_8 як слюсар з КВПіА виявив себе як посередній , безініціативний працівник, до роботи ставиться без бажання, посилаючись на різні причини, не виконує ремонт приладів, допускає навмисний брак, має усні та письмові скарги контролера на неякісний ремонт приладів (а.с. 62).

Як вбачається з ксерокопії протоколу № НОМЕР_5 засідання президіуму об*єднаного профспілкового комітету при ДП "Завод імені Малишева" від 03.10.2005 року, на зазначеному засіданні заслухано інформацію начальника відділу ОСОБА_3, який повідомив, що ОСОБА_1  нерідко несумлінно ставився до виконання своїх функціональних обов*язків, що підтверджується доповідними записками на адресу керівництва відділу, його стаж роботи у відділі складає 2 роки, а всі інші робітники працюють у відділі 10 років та більше; робота, яку він виконував, не відповідає належній якості, що підтверджується висновком служби ОТК (а.с. 102-104).

Із ксерокопій доповідних записок начальнику відділу НОМЕР_8 ОСОБА_3 від контролера КВП ОСОБА_4 від 16.06.2005 року, 26.08.2005 року, 21.09.2005 року, 26.09.2005 року вбачається, що слюсар ОСОБА_1 подавав на перевірку манометри , 1/3 частина яких була браком, в іншому випадку ОСОБА_1 сказав, що манометр був бракованим, а після ремонту манометр виявився придатним, а 26.08.2005 року ОСОБА_1 відмовився надати манометри на перевірку (а.с.32-34).

Що стосується доповідної записки ОСОБА_1 від 03.10.2005 року на ім.*я начальника відділу НОМЕР_8 , з якої вбачається, що контролер ОСОБА_4 працювати з контролю манометрів не бажає, іноді бракує прилади, які є справними та гідними для експлуатації, поводить себе нахабно, не має виробничого досвіду, чим перешкоджає нормальній перевірці та ремонту манометрів (а.с.7,34), то ОСОБА_1 написав їх вже після вручення йому повідомлення про скорочення його позиції 15.08.2005 року.

Судом також встановлено, що відповідно до ксерокопії диплому , ОСОБА_4 закінчила у 2004 році Харківський національний університет радіоелектроніки і отримала повну вищу освіту за спеціальністю "Метрологія та вимірювальна техніка" та здобула кваліфікацію інженера з метрології (а.с.61).

Крім того, згідно з ксерокопією довідки про виконані роботи слюсарями КВПіА 5 розряду, яку було підписано головним метрологом підприємства ОСОБА_3, ремонт всіх засобів вимірювання (крім манометрів) вимагає переміщення слюсарів по цехам підприємства, а ОСОБА_8 ходіння територією утруднено через його інвалідність (а.с.27).

Зазначені обставини підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_3-начальник відділу НОМЕР_8 ДП "Завод імені Малишева".

Крім того, представник відповідача Пелих Л.Д. у судовому засіданні пояснила, що заходи дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 не застосовувались не тому, що на нього не надходили скарги, а тому, що ОСОБА_1 є інвалідом 3-ї групи та його жаліли.

Таким чином, доказів того, що характеристика, складена керівництвом відділу НОМЕР_8, є необ*єктивною та такою, що порочить честь та гідність ОСОБА_1, наклепом , суду не надано, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

 

Позивач ОСОБА_1 зазначав, що він має переважне право на залишенні на роботі як працівник, який дістав на цьому підприємстві трудове каліцтво та має 3-тю групу інвалідності, а також просив суд визнати його інвалідом праці.

Позивач посилався на те, що 12.11.1999 року він, бувши адміністративно-технічним оперативним працівником ОГЕ Агрегатного заводу, виконуючи завдання заступника головного енергетика ДП "Завод імені Малишева" Макаренка, прибув до ГБК "Дружба" для перевірки правильності його підключення з точки зору електробезпеки, зробив запис до журналу охорони ГБК про те, що з 19-ї години 12.11.1999 року він перебував там з метою перевірки правильності його електропідключення до електричних лічильників, після чого ОСОБА_1 поїхав додому трамваєм, при виході з якого біля станції метро "Завод імені Малишева" потрапив у ДТП о 20-00 годині на зупинці, яку було перенесено до центральної прохідної заводу імені Малишева незаконно, за ініціативою заступника директора Путятіна Ю.А. без виконання технічних умов: не було перенесено світлофор для пішоходів.

Як вбачається з ксерокопії розпорядження Харківського міського голови від 29.08.2000 року № 1659, з метою забезпечення зручних та безпечних умов для пасажирів, враховуючи прохання ДП "Завод імені Малишева" та, керуючись ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування" ДП "Заводу імені Малишева" доручено виконати проектування розміщення нових трамвайних зупинок : вул.Соїча (напроти головної прохідної заводу імені Малишева) та станції метро "Завод імені Малишева" (біля пров.Балашовського) у напрямку руху до центру міста у строк до 01.09.2000 року, а також здійснити благоустрій, освітлення нових зупинок, встановити необхідні дорожні знаки та маршрутні показники, відповідно до проекту у строк до 01.10.2000 року. Крім того, ХКП "Міськелектротранс" було доручено організувати зупинку трамваїв "вул.Соїча" у напрямку руху до центру міста напроти головної прохідної заводу імені Малишева у строк до 01.10.2000 року, а також перенести існуючу зупинку трамваїв "Станція метро ім.Малишева" у напрямку до центру міста до протилежного виходу однойменної станції метрополітену, розташовану біля пров.Балашовського у срок до 01.10.2000 року (а.с. 164).

Відповідно до повідомлення заступника директора Юридичного департаменту Харківської міської ради від 08.12.2006 року, проектної документації з перенесення зупинки трамваю біля ДП "Завод імені Малишева" по вул.Плеханівській за 1999-2000 роки, згідно з розпорядженням міського голови від 20.07.1999 року № 1419 та від 29.08.2000 року № 1639 в архіві управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин- немає (а.с. 181).

 

Згідно з ксерокопіями довідок НОМЕР_6 і НОМЕР_7 про тимчасову непрацездатність при захворюваннях внаслідок сп*яніння чи дії, пов*язаної зі сп*янінням, а також внаслідок зловживання алкоголем вбачається, що ОСОБА_1 внаслідок нещасного випадку перебував на стаціонарному лікуванні з 12.11.1999 року по 12.01.2000 року з діагнозом : перелом правої гомілки (а.с. 109,111).

Із ксерокопії довідки МСЧ ПО "Завод імені Малишева" від 07.09.2000 року вбачається, що ОСОБА_1 має ампутаційну культю правої кінцівки на рівні стегна, та він може виконувати роботу інженера відділу, начальника зміни у відділі головного енергетика, відповідно до висновку ВТЕК (а.с.97).

Згідно з ксерокопією рішення Комінтернівського районного суду від 22.12.2003 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні його позовних вимог до ДП "Завод імені Малишева", 3-тя особа профспілковий комітет Агрегатного заводу ДП "Завод імені Малишева" про стягнення оплати лікарняного листка, заробітної плати за час вимушеного прогулу через їх необґрунтованість, з якого вбачається що відповідно до п.27 Положення "Про порядок забезпечення допомогою по державному соціальному страхуванню", що діяло на час отримання травми та лікування ОСОБА_1, допомога при тимчасовій непрацездатності при захворюванні або травмі, отриманій внаслідок алкогольного сп*яніння не видається (а.с. 187-188).

Зазначене рішення суду було оскаржено до апеляційного суду Харківської області та ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 06.02.2004 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.12.2003 року було залишено без змін (а.с. 189).

Ухвалою Верховного Суду України від 15.05.2006 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.12.2003 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06.02.2004 року було відхилено і залишено зазначені судові рішення без змін (а.с. 190-191).

Згідно з ч.З ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, травма позивача, отримана ним 12.11.1999 року, не є трудовим каліцтвом, вимоги позивача щодо визнання його інвалідом праці є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Із ксерокопії довідки ДП "Завод імені Малишева" від 28.12.2005 року вбачається, що середньомісячний заробіток ОСОБА_1 складає 743 гривні 13 копійок, а сума остаточного розрахунку складає 1346 гривень 11 копійок (а.с.31).

Із ксерокопії службової записки в.о. генерального директора з економіки Лисецького А.В. на ім*я заступника генерального директора з правових питань Куделко І.Н. вбачається, що в Центральній касі ДП "Завод імені Малишева" 11.11.2005 року знаходились грошові кошти на виплату остаточного розрахунку колишньому працівнику відділу НОМЕР_8 ОСОБА_1 за платіжною відомістю НОМЕР_9 (а.с.64, 107).

06.02.2006 року ОСОБА_1 отримав остаточний розрахунок за листопад 2005 року в сумі 1346 гривень 11 копійок, що підтверджується ксерокопією платіжної відомості (а.с.63).

Судом встановлено, що наказ № НОМЕР_3 по відділу НОМЕР_8 "Про вдосконалення структури кадрів", який було винесено з метою раціонального використання робочих місць, підвищення продуктивності праці та на виконання наказу ГД № НОМЕР_4, яким було скорочено позицію 2003 слюсаря КВПіА ОСОБА_1, повністю відповідає вимогам закону (а.с.26).

Аналізуючи надані докази, суд вважає, що на ДП «Завод ім..Малишева» мало місце дійсне скорочення штату працівників.

Відповідно до вимог ч.1 ст.49-2 КЗпП України ОСОБА_1 було персонально попереджено за два місяці 15.08.2005 року про наступне вивільнення (а.с.28).

На виконання вимог ст.43 КЗпП України адміністрацією ДП "Завод імені Малишева" було отримано згоду президіуму об* єднаного профспілкового комітету при ДП "Завод імені Малишева" на звільнення ОСОБА_1 зап.1 ст.40 КЗпП України (а.с. 102-104,198).

Наказом № НОМЕР_1 ОСОБА_1 було звільнено за п.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату, перевагу було надано працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, відповідно до вимог ч.1 ст.42 КЗпП України (а.с. 10), що підтвердили у судовому засіданні представники співвідповідачів, представник третьої особи, а також допитані свідки. Наказ було складено відповідно до вимог закону.

Гарантії, передбачені п.7 ч.2 ст.42 КЗпП України щодо переваги в залишенні на роботі працівників, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання, на ОСОБА_1 не поширюються, оскільки травма позивача, отримана ним 12.11.1999 року, не є трудовим каліцтвом.

 

Позивач просив також стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, проте доказів того, що прогул був вимушений суду також не надано.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів того, що позивача було звільнено незаконно суду не надано. Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи наведені докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлено необгрунтовано, не знайшли свого підтвердження протягом судового розгляду, у зв*язку з чим задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст.40,42,43,49-2,232,233,235,237-1 КЗпП України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1до ДП „Завод ім.Малишева", Профкому ДП „Завод ім.Малишева", з-я особа ОСОБА_2про поновлення на роботі, виплату заработної плати за час вимушеного прогулу, про визнання його інвалідом праці, скасування наказу про скорочення штату від 08.08.2005 року, визнання характеристики необ*єктивною відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку 4.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя- підпис

Копія вірна: